Ухвала

від 26.06.2013 по справі 2а-15262/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15262/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря Славкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНБГ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КНБГ» звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000450702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КНБГ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 30.04.2008 року та в період з 01.05.2008 року по 30.06.2008 року відповідно, за підсумками якої складено Акт від 01.04.2011 року №35/07-02/33784551 та виявлені порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2008 року в розмірі 1651307 грн. та за липень 2008 року в розмірі 1060533 грн.

За наслідками перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року №0000450702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі на 2711840,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 254550,25 грн.

Позивачем було застосовано заходи адміністративного оскарження такого податкового-повідомлення рішення до ДПС у м. Києві та ДПС України, проте останні були залишені без змін. Після чого позивач звернувся до адміністративного суду.

Обговорюючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги щодо правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначеного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування ТОВ «КНБГ» з податку на додану вартість за травень та липень 2008 року стало виявлення податковим органом формування цього відшкодування за рахунок податкового кредиту, що утворився у зв'язку із придбанням позивачем товарів у ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-ПРОМ» в період з квітня по липень 2008 року, поставки яких не підтверджені належними первинними документами.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що податковим органам не вдалося підтвердити господарській відносини між ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-ПРОМ» та відносини кожного з них окремо з такими суб'єктами господарювання, як ТОВ «ТЕР-БЖ», ТОВ «Мегатрансінвест», ПП «Абла-Груп» та ТОВ «Кримський агроторговий дім».

Оскільки названі підприємства, за твердженням відповідача, є посередниками, що реалізують, зокрема, товар, аналогічний придбаному позивачем у ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-ПРОМ», у контролюючого органу виникли сумніви щодо реального характеру господарських відносин між вказаними юридичними особами.

Також, відповідач наголошує на тому, що предметом купівлі-продажу за договорами позивача з ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-ПРОМ» є, зокрема, вироби зі шкіри та шкури, а поставка такого товару здійснюється під ветеринарним та фітосанітарним контролем, проте, у позивача відсутні будь-які ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Крім того, відповідач зауважує про відсутність у позивача підтверджуючих транспортування товарно-матеріальних цінностей документів, як-то товарно-транспортних накладних та вантажних листів.

Тобто, відповідачем заперечується реальність господарських операцій, за якими був сплачений податок на додану вартість, що включений позивачем до складу податкового кредиту та заявлений до бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 1 п. 1.4 ст. 1 названого Закону, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи приведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи необхідним є встановлення відповідності взаємовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-ПРОМ» ознакам господарської діяльності, а саме - спрямованості укладених угод на реальне настання господарських наслідків, а для цілей оподаткування - встановлення правосуб'єктності учасників угод.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» (продавець) укладено договір №Ш1703 від 17.03.2008 року, згідно якого останнім передається у власність першого товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані в специфікаціях (невід'ємних додатках до договору).

Із наданих позивачем до податкової перевірки та долучених до матеріалів даної справи доказів слідує, що в період з квітня по червень 2008 року сторонами вказаного договору виконувались його умови, доповнені специфікаціями до нього, згідно яких поставці підлягав товар: дублені напівфабрикати WET-WHITE, WET-BLUE із шкур великої рогатої худоби, шкури великої рогатої худоби мокросолені та виросток.

Факт поставки зазначеного товару підтверджується актами прийому-передачі та видатковими накладними.

Крім того, судом встановлено, що за рахунком-фактурою №СФ-0000005 від 28.03.2008 року позивач придбав у ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» комплектуючі до комп'ютера, програмне забезпечення операційної системи «Windows XP Pro Rus» та інше програмне забезпечення. Складені в процесі господарських операцій між позивачем та названим контрагентом акти прийому-передачі, видаткові накладні та рахунок-фактура відповідають вимогам до первинних документів, закріплених у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На кожну поставку товару ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» виписало позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам до їх змісту, встановленим пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Факт розрахунків за поставлений товар у повному обсязі підтверджується виписками по рахунку позивача в банку ВАТ «Комерційний банк «Преміум».

За змістом податкових декларацій з податку на додану вартість та додатків до неї, в т.ч. уточнюючих розрахунків, сплачені суми податку на додану вартість за договором №Ш1703 від 17.03.2008 року були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень та червень 2008 року. В подальшому, ці кошти були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у наступних звітних періодах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» підтверджуються належними первинними документами.

Колегією суддів встановлено, що в червні 2008 року позивач вступав у господарські відносини з ПП «ЮВК-Пром» за договором №501 від 01.06.2008 року. Згідно умов договору та специфікації №1 до нього, ПП «ЮВК-Пром» зобов'язався поставити товар - шкури великої рогатої худоби мокросолені, а позивач був зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар за ціною, визначеною у специфікації.

На виконання умов зазначеного договору у червні 2008 року було поставлено дві партії товару згідно специфікації, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які відповідають вимогам до первинних документів, закріплених у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За наслідками поставок, приватним підприємством було виписано позивачу податкові накладні на суму поставленого в червні 2008 року товару, які відповідають вимогам до їх змісту, встановленим пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями віднесені ним до складу податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування у липні 2008 року, згідно податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «ЮВК-Пром» відступило право вимоги у позивача оплати за договором №501 від 01.06.2008 року на користь ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр», про що укладено відповідний договір про відступлення права вимоги № 011208 від 01.12.2008 року. Розрахунки між позивачем та новим кредитором були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку ВАТ «Комерційний банк «Преміум» щодо проведених операцій по рахунку позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ПП «ЮВК-Пром» підтверджуються належними первинними документами.

Із письмових пояснень позивача вбачається, що придбані у контрагентів ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» та ПП «ЮВК-Пром» шкури та шкіряні напівфабрикати позивач реалізував у власній господарській діяльності. На підтвердження зазначеної обставини, позивачем надано договори та первинні документи, складені в процесі господарських відносин останнього з ЗАТ «Чинбар», контракт та інші супровідні документи, складені в процесі транспортування, в тому числі через митний контроль України по зовнішньоекономічним відносинам з іноземними компаніями Marvelstone LTD, Forrelton Incorporated, із залученням посередників, що надавали транспортні послуги та послуги з митного декларування ТМЦ: ТОВ «Статус Бізнес Групп», ТОВ «ВНД-Брок», ПП ОСОБА_4

Також, колегія суддів зауважує, що напрямками економічної діяльності позивача є оптова торгівля відходами та брухтом, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля шкурами та шкірою, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, згідно витягу з ЄДРОПУ, що міститься в матеріалах справи. У той же час, до видів діяльності ТОВ «ПРОМ-ІНВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЇ» за КВЕД відносяться, зокрема, оптова торгівля шкурами та шкірою, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, згідно витягу з ЄДРОПУ, що міститься в матеріалах справи. Так само, оптова торгівля відноситься до видів економічної діяльності ПП «ЮВК-ПРОМ» - за даними витягу з ЄДРПОУ.

Можливість позивача забезпечити розміщення та транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про надання в оренду складських приміщень та транспортних засобів, що укладені позивачем, як орендарем з ПП «Сігма - орендодавцем.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту, що став підставою для заявленого бюджетного відшкодування, за дослідженими угодами та господарськими операціями, колегія суддів виходить із наступного.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, оскільки такі твердження не ґрунтуються на Законі України «Про податок на додану вартість».

Дані висновки спростовують обґрунтування зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування на підставі недотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання в ланцюгу поставки товарно-матеріальних цінностей, що, зокрема стосується ТОВ «ТЕР-БЖ», ТОВ «Мегатрансінвест», ПП «Абла-Груп» та ТОВ «Кримський агроторговий дім».

При цьому, колегія суддів відмічає, що матеріалами справи підтверджено, що на момент виникнення спірних правовідносин названі господарюючі суб'єкти були зареєстрованими юридичними особами та мали діючі свідоцтва платників податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає недоведеним посилання відповідача на непідтвердженість товарності досліджених господарських операцій з огляду на відсутність у позивача ветеринарних та фітосанітарних сертифікатів, свідоцтв чи довідок, адже необхідність останніх для супроводження перевезень шкіряного напівфабрикату спростовується листами у відповідь на запити Окружного адміністративного суду м. Києва Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області від 05.01.2012 року №04-09/25 та Державної Ветеринарної та Фітосанітарної Служби України від 02.02.2012 року № 15-7-10/752.

Так, за Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 19.04.2005 року № 32, що діяли у 2008 році, шкіряні напівфабрикати не підлягали супроводженню ветеринарними документами, і необхідність супроводження даних товарів ветеринарними документами територією України визначається заявником (суб'єктом господарювання).

Колегія суддів наголошує, що Конституцією України у ст. ст. 6 та 19 закріплено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дотримання наведеної в Основному Законі України концепції діяльності суб'єктів владних повноважень забезпечується, зокрема, завданнями адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що податкова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КНБГ», за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, була проведена 31.03.2011 року, тобто в період правового регулювання таких відносин Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, що набрав чинності 01.01.2011 року.

Вказаним Кодексом забезпечується право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17).

Як вбачається із Акту від 01.04.2011 року №35/07-02/33784551, контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка.

За пунктом 79.2 статті 72 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази повідомлення позивача про час та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів погоджується з тим, що на підставі останніх позивач не вважається таким, що належно повідомлений, з огляду на таке.

Наказ № 114 про проведення даної перевірки прийнятий в день її проведення - 31.03.2011 року. Так само, 31.03.2011 року датовано направлення на проведення цієї перевірки старшим державним податковим інспектором Грищуком М.К. №114/07-02 та повідомлення про запрошення до участі в ній, адресоване ТОВ «КНБГ».

Як вбачається з конверта про направлення зазначеного повідомлення директору вказаного товариства - ОСОБА_5, воно було передане до поштового відділення 31.03.2011 року.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням поштового перебігу, на основі наявних доказів, позивач не був вчасно повідомлений про час та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, про що зазначає сам позивач, вказуючи, що отримав повідомлення про її проведення лише 04.04.2011 року, після чого звернувся до податкового органу із проханням відтермінувати її проведення.

Встановлена вище обставина свідчить про порушення податковим органом права платника податків бути присутнім під час проведення перевірок, закріпленого підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України та вимог пункту 79.2 статті 79 цього Кодексу, що спрямовані на забезпечення обізнаності платника податків у заходах, що вживають стосовно нього.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що протиправність проведеної перевірки та необґрунтованість її висновків зумовлюються необхідністю скасування спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такої перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 01.07.2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.