Ухвала

від 08.07.2014 по справі 826/6245/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6245/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Кобаля М.І., Петрика І.Й. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» про визнання недійсним запису, визнання недійсною державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» в якому просив:

- визнати недійсним запис № 10701020000028506 від 08 червня 2007 року про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- визнати недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463);

- припинити у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичну особу - обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним запис № 10701020000028506 від 08 червня 2007 року про державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Визнано недійсною державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Припинено у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичну особу - обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Житлодар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35196463).

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в березні 2013 року заступником прокурора міста Києва старшим радником юстиції Хомичем І.Ю. проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів під час державної реєстрації обслуговуючих кооперативів житлових кооперативів, зокрема, ОКЖК «Житлодар».

Перевіркою встановлено, що 08 червня 2007 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар», про що зроблено реєстраційний запис № 10701020000028506.

У вказаному статуті ОКЖК «Житлодар» зазначено, що засновниками кооперативу є: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Разом з тим, вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирному обліку не стояли.

Загальними зборами засновників 05 жовтня 2007 року прийнято рішення про внесення змін до статуту шляхом затвердження його в новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 жовтня 2007 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050001028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК «Забудовник» його членами є: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК «Житлодар» були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 16 лютого 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 лютого 2008 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050002028506. Відповідно до нової редакції статуту, його членами є: ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10

Вказані члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали, що є порушенням вимог статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року. Наведені обставини свідчать про те, що при реєстрації установчих документів ОКЖК «Житлодар» були допущені порушення, які не можна усунути.

Загальними зборами засновників 02 липня 2008 року прийнято рішення про затвердження статуту кооперативу у новій редакції.

Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 липня 2008 року згідно з поданими ОКЖК «Житлодар» документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар» (нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Відповідно до нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» його членами є: ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар» на квартирний облік не стали.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що засновники відповідача станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу Української РСР вимогам, а саме: не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов та, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги щодо кількості членів кооперативу.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про кооперацію» від 04 червня 2009 року № 1448-VI (далі - Закон «Про кооперацію»), законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

До таких інших нормативно-правових актів з питань кооперації відноситься, зокрема, і Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X, глава 5 якого регулює відносини щодо забезпечення громадян жилими будинками в будинках житлово-будівельних кооперативів, зокрема, щодо обліку, умов прийому, черговості прийому громадян, які бажають вступити до ЖБК, порядку організації і діяльності ЖБК, тощо.

У відповідності до положень статті 3 Закону України «Про правонаступництво» від 12 вересня 1991 року № 1543-XII, закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Колегія суддів вважає, що норми Житлового кодексу Української РСР мають пріоритет як спеціальні над нормами Закону України «Про кооперацію», які є загальними. Оскільки саме норми Житлового кодексу Української РСР визначать такий вид кооперативу як житловий, мету, порядок (включаючи вимоги для цього) створення, суб'єктний склад. В той же час, як випливає з преамбули Закону України «Про кооперацію», останній визначає лише правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Тобто, визначає загальні умови до кооперації як такої, проте, такі вимоги не можуть бути застосовані всупереч вимог спеціального законодавства щодо конкретного кооперативу, яким в даному випадку є Житловий кодекс Української РСР в силу свого змісту та статті 5 Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до змісту статуту ОКЖК «Житлодар», мети, завдань та видів його діяльності випливає, що з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію» за напрямом діяльності зазначений кооператив відповідає поняттю «житлово-будівельний кооператив».

Частина 1 статті 6 Закону України «Про кооперацію» встановлює, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Статтею 133 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до частини 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ч. 2 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР).

Законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші підстави для взяття громадян на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу (ч. 3 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР).

Відповідно до частини 4 статті 134 Житлового кодексу Української РСР, облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, при яких організуються кооперативи, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також у виконавчому комітеті Ради народних депутатів. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію, а також особи, зазначені в частині 2 статті 37 цього Кодексу.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 5 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР).

Згідно частини 6 статті 134 Житлового кодексу Української РСР, правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР, до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

З досліджених письмових доказів вбачається, що члени (засновники) станом на день створення і державної реєстрації ОКЖК «Житлодар» на квартирному обліку не перебували, а отже і не потребували поліпшення житлових умов, що підтверджується зазначеними відомостями у листах районних у м. Києві державних адміністрацій.

Таким чином, члени (засновники) відповідача не відповідають вищезазначеним вимогам Житлового кодексу Української РСР, а отже, не мали права створювати та здійснювати державну реєстрацію ОКЖК «Житлодар».

Згідно частини 3 статті 137 Житлового кодексу Української РСР, порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 розділу 2 Статуту відповідача визначено, що метою створення кооперативу є, зокрема, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу.

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

При цьому, засновниками ОКЖК «Житлодар» виступили 4 особи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання недійсною державної реєстрації та припинення ОКЖК «Житлодар» підлягають задоволенню, оскільки при його створенні допущені порушення, які неможливо усунути. Вони полягають у тому, що засновники відповідача станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу Української РСР вимогам, а саме не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов. Разом з тим, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги і щодо кількості членів кооперативу.

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним запису про державну реєстрацію ОКЖК «Житлодар», державної реєстрації та його припинення.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, здійснює від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є незаконна державна реєстрація установчих документів ОКЖК «Житлодар», що порушує інтереси держави у сфері регуляторної політики підприємництва, позов прокурором пред'явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача, відповідачем, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року № К/9991/30788/12.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк М.І. Кобаль І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.07.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.