Постанова

від 18.07.2013 по справі 905/2568/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2013 р. справа №905/2568/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Бакунець О.А. за довіреністю №9 від 09.04.2013р.; від відповідача:Приходько В.В. за довіреністю б/н від 17.01.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець», с. Старомихайлівка, Мар'їнський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі№905/2568/13 (суддя Овсяннікова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець», с. Старомихайлівка, Мар'їнський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське», м. Донецьк простягнення 139440грн. заборгованості, 6539,74грн. 3% річних В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець», с. Старомихайлівка, Мар'їнський район, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське», м. Донецьк, про стягнення 139440грн. заборгованості, 6539,74грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агро-Луганське» на користь ТОВ «Агрофірма «Кіровець» 22000грн. заборгованості, 1070,47грн. річних та 461,14грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що умовами договору №4 від 20.05.2011р. визначений обов'язок відповідача оплатити послуги, але не визначено в який строк послуги підлягають оплаті. Оскільки ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України не встановлює форми вимоги про оплату, а згідно п.3.2. договору підставою для оплати є акт виконаних робіт і рахунок, пред'явлений позивачем відповідачеві, рахунок, в якому є посилання на договір та вказаний перелік і вартість послуг, що підлягають оплаті, сума платежу, є вимогою на оплату послуг. Зобов'язання за договором позивачем були виконані, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 29.07.2011р. на суму 54000грн., №6 від 18.08.2011р. на суму 27000грн., №7 від 16.09.2011р. на суму 90440грн., підписаних відповідачем без зауважень. Позивачем не надано доказів надсилання або вручення відповідачу рахунків на оплату №8 від 18.08.2011р. на суму 27000грн., №9 від 09.09.2011р. на суму 90440грн., а тому не доведений суду факт порушення відповідачем зобов'язань щодо їх оплати. Враховуючи, що рахунок №7 від 29.07.2011р. на суму 54000грн. відповідачем частково оплачений у сумі 32000грн. суд першої інстанції дійшов висновку, що цей рахунок відповідачем отриманий і підлягав оплаті у семиденний строк, тому позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 22000грн. та 3% річних у сумі 1070,47грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. В позовних вимогах про стягнення заборгованості у сумі 117440грн. та 3% річних у сумі 5469,27грн. відмовлено, оскільки на момент подання позову не було порушено право позивача, і він не має права вимагати від відповідача оплати боргу, оскільки строк оплати ще не став.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу та частини 3% річних та стягнути з відповідача 117440грн. основного боргу та 892,54грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що в матеріалах справи міститься доказ пред'явлення відповідної вимоги (листа від 18.12.2013р.), що в свою чергу, з урахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України дає підстави вважати таким, що настав для відповідача строк оплати виконаних робіт. До того ж, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 10.06.2011р. по 18.12.2012р., підписаного сторонами, відповідач визнав заборгованість на користь позивача у сумі 139440грн. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на час звернення з відповідним позовом до суду, право позивача на стягнення боргу у сумі 117440грн. та нарахування на неї річних не виникло.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/2568/13, призначено розгляд скарги на 17.07.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 04.06.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представник скаржника у судовому засіданні 17.07.2013р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 117440грн. та 3% річних у сумі 892,54грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.07.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 травня 2011 року між ТОВ «Агрофірма «Кіровець» (виконавець) та ТОВ «Агро-Луганське» (замовник) був укладений договір на надання послуг №4, згідно пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався надати послуги з обробки ґрунту наступним обладнанням: сіялкою зерновою СЗ 5,4, трактором Білорус - 82,1, тракторами К700А, К-701, культиваторами, дисковими агрегатами, плугами та іншою технікою, яка знаходиться у стані технічної справності та є власністю ТОВ «Агрофірма «Кіровець».

У пункті 2.1. договору передбачено обов'язки замовника: надати виконавцю об'єм площі, що підлягає обробці; прийняти та оплатити роботи; забезпечити заправку дизпаливом по нормам витрат; вести облік виконуваних робіт.

У пункті 2.2. договору передбачено обов'язки виконавця: власними агрегатами здійснити обробку землі; забезпечити заправку технічними мастилами; відповідати за якість виконаних робіт; здати роботи замовнику по акту виконаних робіт. Усунення технічних несправностей здійснюється за рахунок виконавця.

Згідно пункту 3.1. договору вартість послуг, які надаються з обробки 1 га ґрунту, складають: 130грн. з ПДВ за культивацію; 150грн. з ПДВ за дисковання; 170грн. з ПДВ за оранку.

Підставою оплати є акт виконаних робіт та рахунок, що надається замовнику виконавцем. Кількість оброблювальних гектар вказується в акті виконаних робіт (пункт 3.2. договору). Замовник здійснює розрахунок з виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору, даний договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2011р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїми змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи з дисковання та оранки ґрунту вартістю 171440грн. були прийняті відповідачем за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 29.07.2011р. у сумі 54000грн., №6 від 18.08.2011р. у сумі 27000грн., №7 від 16.09.2011р. у сумі 90440грн.

Вищевказані акти підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору, зокрема у п.3.2., не встановлений строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати робіт, прийнятих за актом виконаних робіт, тому позивач не був обмежений у праві вимагати його виконання у будь-який час.

Доказів вручення відповідачу рахунків на оплату №7 від 29.07.2011р. у сумі 54000грн., №8 від 18.08.2011р. у сумі 27000грн., №9 від 09.09.2011р. у сумі 90440грн. позивачем до матеріалів справи не надано. Поряд з цим, з банківської виписки з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. вбачається, що відповідачем сплачено позивачеві 32000грн. (15.08.2011р. - 10000грн., 18.08.2011р. - 10000грн., 25.08.2011р. - 12000грн.) згідно рахунку №7 від 29.07.2011р. за дисковання ґрунту.

Таким чином матеріали справи свідчать про виставлення позивачем відповідачу рахунку №7 від 29.07.2011р. у сумі 54000грн. та сплату цього рахунку на суму 32000грн.

21 грудня 2012 року позивач надав відповідачу лист від 18.12.2012р. №23, в якому просив підписати акт звірки взаємних розрахунків та погасити наявну заборгованість, що утворилась станом на 18.12.2012р. по договору надання послуг №4 від 20.05.2011р., у сумі 139440грн. в строк до 29.12.2012р.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 10.06.2011р. по 18.12.2012р. за договором про надання послуг №4 від 20.05.2011р. ТОВ «Агро-Луганське» визнало заборгованість на користь ТОВ «Агрофірма «Кіровець» у сумі 139440грн. за роботи з дисковання та оранки ґрунту згідно актів виконаних робіт №5 від 29.07.2011р. у сумі 54000грн., №6 від 18.08.2011р. у сумі 27000грн., №7 від 16.09.2011р. у сумі 90440грн.

Вказаний акт підписаний від відповідача Іщенко Л.О. та підпис засвідчено печаткою ТОВ «Агро-Луганське». Поряд з цим, на листі від 18.12.2012р. №23 наявні відмітка про вручення 21.12.2012р. за вхід.№10 та підпис, що візуально схожий на підпис Іщенко Л.О., наявний в акті звіряння (арк. спр.9-10).

Оскільки, позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунків на суму 117440грн., то за висновком судової колегії право вимагати виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт виникло у позивача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України через сім днів з моменту виставлення відповідачу письмової вимоги - листа від 18.12.2012р. №23.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо повної оплати грошових коштів всупереч наведеним нормам, умовам договору відповідач не виконав, сплативши лише 32000грн. за виконання робіт, у зв'язку з чим станом на 29.12.2012р. у нього виникла заборгованість у сумі 139440грн.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 139440грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних у сумі 6539,74грн. за період з 16.09.2011р. по 08.04.2013р. відносно заборгованості у сумі 139440грн. (розрахунок у позові, арк. спр.2-4).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних, оскільки позивач невірно визначив момент виникнення права вимоги з оплати робіт у сумі 117440грн.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, розмір 3% річних за періоди: з 16.09.2011р. по 28.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 22000грн., з 29.12.2012р. по 08.04.2013р. відносно заборгованості у сумі 139440грн. складає 2007,40грн., як сплата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Таким чином, 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2007,40грн., а в частині позовних вимог про стягнення 4532,34грн. 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що обов'язок замовника оплатити виконану роботу ставиться у залежність від виконання підрядником роботи. Судом першої інстанції зроблені невірні висновки, з посиланням на статтю 530 ЦК України про ненастання обов'язку відповідача оплатити виконану позивачем роботу у сумі 117440грн.

В постанові Верховного суду України від 28.11.2011р. у справі №43/308-10 вказується, що, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення вимоги про оплату боргу, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного суду в Рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про судове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому рішення господарського суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 117440грн., 3% річних у сумі 936,93грн., в цій частині позовні вимоги слід задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін з підстав, наведених в постанові.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець», с. Старомихайлівка, Мар'їнський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 117440грн., 3% річних у сумі 936,93грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець», с. Старомихайлівка, Мар'їнський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 117440грн., 3% річних у сумі 936,93грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Луганське» (83100, місто Донецьк, Ворошиловський район, бульвар Шевченка, будинок 6 Б; ідентифікаційний код 36443355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець» (85636, Донецька область, Мар'їнський район, село Старомихайлівка, вул. Залізнодорожна, буд. 4; код ЄДРПОУ 33280956) 117440грн. заборгованості, 936,93грн. 3% річних та 2367,80грн. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) у справі №905/2568/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Луганське» (83100, місто Донецьк, Ворошиловський район, бульвар Шевченка, будинок 6 Б; ідентифікаційний код 36443355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кіровець» (85636, Донецька область, Мар'їнський район, село Старомихайлівка, вул. Залізнодорожна, буд. 4; код ЄДРПОУ 33280956) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1183,33грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надр 5 прим.: 1 - поз; 1 - відп; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС