Постанова

від 09.07.2013 по справі 805/758/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа №805/758/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 57 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю:

представника позивача Романіки О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені 118-ти» про стягнення коштів в рахунок погашення боргу перед бюджетом по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фінансової допомоги у розмірі 12523,49 грн. з розрахункових рахунків у банківських установах, -

ВСТАНОВИВ:

Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені 118-ти» про стягнення коштів в рахунок погашення боргу перед бюджетом по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фінансової допомоги у розмірі 12523,49 грн. з розрахункових рахунків у банківських установах.

Правовою підставою стягнення, позивач вважає наявність у відповідача перед бюджетом по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фінансової допомоги у розмірі 12523,49 грн.

Сума заборгованості несплачена і є податковим боргом.

Просив стягнути з відповідача борг у розмірі 12523,49 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав письмову заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи у її відсутність (а.с. 92).

Частиною 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач по справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім. 118-ти" (ідентифікаційний код 00697018) зареєстроване в якості юридичної особи 25.12.1991 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області.

Між відділенням Державного казначейства України в Шахтарському районі та відповідачем 15 жовтня 1997 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 був укладений договір № 66 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років. Сума наданої позивачу фінансової допомоги, за умови її повернення до 01 жовтня 1998 року, склала 4,360 тис. грн.

28 квітня 1998 році між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 року № 220 був укладений договір №17 про надання фінансової допомоги на проведення весняно-польових робіт в 1998 році. Сума фінансової допомоги склала 5,8 тис. грн. Строк її повернення - до 01 жовтня 1998 року.

22 лютого 1999 року між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 був укладений договір № 22 про надання фінансової допомоги для підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році. Сума фінансової допомоги, наданої відповідачу з державного бюджету, за умови її повернення до 01 жовтня 1999 року, склала 2,740 тис. грн.

Відповідальність сторін за невиконання умов вищевказаних договорів встановлювалася п'ятим пунктом договорів. Зокрема, підпунктом 5.2. договорів № 17 від 28.04.1997 року, № 66 від15.10.1997 року, № 22 від 22.02.1999 року передбачено, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

26.07.2002 року Протоколом № 8 урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання, між стороною - надавачем позичок та стороною - отримувачем заборгованість СТОВ "ім.118-ти" у розмірі 1460,00грн. за фінансовою допомогою, наданою на підставі Постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, була списана. Неповернуті в строк суми фінансової допомоги у розмірі 4360,00 грн., наданої на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003 та у розмірі 1350,00 грн., наданої на підставі постанови КМУ 26.02.1998 року № 220 були реструктуризовані до сплати у 2004-2011 роках.

З роздруківки, наданої позивачем про нарахування пені на прострочену та реструктуризовану заборгованість встановлено, що у строк, визначений у договорі, СТОВ "ім. 118-ти" фінансову допомогу, надану на підставі Постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року сплатило частково. Непогашений залишок позички станом на 01 жовтня 1999 року склав суму в 1460,00 грн. Погашення позивачем суми боргу у період з 01.10.1999 року по 26.07.2002 року не відбувалось. На суму боргу протягом зазначеного часу, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, була нарахована пеня у розмірі 1187,76грн.

З роздруківки нарахування пені на прострочену та реструктуризовану заборгованість, надану на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003, копій платіжних доручень встановлено, що фінансову допомогу у розмірі 4360,00 грн., відповідач у строк, визначений договором № 66 від 15 жовтня 1997 року, не сплатив. Сплата боргу за цим договором відповідачем була здійснена 29.09.2010 року у сумі 3815,00 грн. та 24.01.2011 року у розмірі 545,00 грн. (а.с.63,64) У період існування простроченого боргу, у тому числі реструктуризованого, на суму неповернутого залишку позивачу була нарахована пеня у розмірі 8655,12 грн., виходячи з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Фінансову допомогу, надану на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 року № 220 у строк, визначений у договорі № 17 від 28 квітня 1998 року відповідач сплатив частково. Залишок простроченого боргу дорівнював сумі 1350,00 грн. Зазначений борг був реструктуризований, але щомісячні платежі відповідачем не вносилися. Борг був сплачений 29.09.2010 року у сумі 1183,00 грн. та 24.01.2011 року у сумі 167,00 грн. На залишок простроченого боргу, до його погашення була нарахована пеня у загальному розмірі 2680,61 грн., виходячи з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

09.07.2012 року листом за вих. № 43/04-25/1728 УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області звернулося до відповідача з вимогою про погашення пені, нарахованої у сумі 8655,12 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003, у сумі 2680,61 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ 26.02.1998 року № 220 та у сумі 1187,76 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року.

Листом б/н, у зв'язку із відсутністю коштів та загибеллю 50% озимої пшениці відповідач просив відповідача відтермінувати до осені 2012 року направлення вимог.

11 січня 2013 року УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області направило на адресу Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС подання № 334, № 335 та № 336 для здійснення до СТОВ "ім. 118-ти" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості по пені за фінансовими допомогами, наданими на підставі постанов КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, від 11.09.1997 року № 1003 та № 220 від 26.02.1998 року у загальному розмірі 12523,49 грн.

Як вже зазначалось вище, підпунктом 5.2. пункту 5 договорів № 17 від 28.04.1997 року, № 66 від 15.10.1997 року, № 22 від 22.02.1999 року, укладених між сторонами, визначалось, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Відповідальність за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої з коштів державного та місцевих бюджетів, на момент укладання вищевказаних договорів, встановлювалася Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21 січня 1993 року N 8-93 (надалі Декрет N 8-93).

Зокрема, ч.1 ст. 1 вказаного Декрету визначено, що у порядку, передбаченому цим Декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки: податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачено спеціальні правила стягнення; сум фінансових санкцій, що застосовуються до підприємств, установ, організацій і громадян органами, яким це право надано законодавством.

Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом та іншими законодавчими актами.

Статтею 4 Декрету N 8-93 передбачено, що після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені. Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 2 Декрету N 8-93 органами стягнення платежів, зазначених у статті 1 цього Декрету, є: за податками, податковим кредитом та іншими платежами до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, внесками до державних цільових фондів - податкові та інші державні органи, яким чинним законодавством надано право стягнення цих платежів або на які покладено обчислення відповідного платежу чи контроль за його сплатою. Керівництво роботою, пов'язаною із стягненням податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, внесків до державних цільових фондів і позабюджетних фондів, здійснюється Міністерством фінансів України та Головною державною податковою інспекцією України.

З наведеного вбачається, що законодавством, діючим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було чітко врегульовано питання щодо застосування санкцій у виді нарахування пені за несвоєчасну сплату до бюджету сум, у тому числі наданих в якості фінансової допомоги.

Зазначений Декрет N 8-93 втратив чинність згідно із Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон № 2181) і спірні правовідносини стали регулюватися ним.

Зокрема, преамбулою Закону № 2181 було визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Крім того, ч.4. ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-III було встановлено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Статтею 16 Закону № 2181 було встановлено порядок нарахування пені та її розмір. Зокрема зазначеною правовою нормою було визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Закон № 2181 втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI ( надалі ПК України). Крім того, у зв'язку із прийняттям Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI з 01 січня 2011 року втратив чинність Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року N 2542-III. Проте спірні правовідносини новими нормативними актами урегульовані таким саме чином, що і раніше.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Пунктом 1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України від 8 липня 2010 року N 2456-VI встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що своєчасно неповернуті відповідачем суми фінансової допомоги у загальному розмірі 5710,00 грн., наданими за постановами КМУ від 11.09.1997 року № 1003 та № 220 від 26.02.1998 року були реструктуризовані до сплати у 2004-2011 роках. Сума боргу у розмірі 1460,00грн. за фінансовою допомогою, наданою на підставі постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, була списана.

Списання та реструктуризація боргу відбувалась на підставі Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу".

Статтею 1 зазначеного Закону було передбачене зменшення заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств", на суму заборгованості держави перед сільськогосподарськими підприємствами, пов'язаної з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995 - 2000 роках, а також заборгованості за зерно, поставлене ними в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, і витрат на його доставку до заготівельних підприємств.

Відповідно до статті 2 Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III реструктуризувалась на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року решта заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, не врегульованої відповідно до статті 1 цього Закону, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають врегулюванню відповідно до вимог статті 1 цього Закону і статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств".

Разом з тим, стаття 3 Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III передбачала, що реструктуризуються на п'ять років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 квітня 2001 року суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, державних спиртових, лікеро-горілчаних заводів концерну "Укрспирт", виноробних і коньячних заводів державної форми власності станом на 1 січня 2001 року.

Зазначеним підприємствам списуються суми заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 1 січня 2001 року.

З наведених положень Закону України N 2237-III вбачається, що списання суми заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 1 січня 2001 року, було передбачено лише щодо суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів та виключно для державних спиртових, лікеро-горілчаних заводів концерну "Укрспирт", виноробних і коньячних заводів державної форми власності. Для таких суб'єктів господарювання як позивач, у відповідності до положень статей 1 та 2 Закону України N 2237-III списання чи реструктуризація пені, нарахованої на 01.01.2001 року у зв'язку із порушенням строків повернення фінансової допомоги, передбачено не було. Підлягала списанню та реструктуризації лише сума основного боргу.

У відповідності до пунктів 4 договорів № 17 від 28.04.1998 року, № 22 від 22.02.1999 року та № 66 від 15.10.1997 року вони діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання ж за даними договорами вважаються виконаними повністю після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським товариством. Той факт, що на підставі Закону України № N 2237-III Протоколом № 8 урегулювання заборгованості було змінено строки та порядок повернення наданих фінансових позичок, не впливає на чинність укладених договорів, їх не скасовує та в інших частинах не змінює. Оскільки підпунктом 5.2. договорів було визначено застосування санкцій за несвоєчасне внесення платежів, приймаючи до уваги, що борг за фінансовими позичками був реструктуризований на 8 років зі сплатою рівними частинами, то нарахування пені на суму чергового платежу, що підлягав сплаті, але не був сплачений в межах реструктуризації, є цілком законним.

Відповідно до статей 113, 112 Бюджетного кодексу України до повноважень Державної казначейської служби України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, серед іншого, належить здійснення контролю за: цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Разом з тим, у відповідності до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 59.2. статті 59 Податкового кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період до 2011 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, позивачем надсилалися податкові вимоги у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

З метою погашення податкового боргу, позивачем була прийнята перша податкова вимога № 1/87 від 03.08.2010 року на суму 17048,06 грн., відповідач отримав зазначену вимогу 31.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 11).

Друга податкова вимога № 2/124 була прийнята 01.10.2010р. на суму 17247,51 грн., відповідач отримав зазначену вимогу 06.10.2010р., про що свідчить відповідний підпис уповноваженої особи відповідача (а.с. 12).

Статтею 59 ПК України передбачено, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу у розмірі 12523,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 121, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені 118-ти» про стягнення коштів в рахунок погашення боргу перед бюджетом по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фінансової допомоги у розмірі 12523,49 грн. з розрахункових рахунків у банківських установах - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені 118-ти» (ЄДРПОУ 00697018) в рахунок погашення боргу перед бюджетом по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фінансової допомоги, з розрахункових рахунків у банківських установах на суму 12523 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 49 хв. та зарахувати її до Державного бюджету на р/р № 31112115700093 УДКСУ у м. Шахтарськ Донецької області, в установі банку ГУДКСУ Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37885550, код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження».

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 09 липня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 15 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.