Ухвала

від 23.09.2013 по справі 817/2327/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"23" вересня 2013 р. Справа № 817/2327/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною і скасування вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконної та скасування вимоги від 05.03.2013р. №Ф-18 Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про сплату недоїмки, зобов'язання відповідача припинити нарахування ОСОБА_5 єдиного соціального внеску, стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на користь підприємця сплачену суму єдиного внеску в розмірі 3453,42 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області Ф-18 від 05.03.2013р. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно нараховану та сплачену суму єдиного внеску в розмірі 3453,42 грн.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду мотивоване тим, що позивач отримує пенсію за віком, що є підставою для звільнення від сплати підприємцем ОСОБА_5 за себе єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв'язку з цим на позивача не поширюється норма Закону України №3609-VІ від 07.07.2011р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України". Також, позивач не досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з чим зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Враховуючи приписи ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 (а.с.21).

Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_2 ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність з 01.01.2012 із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності 52.41.0 (а.с.22).

З пенсійного посвідчення НОМЕР_3 від 10.01.2009 вбачається, що ОСОБА_5 призначено пенсію за вислугу років(а.с.23).

З довідки відповідача від 29.05.2013 та зі змісту апеляційної скарги УПФУ в Рокитнівському районі Рівненської області вбачається, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком (вислуга років) відповідно до Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.12).

Згідно посвідчення НОМЕР_4 ОСОБА_5 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.19).

На підставі приписів ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 05.03.2013 року сформовано вимогу №Ф-18 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 3453,42 грн. (а.с.24).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість сформування відповідачем вимоги про сплату підприємцем суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 3453,42грн., суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначалось, позивач отримує пенсію згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку.

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

За таких обставин, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умов, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Отже, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Отже, з огляду на те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на нього (позивача) з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаними обставинами, суд дійшов вірного висновку про неправомірність сформування відповідачем вимоги про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, скасування її та стягнення з УПФУ в Рокитнівському районі Рівненської області на користь підприємця сплачену суму єдиного внеску в розмірі 3453,42 грн.

Враховуючи приписи ст.ст.2,6 КАС України, не підлягає задоволенню вимога позивача про припинення нарахування відповідачем єдиного соціального внеску як особі, що перебуває на пенсії за віком та обрала спрощену систему оподаткування (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

Посилання відповідача в скарзі на недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку колегією суддів відхиляються як безпідставні. Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим підпадає під дію ч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

З приводу вимог апеляційної скарги щодо недотримання позивачем порядку оскарження вимог, встановленого частиною четвертою статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 року №6-зп у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_7 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) встановлено, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, скористатися правом на оскарження в суді вимоги органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки особа може у будь-який момент, з урахуванням строків позовної давності, після отримання відповідної вимоги або з моменту отримання відомостей про таку вимогу.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.200 КАС України).

Підсумовуючи наведене вище, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що винесене з дотриманням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області вул. 1-го Травня, 1-А,смт. Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34200 Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області вул.С.Петлюри,13,м.Рівне,33028