Ухвала

від 22.06.2016 по справі 2а-15262/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/36786/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Нечитайла О.М., Юрченко В.П..,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013

у справі № 2а-15262/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНБГ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.04.2011 № 0000450702.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень, липень 2008 року бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2711840,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2011 № 0000450702, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.04.2011 № 35/07-02/33784551. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено суму бюджетного відшкодування за травень, липень 2008 року на 1651307,00 грн. та 1060533,00 грн. відповідно у зв'язку з не підтвердженням сплати ПДВ в постачальниками позивача ТОВ «Пром-Інвест Технології», ПП «ЮВК-Пром» та їх контрагентами по всьому ланцюзі поставки.

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки ТОВ «КНБГ Реал Естейн», правонаступником якого є позивач (в подальшому - позивач), від ТОВ «Пром-Інвест Технології», ПП «ЮВК-Пром» товару (дублений напівфабрикат «wet-white», «wet-blue»; шкури великої рогатої худоби мокросолені ) останні виписали позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими 1651307,00 грн. та 1060533,00 грн. позивач включив до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень та червень 2008 року відповідно та сплатив ці суми податку в ціні товару зазначеним постачальникам в безготівковій формі розрахунків: ТОВ «Пром-Інвест Технології» безпосередньо, а заборгованість перед ПП «ЮВК-Пром» була сплачена новому кредитору - ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський комп'ютерний центр», право на стягнення якої останній отримав за договором відступлення права вимоги від 01.12.2008 № 011208.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення суми податку, сплаченого постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, сформованого у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Пром-Інвест Технології» та ПП «ЮВК-Пром», ДПІ посилається на не підтвердження сплати сум ПДВ постачальниками по всьому ланцюгу поставки: під час перевірки встановлено, що ТОВ «Пром-Інвест Технології» є посередником в поставці шкур великої рогатої худоби; за наданими цим товариством податковими накладними цей товар був придбаний у ПП «ЮВК-Пром», ТОВ «Тер-БЖ» та ТОВ «Мегатрансінвест». Перевірка ПП «ЮВК-Пром» та ТОВ «Тер-БЖ» на предмет сплати до бюджету податку неможлива, оскільки ці підприємства визнані господарським судом банкрутами із застосуванням до них процедури ліквідації, як юридичні особи припинені 14.07.2009 та 29.01.2010 відповідно. ТОВ «Мегатрансінвест» в ланцюгу поставок шкур великої рогатої худоби вказало ПП «ЮВК-Пром», ТОВ «Тер-БЖ» та ТОВ «Кримський Агроторговий Дім». Згідно з листами ДПІ у м. Сімферополі від 24.07.2009 № 9983/7/23-4 та Дніпровської МДПІ від 02.10.2009 документи щодо придбання зазначеного вище товару у ПП «Абла-Груп» вилучені посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 13-16, т.1-й). Інших доводів на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ не наводить. Не навів таких доводів і представник відповідача в суді касаційної інстанції під час судового засідання.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі товару, виписок по банківському рахунку позивача щодо банківських операцій з перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ «Пром-Інвест Технології» та ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський комп'ютерний центр», доказів щодо подальшої передачі позивачем товару (шкур великої рогатої худоби мокросолених) на переробку ЗАТ «Чинбар» (контракт № 1-2008 від 04.04.2008, акти прийому-передачі товару (шкур великої рогатої худоби мокросолених в загальній вазі 124595,00 кг) № 1 - № 5, підписані з 13.05.2008 по 02.07.2008; подорожні листи вантажного автомобіля на перевезення шкіряної сировини з місця зберігання (вул. 30-річчя Перемоги, село Степове, Дніпропетровська область) до ЗАТ «Чинбар» (м. Київ, вул. Куренівська, 21)); отримання від ЗАТ «Чинбар» шкіряного напівфабрикату «wet-blue» (видаткові накладні, виписані з 11.06.2008 по 24.07.2008, на виготовлення шкіряного напівфабрикату загальною вартістю 344645,83 грн. (включаючи ПДВ 68929,16 грн.); видаткові накладні на піддони дерев'яні для шкіряного напівфабрикату, виписані з 11.06.2008 по 24.07.2008; банківські виписки про грошові безготівкові розрахунки позивача із ЗАТ «Чинбар» за виконані роботи; подорожні листи вантажного автомобіля щодо перевезення вантажу від ЗАТ «Чинбар» в село Степове; договір оренди № 02/04-А від 02.04.2008 між ПП «Сигма» та ТОВ «КНБГ Реал Естейн» про оренду нерухомого майна площею 100,00 кв.м за адресою: вул. 30-річчя Перемоги, село Степове, Дніпропетровська область; акт приймання-передачі частини нерухомого майна від 02.04.2008), подальшої реалізації позивачем товару (дубленого хромованого напівфабрикату «wet-blue») за експортними операціями на користь компанії «Форрелтон» (Республіка Панама) та компанії «Марвелстоун» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) (вантажні митні декларації з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України, банківські виписки про надходження оплати за експортований товар; договори про надання транспортно-експедиційних послуг; заявки на міжнародне перевезення вантажу; акти здачі-прийняття робіт з перевезення вантажу; банківські виписки щодо банківських операцій по розрахунку за перевезення), оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Пром-Інвест Технології», ПП «ЮВК-Пром» товару (шкури великої рогатої худоби), і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаного товару, до податкового кредиту.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставок ДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАС України на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, покладено процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності податкового повідомлення-рішення, яке позивач оскаржує.

Доводи, наведені ДПІ в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень про вирішення адміністративного спору.

Відповідно до частини 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.М. Нечитайло підписВ.П. Юрченко