Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-6177/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К/800/7790/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників: позивача -Бойко Г.В.;

відповідача - Коваленко А.О.;

третя особа - не з'явилась;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р.

у справі № 2а-6177/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосоцбуд»

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест»

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосоцбуд» (далі - позивач, ТОВ «Житлосоцбуд») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) з урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000022333.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012 р. у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012 р.

Позивач надав письмові заперечення від 04.04.2013 р. за № 336, в яких проти доводів касаційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено перевірку позивача з питань правильності обчислення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складений акт від 26.12.2011 р. № 9220/23-621-32106838, в якому встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2011 у розмірі 2 949 170 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 12.01.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022333, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 2 949 170 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000022333 залишено без змін.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що:

- відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту;

- розрахунки коригування до податкової накладної № 84 від 30 вересня 2011 року за № 29 від 17 листопада 2011 року та № 32 від 17 листопада 2011 року підприємством до ДПІ в Дніпровському районі не подавалися;

- представником позивача не надано доказів на підтвердження скористання позивачем наданого йому права подати розрахунок коригування до податкової накладної від 30 вересня 2011 року № 84, яка знаходиться у Єдиному реєстрі податкових накладних, не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (до 15 жовтня 2011 року), а фактично третьою особою розрахунок коригування було подано 17 листопада 2011 року;

- представником відповідача зазначено, а позивачем не спростовано, що згідно з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2011 року (період проведення розрахунків коригувань) рядок 16 (коригування згідно зі статтею 192 Податкового кодексу України обсягів придбання та податкового кредиту) - не заповнений, тобто проведені підприємством коригування не задекларовані у декларації з ПДВ за листопад 2011 року.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову з наступних мотивів:

- в наказі на проведення перевірки, за результатами якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, не зазначено, яка саме перевірка призначена - планова чи позапланова, - що є порушенням вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України;

- відповідачем не надано доказів вручення або надіслання позивачеві чи його представникові копії наказу про призначення перевірки;

- в наказі відповідача про призначення перевірки від 12.12.11 не наведено жодної з підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки, передбачених пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України;

- за таких обставин у працівників ДПІ не було передбачених законом підстав для проведення перевірки, і, як наслідок, для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та третьою особою було укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 4.07.2011 р. № 43/1-07-11. Факт передачі відповідних майнових прав за договором підтверджується актом прийому-передачі від 30.09.2011 р.

За результатами вчиненої господарської операції позивачем було отримано від третьої особи податкову накладну № 84 від 30.09.11. У податковій накладній зазначені номенклатура (майнові права), кількість, ціна та об'єкт постачання.

Водночас, реквізити зазначеної податкової накладної, отриманої позивачем, відрізняються від тих, що містяться у тій накладній (за тим саме номером і датою), що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Ці розбіжності полягають у різний даті та номері укладення договору, на виконання якого було вчинено спірну господарську операцію. Так, у податковій накладній, що була надана на паперовому носії позивачеві третьою особою, значиться договір від 04.07.11 № 43/1-07-11р., в той час як у зареєстрованій у Єдиному реєстрі податковій накладній зазначено договір від 02.08.11 р. № 02-08/10.

Як було встановлено судом першої інстанції та не було спростовано відповідачем, з пояснення третьої особи у справі випливає, що в процесі механічної реєстрації податкової накладної № 84 від 30.09.11 р. в Єдиному реєстрі працівником бухгалтерії третьої особи було помилково зазначено інший номер та дату договору. Відповідний інший договір між позивачем та третьою особою дійсно було укладено, але пізніше, ніж договір, який опосередковував господарську операцію, підтверджену спірною податковою накладною.

Також судом першої інстанції встановлено, що третьою особою було зроблено розрахунки коригування до податкової накладної № 84 від 30 вересня 2011 р. за № 29 від 17 листопада 2011 р. та № 32 від 17 листопада 2011 р. В такий спосіб третя особа намагалася виправити помилку при заповненні податкової накладної № 84 та усунути розбіжності між податковою накладною, наданою позивачу та її електронною версією, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При вирішенні питання щодо правомірності підтвердження права позивача на податковий кредит податковою накладною № 84 від 30.09.11 суд касаційної інстанції виходить із такого.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи випливає, що в електронній копії податкової накладної № 84 від 30.09.11 р. невірно зазначено дату та номер договору, на виконання якого було вчинено господарську операцію, а саме - замість договору купівлі-продажу від 04.07.11 р. № 43/1-07-11 було вказано договір купівлі-продажу від 02.08.11 р. № 02-08/10.

Зазначена невідповідність номеру та дати договору у податковій накладній, що знаходилася в паперовій формі у позивача, та в податковій накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (електронній копії), була розцінена податковим органом як порушення порядку заповнення спірної податкової накладної та як відсутність її реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Це, в свою чергу, на думку податкового органу, виключало можливість підтвердження цією податковою накладною права позивача на податковий кредит на суму, зазначену у спірній податковій накладній.

Як визначено абзацом дев'ятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Зі змісту наведеної норми випливає, що для належного підтвердження права платника податку на податковий кредит податкова накладна повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та бути заповнена у відповідності із вимогами законодавства.

Під час оцінки відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема: відсутність порядкового номеру, одиниці виміру, адреси одержувача товару тощо, не тягнуть за собою втрати податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками (що, зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок), проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 грудня 2005 року у справі за позовом Приватного підприємства "Стальконвест" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Аналогічним чином повинні оцінюватися окремі дефекти електронної копії податкової накладної, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Номер та дата договору, що опосередковує відповідну господарську операцію, не містяться серед обов'язкових реквізитів податкової накладної, визначеними пунктом 201.1 статі 201 Податкового кодексу України. Натомість, підпунктом «и» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що до числа обов'язкових реквізитів податкової накладної належить вид цивільно-правового договору. Зазначений реквізит повинен сприяти визначенню змісту вчиненої платниками податку господарської операції і не може ототожнюватися з формальними реквізитами відповідного договору, якими є дата його укладення та номер. Отже, номер та дата договору не є обов'язковими реквізитами податкової накладної.

Проте згідно із пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Зі змісту Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 на виконання делегованих Податковим кодексом України повноважень, випливає, що дата та номер договору є елементом форми податкової накладної.

Відповідно до викладеного, дата та номер договору, яким опосередковується відповідна господарська операція, повинні зазначатися в податковій накладній, оскільки за відсутності відповідного елементу порушується встановлена форма такої накладної.

Водночас, із урахуванням тієї обставини, що номер та дата договору не належать до обов'язкових реквізитів податкової накладної, а також того, що їх відсутність або неправильне зазначення саме собою не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції (за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної), помилкове зазначення в податковій накладній невірних дати та номеру договору повинно розглядатися як окремий недолік податкової накладної, що не тягне втрати нею статусу належного податкового документу.

Зазначене поширюється і на процедуру реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З обставин, установлених судами в справі, яка розглядається, випливає, що в електронній копії податкової накладної № 84 відсутні інші дефекти заповнення, крім помилки у зазначенні дати та номеру договору. Натомість, вид договору, обсяг операції, сума податку, покупець та продавець указані вірно, а спору між сторонами справи щодо відповідних показників не виникло. За таких обставин зміст податкової накладної № 84 від 30.09.11 р., зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, є цілком достатнім для належної ідентифікації відповідної господарської операції.

Крім того, Податковим кодексом України передбачені спеціальні правові наслідки наявності розбіжностей між даними податкової накладної та даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України наявність таких розбіжностей є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Зазначені правові наслідки є виключними, оскільки інших чинне законодавство не передбачає. Тому існування відповідних розбіжностей між даними податкової накладної в паперовому вигляді та даними Єдиного реєстру податкових накладних щодо такої накладної не може розцінюватися як порушення порядку заповнення податкової накладної та/або як відсутність реєстрації цієї накладної в Єдиному реєстрі, а є лише підставою для проведення виїзної перевірки, за результатами якої перевіряються причини виникнення відповідних розбіжностей.

Водночас, у справі, що розглядається не встановлено обставин щодо вчинення учасниками розглядуваної господарської операції порушень податкового законодавства, які спричинили існування розбіжностей між змістом податкової накладної № 84 від 30.09.11 р. та даними Єдиного реєстру податкових накладних стосовно цієї накладної, як-то: невідповідність змісту та/або параметрів господарської операції даним, зазначеним у податковій накладній № 84 тощо.

Таким чином, податкова накладна № 84 від 30.09.11 р. заповнена відповідно до вимог чинного законодавства і є належним чином зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про те, що податкова накладна № 84 від 30.09.11, зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, заповнена із порушенням порядку її заповнення, а відтак позбавляє позивача права на податковий кредит, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За таких обставин подальші дії третьої особи щодо коригування вартісних та кількісних показників податкової звітності, вчинені з метою усунути розбіжності між даними податкової накладної № 84 від 30.09.11р. та даними Єдиного реєстру податкових накладних, не мають правового значення, оскільки інформації, зазначеної в спірній податковій накладній, цілком достатньо для ідентифікації господарської операції.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність проведення податкової перевірки відповідачем через недотримання підстав та порядку її проведення, то такі висновки зроблені без належного встановлення відповідних обставин у справі.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було констатовано факт неповідомлення належним чином позивача про проведення перевірки, як цього вимагає пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Разом із цим, судом не було надано оцінки посиланням відповідача на те, що фактично наказ на перевірку було вручено хоча й не керівнику або головному бухгалтеру позивача, але громадянці ОСОБА_6 Дійсність цієї обставини та повноваження вказаної особи на отримання від імені позивача копії відповідного наказу судом апеляційної інстанції перевірені не були.

Також судом апеляційної інстанції було зазначено про відсутність у наказі відповідача про призначення перевірки від 12.12.11 р. будь-якої з підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки, передбачених пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, а також про зазначення виду перевірки - планової чи позапланової. При цьому апеляційний суд обмежився лише формальним аналізом тексту наказу, не з'ясувавши при цьому, чи дійсно існували підстави для його видання, передбачені статтею 78 Податкового кодексу України, а також не дослідивши, чи впливають можливі недоліки оформлення відповідного наказу на правові наслідки, що ним створені.

Зазначене свідчить про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, пов'язаних із правомірністю призначення та проведення невиїзної перевірки позивача, проведеної на підставі наказу від 12.12.11.

Разом із тим, незважаючи на обставини процедури проведення невиїзної перевірки, висновки податкового органу, зроблені за результатами такої перевірки, є помилковими, і незалежно від того, чи обґрунтовано було проведено перевірку позивача, її результати не свідчать про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, зазначених податковим органом, та не можуть бути підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, незважаючи на допущені апеляційним судом помилки у застосуванні норм процесуального права, такі помилки не призвели до ухвалення незаконного по суті судового рішення.

Водночас, відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень першої та/або апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В справі, що розглядається, апеляційним судом не було достатньо повно встановлені обставини справи щодо обґрунтованості призначення та проведення перевірки позивача, що однак, не вплинуло на встановлення обставин щодо податкового повідомлення-рішення, які повно і об'єктивно були встановлені судом першої інстанції.

Разом із тим, повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права і зробив висновок про наявність порушень податкового законодавства позивачем, які за правильної кваліфікації спірних правовідносин не мали місця. Тому апеляційним судом було правильно скасовано постанову суду першої інстанції, а помилковість мотивів для цього не впливає на законність судового рішення апеляційної інстанції по суті.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. у справі № 2а-6177/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська