Постанова

від 27.06.2013 по справі 826/6245/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/6245/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації до про Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» визнання недійсним запису, визнання недійсною державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації з позовом до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Приладобудівник», в якому просить суд:

- визнати недійсним запис № 10701020000028506 від 08 червня 2007 року про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- визнати недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- припинити у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичну особу - обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прокуратурою міста Києва в ході проведення перевірки у березні 2013 року виявлено, що при державній реєстрації відповідача не було дотримано вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року із змінами і доповненнями, і такі порушення не можна усунути. Незаконна державна реєстрація установчих документів ОКЖК «Житлодар» порушує інтереси держави у сфері регуляторної політики підприємництва стосовно забезпечення єдиного порядку створення та реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред'явлення даного адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 12 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Представник прокуратури в судовому засіданні 26 червня 2013 року позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень чи заперечень стосовно предмету позову суду також не надав.

Протокольною ухвалою суду від 26 червня 2013 року на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

У березні 2013 року заступником прокурора міста Києва старшим радником юстиції Хомичем І.Ю. проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів під час державної реєстрації обслуговуючих кооперативів житлових кооперативів, зокрема, ОКЖК «Житлодар».

Перевіркою встановлено, що 08 червня 2007 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар», про що зроблено реєстраційний запис № 10701020000028506.

У вказаному статуті ОКЖК «Житлодар» зазначено, що засновниками кооперативу є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Разом з тим, вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирному обліку не стояли.

Загальними зборами засновників 05 жовтня 2007 року прийнято рішення про внесення змін до статуту шляхом затвердження його в новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 жовтня 2007 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050001028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК «Забудовник» його членами є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК «Житлодар» були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 16 лютого 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 лютого 2008 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050002028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК «Забудовник» його членами є ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК «Житлодар» були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 02 липня 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 липня 2008 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» його членами є ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК «Житлодар» були допущені порушення, які не можна усунути.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про кооперацію» від 4 червня 2009 року № 1448-VI (далі - Закон № 1448), законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

До таких інших нормативно-правових актів з питань кооперації відноситься, зокрема, і Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 № 5464-X, глава 5 якого регулює відносини щодо забезпечення громадян жилими будинками в будинках житлово-будівельних кооперативів, зокрема, щодо обліку, умов прийому, черговості прийому громадян, які бажають вступити до ЖБК, порядку організації і діяльності ЖБК, тощо.

У відповідності до положень статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» (№ 1543-XII від 12.09.1991) закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що норми Житлового кодексу Української РСР мають пріоритет як спеціальні над нормами Закону № 1448, які є загальними. Оскільки саме норми Житлового кодексу Української РСР визначать такий вид кооперативу як житловий, мету, порядок (включаючи вимоги для цього) створення, суб'єктний склад. В той же час, як випливає з преамбули Закону № 1448, останній визначає лише правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Тобто, визначає загальні умови до кооперації як такої, проте, такі вимоги не можуть бути застосовані всупереч вимог спеціального законодавства щодо конкретного кооперативу, яким в даному випадку є Житлового кодексу Української РСР в силу свого змісту та статті 5 Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до змісту статуту ОКЖК «Житлодар», мети, завдань та видів діяльності, даний кооператив створений як житлово-будівельний.

Частина перша статті 6 Закону № 1448 встановлює, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1448 кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Статтею 133 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов , вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру

Відповідно до частини першої статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов .

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ч. 2 ст. 134 Кодексу).

Законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші підстави для взяття громадян на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу (ч. 3 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 134 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, при яких організуються кооперативи, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також у виконавчому комітеті Ради народних депутатів. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію, а також особи, зазначені в частині другій статті 37 цього Кодексу.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 5 ст. 134 Кодексу).

Згідно частини шостої статті 134 Житлового кодексу Української РСР правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ч. 7 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Судом встановлено, що члени (засновники) станом на день створення і державної реєстрації ОКЖК «Житлодар» на квартирному обліку не перебували, а отже і не потребували поліпшення житлових умов, що підтверджується листами районних у м. Києві державних адміністрацій, які містяться у матеріалах справи. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що члени (засновники) відповідача не відповідають вищезазначеним вимогам Житлового кодексу Української РСР, а отже, не мали права створювати та здійснювати державну реєстрацію ОКЖК «Житлодар».

Відповідно до частини третьої статті 137 Житлового кодексу Української РСР порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 статуту відповідача визначено, що метою створення кооперативу є, зокрема, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

При цьому засновниками ОКЖК «Житлодар» виступили 4 особи, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не спростовано.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсною державної реєстрації та припинення ОКЖК «Житлодар» підлягають задоволенню, оскільки при його створенні допущені порушення, які неможливо усунути. Вони полягають у тому, що (засновники) відповідача станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу Української РСР вимогам, а саме не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги і щодо кількості членів кооперативу.

Згідно з частиною шостою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки Прокуратурою міста Києва перевірка щодо додержання та застосування законів під час державної реєстрації (перереєстрації) відповідача проведена в березні 2013 року, суд вважає, що прокурор звернувся до суду у межах строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити.

Визнати недійсним запис № 10701020000028506 від 08 червня 2007 року про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Визнати недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Припинити у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичну особу - обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко