Ухвала

від 11.07.2013 по справі 826/4774/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4774/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000072204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» за результатами якої 27.02.2013 року складено акт №705/22.4-13/35677371 про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2008 року по 30.09.2012 року.

На підставі встановлених порушень актом перевірки відповідачем 20.03.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072204, яким за порушення п. 135.1, 135.5 статті 135, п. 137.4, 137.8 статті 137, п.п. 153.8.1 п. 153.8 статті 153 Податкового кодексу України та п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п.п. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 163 695 грн..

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач порушив вимоги п.п. 153.5. Податкового кодексу України в частині не віднесення до складу доходів сум відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселями ТОВ «ІФЦ «Аквітанс» на загальну суму 16 577 000 грн. та за векселями ПП «ЮБ «Аквітанс» на загальну суму 12 538 000грн. у тому числі за періодами: І квартал 2012 року в сумі - 29 115 000 грн., півріччя 2012 року в сумі 29 115 000 грн., три квартали 2012 року в сумі 29 115 000 грн..

На думку відповідача, з моменту вступу в силу змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», з 15 січня 2012 року вексель перестав бути об'єктом інвестиційної діяльності, а тому він не є цінним папером і не повинен оподатковуватись згідно Податкового кодексу України за правилами, встановленими для оподаткування цінних паперів.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» є професійним учасником на фондовому ринку згідно з ліцензією на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), виданою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 30.06.2011 року, серія АВ №581423 та відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Судом першої інстанції досліджено операції з векселями які проводилися Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» через торговців цінними паперами, які є професійними учасниками на фондовому ринку, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерську діяльність та дилерську діяльність, відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та частини першої статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після, настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Прибуток відображається в складі доходів, а збитки переносяться на зменшення фінансових результатів по цим операціям в наступних періодах. Фінансовий результат від операцій з векселями відображається в рядку 3 Додатку ЦП.

Додаток "Цінні папери" до Декларації про прибуток складається з 2 таблиць (частин). В таблиці 1 відображається фінансовий результат по операціям з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними права. Прибуток від таких операцій з таблиці 1 переноситься в рядок 03.20 Додатку ІД.

Положення пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають «відступлення права вимоги» - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги встановлений п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що облік та оподаткування операцій з векселями, які згідно норм чинного законодавства України являються цінними паперами, необхідно здійснювати за правилами п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, а не п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу, як зазначає відповідач.

Виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності не позбавляють його статусу цінного паперу в силу законодавства.

Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У пункті третьому підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України наведені особливості застосування положень п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу, зокрема зазначено, що протягом 2012-2015 років (починаючи з другого півріччя 2012 року) від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося станом на 1 січня 2012 року, враховується платниками з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше у розмірі 25 відсотків від суми такого від'ємного значення на рік.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств» від 28.09.2011 року № 1213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 року за № 1215/19953, від'ємний результат від операцій з цінними паперами не переноситься до Декларації з податку на прибуток до ряд. 03. ІД - інші доходи, і тому відповідно не може вплинути на «від'ємне значення об'єкта оподаткування», яке відображається в ряд. 07 Декларації з податку на прибуток - об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності.

З урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, позитивний результат від торгівлі цінними паперами, розрахований згідно із п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, включаються до доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємств (рядком 03 ІД), що містить данні Додатка ІД Декларації, що включає позитивний результат від торгівлі цінними паперами, (рядок 03.20 Додатка ЦП Декларації). Цей результат, як окремий показник також не може призвести до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, який регулюється пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Від'ємний фінансовий результат від операцій з торгівлі цінними паперами в будь-якому разі не може бути перенесений на витрати в такому ж самому порядку, як від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, оскільки даний від'ємний фінансовий результат за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів (які не продані на даний час), що були понесені у минулих податкових періодах.

Зменшення податковим органом від'ємного значення фінансового результату від операцій з цінними паперами не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Позивач поніс відповідні суми витрат та отримав суми доходів у зв'язку із здійсненням операцій з цінними паперами (купівля-продаж), які у відповідності із наведеними вище вимогами Податкового кодексу України мали обліковуватися в окремому обліку.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що позивачем порушено вимоги п.153.5. Податкового кодексу України, в частині не віднесення до складу доходів сум відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселями ТОВ «ІЩ «Аквітанс», ПП «ЮБ «Аквітанс», оскільки договір про відступлення права вимоги позивачем не укладався, а укладені договори купівлі-продажу векселів є оплатними договорами, реальність яких відповідачем не заперечується.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідачем зазначено, що у перевіряємий період ТОВ «КУА «Еско-Капітал» здійснювались операції по продажу акцій емітентів, щодо яких згідно рішень судів визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, визнано недійсними установчі документи з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі, у зв'язку з чим позивачем порушено п.п. 153.8.1 п. 153.8 cт. 153 Розділу III Податкового кодексу України та п.п. 4.1.6. п.4.1. cт. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено дохід від операцій з продажу акцій емітента, що має ознаки фіктивності на суму 957 грн. за 2010 рік, завищено доходи від продажу акцій емітента, що має ознаки фіктивності на суму 115 000 грн. за 3 квартали 2012 року, завищено збиток від операцій з акціями на суму 115 000 грн. за 3 квартали 2012 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ВАТ «Гранд Індастрі груп» міститься запис «зареєстроване», та зазначено, що відносно ТОВ «Гранд Індастрі груп» внесено запис «припинено» за результатами зміни організаційно-правової форми.

В матеріалах справи відсутні відомості про зупинення обігу акцій ВАТ «Гранд Індастрі груп» та про анулювання Свідоцтва про випуск акцій.

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-IV (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.121998 року за № 222 затверджений Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, яким визначений порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

Законодавством України не встановлено обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал» п.п. 135.5.1 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, занижено валовий дохід на суму процентів в розмірі 1 964 843,61 грн. в тому числі у 2 кварталі 2012 року в сумі 582 322,17 грн. та у 3 кварталі 2012 року в сумі 1 382 521,44 грн..

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивачем укладено договори відступлення права вимоги, а саме:

- договір відступлення права вимоги від 28.04.2012 року за яким ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» передано позивачу заборгованість по кредитному договору від 02.11.2011 року № 490-021111 в сумі 12 157 264,04 грн., яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків;

- договір відступлення права вимоги від 28.04.2012 року за яким ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» передано позивачу заборгованість по кредитному договору від 14.05.2007 року № 23-140507 в сумі 18 554 506,00грн., яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків.

Згідно акту перевірки у період з 29.04.2012 року по 30.09.2012 року нараховані відсотки по кредитному договору від 02.11.2011 року № 490-021111 в розмірі 30% річних на суму заборгованості по кредиту в розмірі 11 373 480 грн. складають у 2 кварталі 2012 року в сумі 582 322,17 грн. та у 3 кварталі 2012 року в сумі 857 672,26 грн..

По кредитному договору від 14.05.2007 № 23-140507 в розмірі 20,3% річних на суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 18 554 506 грн. та складають у 2 кварталі 2012 року в сумі 524 849,18 грн..

З наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року не вбачається будь-яких нарахувань здійснених згідно кредитних договорів.

Відповідно до пп. 135.5.1. Податкового кодексу України до складу інших доходів відносяться доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами.

Згідно п.п. 137.16. Податкового кодексу України датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу (розділ III Податкового кодексу України). Податковий кодекс України містить спеціальну норму щодо оподаткування операцій по уступці права вимоги -п. 153.5, в якій вказано: при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

З урахуванням зазначених положень, та відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року позивачем правомірно задекларовано всі операції, що пов'язані з витратами та доходами за операціями відступлення права вимоги, у зв'язку з чим обґрунтування вимог апеляційної скарги в зазначеній частині є помилковими.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував положення податкового законодавства України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.07.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.