Постанова

від 10.11.2017 по справі 826/6245/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 листопада 2017 року 15:20 № 826/6245/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора м.Києва в інтересах Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Житлодар , третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про визнання недійсним запису, визнання недійсною державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява заступника прокурора м.Києва в інтересах Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Житлодар , (далі - відповідач), третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, (далі - третя особа), в якій просить суд:

- визнати недійсним запис №10701020000028506, від 08.06.2007 року, про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- визнати недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- припинити у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичної особи - обслуговуючого кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою міста Києва в ході проведення перевірки у березні 2013 року виявлено, що при державній реєстрації відповідача не було дотримано вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року із змінами і доповненнями, і такі порушення не можна усунути. Незаконна державна реєстрація установчих документів ОКЖК Житлодар порушує інтереси держави у сфері регуляторної політики підприємництва стосовно забезпечення єдиного порядку створення та реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред'явлення даного адміністративного позову.

Представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач, представник особи, в інтересах якої подано позов, та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У березні 2013 року заступником прокурора міста Києва старшим радником юстиції Хомичем І.Ю. проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів під час державної реєстрації обслуговуючих кооперативів житлових кооперативів, зокрема, ОКЖК Житлодар .

Перевіркою встановлено, що 08 червня 2007 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією зареєстровано статут ОКЖК Житлодар , про що зроблено реєстраційний запис № 10701020000028506.

У вказаному статуті ОКЖК Житлодар зазначено, що засновниками кооперативу є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Разом з тим, вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації статуту ОКЖК Житлодар на квартирному обліку не стояли.

Загальними зборами засновників 05 жовтня 2007 року прийнято рішення про внесення змін до статуту шляхом затвердження його в новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 жовтня 2007 року згідно з поданими ОКЖК Житлодар документами зареєстровано статут ОКЖК Житлодар (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050001028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК Забудовник його членами є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК Житлодар на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК Житлодар були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 16 лютого 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 лютого 2008 року згідно з поданими ОКЖК Житлодар документами зареєстровано статут ОКЖК Житлодар (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050002028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК Забудовник його членами є ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК Житлодар на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК Житлодар були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 02 липня 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 липня 2008 року згідно з поданими ОКЖК Житлодар документами зареєстровано статут ОКЖК Житлодар (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК Житлодар його членами є ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК Житлодар на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК Житлодар були допущені порушення, які не можна усунути.

У контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на час звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року, позов Заступника прокурора міста Києва, в інтересах держави в особі Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено. Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 08.07.2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного суду м. Києва від 08.07.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про кооперацію від 4 червня 2009 року № 1448-VI (далі - Закон № 1448), законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

До таких інших нормативно-правових актів з питань кооперації відноситься, зокрема, і Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 № 5464-X, глава 5 якого регулює відносини щодо забезпечення громадян жилими будинками в будинках житлово-будівельних кооперативів, зокрема, щодо обліку, умов прийому, черговості прийому громадян, які бажають вступити до ЖБК, порядку організації і діяльності ЖБК, тощо.

У відповідності до положень статті 3 Закону України Про правонаступництво України (№ 1543-XII від 12.09.1991) закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Відповідно до змісту статуту ОКЖК Житлодар , мети, завдань та видів діяльності, даний кооператив створений як житлово-будівельний.

Частина перша статті 6 Закону № 1448 встановлює, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1448 кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Статтею 133 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру

Відповідно до частини першої статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов .

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ч. 2 ст. 134 Кодексу).

Законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші підстави для взяття громадян на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу (ч. 3 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 134 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, при яких організуються кооперативи, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також у виконавчому комітеті Ради народних депутатів. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію, а також особи, зазначені в частині другій статті 37 цього Кодексу.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 5 ст. 134 Кодексу).

Згідно частини шостої статті 134 Житлового кодексу Української РСР правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ч. 7 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Судом встановлено, що члени (засновники) станом на день створення і державної реєстрації ОКЖК Житлодар на квартирному обліку не перебували, а отже і не потребували поліпшення житлових умов, що підтверджується листами районних у м. Києві державних адміністрацій, які містяться у матеріалах справи. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що члени (засновники) відповідача не відповідають вищезазначеним вимогам Житлового кодексу Української РСР, а отже, не мали права створювати та здійснювати державну реєстрацію ОКЖК Житлодар .

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

При цьому засновниками ОКЖК Житлодар виступили 4 особи, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не спростовано.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд м. Києва в своїй ухвалі від 27.06.2013 року прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсною державної реєстрації та припинення ОКЖК Житлодар підлягають задоволенню, оскільки при його створенні допущені порушення, які неможливо усунути. Вони полягають у тому, що (засновники) відповідача станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу Української РСР вимогам, а саме не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги і щодо кількості членів кооперативу.

Як зазначалося вище, ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 08.07.2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року залишено без змін.

В ухвалі від 26.04.2016 року Вищий адміністративний суд України наголосив, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не надали оцінку судовому рішенню у справі №9/60 Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариства забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу "Житлодар" для житлової забудови на АДРЕСА_8.

Як визначено рішенням у справі №9/60 Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року, відповідно до розділу 2 зареєстрованого статуту ОКЖК Житлодар метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Таким чином, згідно з наведеними у положеннях статуту ОКЖК Житлодар метою створення та основними завданнями, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України Про кооперацію , за напрямом діяльності ОКЖК Житлодар відповідає поняттю житлово-будівельний кооператив .

Як передбачено ч. 1 ст. 134 ЖК УРСР, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Зазначені вимоги при створенні ОКЖК Житлодар були порушені, оскільки засновники (члени) ОКЖК Житлодар зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 4.2 статуту засновниками (членами) ОКЖК Житлодар є громадяни України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Водночас, за даними Голосіївської та Печерської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_3, який зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_4, яка зареєстрована у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували.

Більше того, як вбачається із указаного пункту статуту, ОСОБА_5 на час проведення реєстрації статуту кооперативу взагалі не проживала у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, а отже, взагалі не могла бути взята на квартирний облік у м. Києві.

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Водночас у статуті ОКЖК Житлодар не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення ОКЖК Житлодар діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Як було зазначено вище, метою створення ОКЖК Житлодар є, у тому числі, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу. Разом з тим згідно з абзацом 2 п. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік.

При створенні та державній реєстрації ОКЖК Житлодар його засновниками (членами) виступили 4 особи, що суперечить зазначеній вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

У подальшому при державній реєстрації змін до статуту ОКЖК Житлодар вищезазначені порушення усунуто не було.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією згідно з поданими кооперативом документами зареєстровано статут ОКЖК Житлодар (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050001028506.

Відповідно до нової редакції статуту кооперативу його членами є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та новий член кооперативу - ОСОБА_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4.

Як було зазначено вище, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартирному обліку не перебувають і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК Житлодар на квартирний облік не стали. За даними Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 не перебуває на квартирному обліку.

Також Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту ОКЖК Житлодар , про що зроблено реєстраційний запис № 10701050002028506. У цій редакції статуту членами кооперативу визначено ОСОБА_2, ОСОБА_6 та нових членів кооперативу ОСОБА_7, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5, та ОСОБА_8, який проживає за адресою: АДРЕСА_6.

Окрім того, цією ж державною адміністрацією 08.07.2008 зареєстровано нову редакцію статуту ОКЖК Житлодар , про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Згідно з наведеною редакцією членами кооперативу є ті ж члени кооперативу, що і в попередній редакції: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та новий член кооперативу - ОСОБА_9, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7.

Згідно з даними Оболонської, Шевченківської та Святошинської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на квартирному обліку у м. Києві не перебувають.

Зважаючи на викладене, ОКЖК Житлодар не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

ОКЖК Житлодар набув статусу юридичної особи у встановленому порядку, за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, його правовий статус регулюється Господарським кодексом України, Законом України Про кооперацію , натомість виходячи з положень закону, зокрема ст. 41 ЗК України при врахуванні мети створення житлово-будівельного кооперативу, земельна ділянка такому кооперативу надається саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей.

З вищевикладеного слідує, що при розгляді зазначеної справи Господарськими судом міста Києва досліджувались обставини утворення та реєстрації Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар".

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України, від 15.11.2011 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року у справі №9/60 Господарського суду м. Києва залишено без змін.

З рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року вбачається, що 01.10.2007р. Київською міською радою з посиланням на ст. ст. 20, 41, 93, 123, 124 Земельного кодексу України прийнято рішення № 345/3179 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Житлодар для житлової забудови на АДРЕСА_8 .

Вказаним рішенням передано ОКЖК Житлодар за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 99,74 га на АДРЕСА_8 за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату Хотівський , наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 2.10.200 р. № 117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 р. № 79-6-00243 з них: земель ділянку № 1 площею 98,68 га передано даному кооперативу у власність для житлової забудови, а ділянку № 2 площею 1,05 га передано в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (лист - згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату Хотівський від 18.06.2007 р. № 219).

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою установлено, що вказане рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим Генеральна прокуратура України звернулось до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів з позовом про визнання його недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року позов Генеральної прокуратури України, поданого в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року набрало законної сили.

В судовому засіданні при розгляді вищевказаного позову також досліджувались обставини утворення та реєстрації Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар", під час якого були присутні представники Генеральної прокуратури України, а отже питання щодо правомірності реєстрації відповідача з підстав наведених у даному позові досліджувались в судовому засіданні 11.04.2011р. господарського суду міста Києва за їхньої участі. Більше того, у рішенні Господарського суду м. Києва чітко описано саме обставини правомірності реєстрації відповідача.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 26.04.2016 року наголосила на тому, що заступником прокурора м. Києва належним чином не обґрунтовано обставини, які об'єктивно перешкоджали Печерській районній у м. Києві державній адміністрації вчинити дії, спрямовані на захист інтересів держави в судовому порядку, в межах строку звернення до суду, поряд з цим, саме Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 08 червня 2007 року зареєстровано статут ОКЖК Житлодар , про що зроблено оскаржуваний реєстраційний запис №10701020000028506.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2011 року, представники Генеральної прокуратури України були присутніми у судових засіданнях при прийнятті даних рішень.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України Про прокуратуру (далі - Закон №1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 даного Закону визначає, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п. 1 ст. 7 систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Пункти 4 ст. 7 Закону №1697-VII регламентують, що Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України Про прокуратуру , у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України Про прокуратуру , Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру , на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ст. 23 Закону №1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент вчинення відповідної процесуальної дії), встановлено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Повноваження прокурора як законного представника позивача мають відповідати правам, які має позивач. Прокуратура, здійснюючи свої повноваження в адміністративному судочинстві, має дотримуватись вимог процесуального закону, в тому числі, процесуальних строків.

Частиною другої статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У письмових поясненням представника прокуратури м. Києва - прокурор Чеботарьов А. зазначає, що предметом розгляду Господарським судом м. Києва справи №9/60 за участю Генеральної прокуратури України було скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки ОКЖК Житлодар , а не законність створення та реєстрації зазначеного кооперативу. В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази того, що до березня 2013 року прокуратура м. Києва могла виявити саме ті порушення, які покладені в основу позову.

Також прокурор в письмових поясненнях посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України, який залишив в силі судове рішення у справі №818/4996/13-а за позовом прокуратури м.Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до ОКЖК Житлосервіс , про припинення юридичної особи, визнання недійсним реєстраційного запису від 16.06.2007 року, та на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 року, який залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 р., у справі за позовом прокуратури м. Ялта в інтересах держави в особі ДП Лівадія , Міністерства аграрної політики та продовольства України до Лівадійської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень. Даними ухвалами суд дійшов висновку, що порушення прокуратурою були виявлені в ході перевірок, а отже прокурор звернувся до суду з позовом у межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

При розгляді справи у Господарському суді м. Києва позов розглядався за участі представників Генеральної прокуратури України. В даному ж випадку позов поданий заступником прокурора м. Києва після проведення перевірки березні 2013 року заступником прокурора міста Києва старшим радником юстиції Хомичем І.Ю. у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів під час державної реєстрації обслуговуючих кооперативів житлових кооперативів, зокрема, ОКЖК Житлодар .

Враховуючи викладене, а також вимоги п. 1 ст. 7 Закону України Про прокуратуру , Генеральна прокуратура України та регіональна прокуратура, а в даному випадку, саме прокуратура м.Києва, входять до системи прокуратури України, однак не є одним і тим же органом прокуратури.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази стосовно того, що про порушення, які були виявлені під час проведення прокуратурою м. Києва перевірки в березні 2013 року, прокуратура м. Києва могла дізнатися до березня 2013 року.

Оскільки заступник прокурора м. Києва з позовом до суду звернувся 26.04.2013 року, з викладеного слідує, що заступником прокурора м. Києва, як позивачем, подано позов у відповідності до ст. 99 КАС України, тобто в строк до шести місяців, після моменту виявлення порушення законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (лист Вищого адміністративного суду України Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України №2379/12/13-12 від 14.11.2012 року).

Відповідачем не наведено жодної обставини й не надано жодного належного і допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно із ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки, всі обставини даної справи, що стосуються вимоги прокуратури м. Києва про визнання недійсним запису, визнання недійсною державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії були встановлені та досліджені в рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року, яке набрало законної сили, суд вважає, що вони не підлягають доказуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним запису, визнання недійсною державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки при його створенні допущені порушення, які неможливо усунути. Вони полягають у тому, що (засновники) відповідача станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу Української РСР вимогам, а саме не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги і щодо кількості членів кооперативу.

Згідно з частиною шостою статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 755-IV від 15 травня 2003 року у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки Прокуратурою міста Києва перевірка щодо додержання та застосування законів під час державної реєстрації (перереєстрації) відповідача проведена в березні 2013 року і порушення законодавства саме прокуратурою м. Києва були виявлені в березні 2013 року, суд вважає, що прокурор звернувся до суду у межах строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити.

2. Визнати недійсним запис № 10701020000028506 від 08 червня 2007 року про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

3. Визнати недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

4. Припинити у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичну особу - обслуговуючий кооператив житлового кооперативу Житлодар (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко