Постанова

від 03.07.2013 по справі 6/5014/3218/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 6/5014/3218/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013 та на рішеннягосподарського суду Луганської області від 31.01.2013 у справі№6/5014/3218/2012 господарського суду Луганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" доПриватного підприємства "АРС" простягнення 427 473, 48 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача Заєрков В.Ю.; Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02 . 07.2013 №02-05/563 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді - Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2013 у справі № 6/5014/3218/2012 (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013 (колегія суддів: З.П. Азарова, Т.Д. Геза, Н.О. Мартюхіна ), відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - позивач) до Приватного підприємства "АРС" (далі - відповідач) про солідарне відшкодування збитків та стягнення з відповідача збитків в сумі 427 473,48 грн. на підставі договору про надання овердрафту Приватному підприємству "ВІСТА-М" № 45/03-О-08 від 01.09.2009 та договору застави майнових прав № 45-03-З-08 від 31.10.2009.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, та прийняти нове рішення , яким задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.09.2008 між ПП "ВІСТА-М" (позичальник) та ПАТ "РОДОВІД БАНК" було укладено договір про надання овердрафту № 45/03-О-08, відповідно до умов якого (із змінами та доповненнями) банк зобов'язався надавати позичальнику кредити (овердрафт) в межах встановленого ліміту в розмірі 450 000,00 грн., шляхом сплати розрахункових документів понад залишок коштів на його поточному рахунку № 26008096000012.980 у банку з метою поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби, пов'язані з веденням статутної діяльності позичальника. Позичальник зобов'язався повернути надані кредитні кошти в повному обсязі не пізніше 01.03.2009, сплатити проценти за користування кредитом та здійснити інші платежі, передбачені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за вказаним договором між ними було укладено договір застави майнових прав № 45/03-З-08 від 31.10.2008, предметом якого були належні ПП "ВІСТА-М" майнові права на підставі договору від 03.12.2007 № 03/12-1, а саме право вимагати від боржника (ПП "АРС", відповідача) грошові кошти у сумі 2 976 882,88 грн. за поставлені товари.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за вказаним договором овердрафту між позивачем та Семеничевою Ю.О. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого Семеничева Ю.О. бере на себе всі зобов'язання ПП "ВІСТА-М" за договором овердрафту № 45/03-О-08 в повному обсязі цих зобов'язань.

Судами встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором овердрафту, надав позичальнику відповідні кредитні кошти, однак останній зобов'язання за вказаним договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим банк звернувся до Жовтневого районного суду міста Луганська з позовом про солідарне стягнення заборгованості з Семеничевої Ю.О. (поручителя) та ПП "ВІСТА-М" (позичальника).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 05.08.2011 у справі № 2-6052 вказані позовні вимоги було задоволено; вирішено стягнути з Семеничевої Ю.О. та ПП "ВІСТА-М" на користь банку в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 45/03-П-08 в сумі 425 653,48 грн. На виконання вказаного рішення банку був виданий виконавчий лист від 15.11.2011 № 2-6052/11. На підставі вказаного рішення Жовтневим ВДВС Луганського МУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення в солідарному порядку з Семеничевої Ю.О. та ПП "ВІСТА-М" відповідної заборгованості за кредитним договором № 45/03-О-08.

Посилаючись на те, що вказане рішення Жовтневого районного суду міста Луганська не було виконано, позивач звернувся з позовом про стягнення з ПП "АРС" солідарно збитків, які утворились внаслідок непогашення заборгованості за кредитним договором № 45/03-О-08, розмір яких він вважає безспірним відповідно до рішення суду.

Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилається на те, що за договором застави майнових прав № 45/03-З-08 від 31.10.2008 він набув права звернути стягнення на заставлене за договором належне ПП "ВІСТА-М" право вимагати від ПП "АРС" (відповідача) грошові кошти у сумі 2 976 882,88 грн. за поставлені товари за відповідним договором, однак відповідач без узгодження з банком повернув товар ПП "Віста-М", у зв'язку з чим майно вибуло з володіння нового кредитора, з огляду на що вказаними діями відповідач сприяв виникненню збитків внаслідок непогашення боргу ПП "Віста-М" за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволення вказаних позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з їх безпідставності та необґрунтованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Частиною 3 ст. 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118).

При цьому, згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши умови відповідних договорів; беручи до уваги те, що банк надав докази надсилання повідомлень відповідачу про укладення договору застави майнових прав 20.10.2009, а в підтвердження вказаних дій докази були направлені тільки 23.11.2009, в той час як відповідач здійснював оплату за товар ПП "Віста-М" з 29.01.2008 по 20.11.2009, а залишки нереалізованого товару були повернуті власнику; встановивши, що згідно акту звірки, складеного між сторонами за вищевказаним договором № 03/12-1 від 03.12.2007 заборгованість відповідача перед ПП "Віста-М" відсутня; врахувавши, що надані позивачем докази не підтверджують, що позовні вимоги в сумі 427 473,48 грн. є упущеною вигодою (збитками), оскільки стягнення відповідної заборгованості здійснюється в примусовому порядку органами державної виконавчої служби в рамках Закону України "Про виконавче провадження", проте позивач не довів наявності вини відповідача в невиконанні рішення суду про стягнення вказаної заборгованості; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення збитків.

Крім того, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв'язку з незалученням до участі у справі ПП "Віста-М" у якості третьої особи та незадоволення клопотання про виклик у судове засідання відповідних представників, є необґрунтованими. Так, виходячи з положень ст. 27 ГПК України, необхідною ознакою для залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору є той факт, що рішення зі спору безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. Будь-який інший зв'язок не може братися до уваги. Проте, скаржником не доведено, що спір про стягнення збитків з ПП "АРС" будь-яким чином зачіпає права та інтереси ПП "Віста-М". Що стосується клопотання про виклик працівників підприємств до судового засідання, то необхідність їх виклику вирішує суд першої інстанції і це є його правом, а не обов'язком.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанова та рішення судів попередніх інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013 у справі № 6/5014/3218/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере