Постанова

від 18.07.2013 по справі 922/1743/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 922/1743/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Кравець Т.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі - Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - директор Михайленко Н.М. - особисто, представник Бондаренко Є.В. за довіреністю № 7 від 21.05.2013 року,

відповідача - представник Нестерцов Д.І. за довіреністю № 2 від 18.01.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків, ( вх.1945Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013 р. у справі № 922/1743/13,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивна гільдія», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 р. по справі №922/1743/13 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2013 року № 67-К у справі № 1/12-21-13. Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ТОВ «Пивна Гільдія» судовий збір у сумі 1147,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд неповно з*ясував обставини, що мають значення для справи, припустився неправильного застосування норм матеріального права, а саме: статей 22,22-1 Закону України « Про Антимонопольний комітет України», статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що призвело до невідповідності висновків суду, обставинам справи, через порушення судом статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вважає, що вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Право органу Комітету, голови територіального відділення Комітету запитувати (вимагати) інформацію реалізується у зв'язку із виконанням конкретних завдань, покладених на Комітет, його територіальні відділення, зокрема, щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено обов'язкового надання копій доручень Голови Антимонопольного комітету України при надісланні вимог про надання інформації. На думку апелянта, оскільки позивач листом від 21.06.2012 року № 5214/12 просив для надання відповіді на вимогу надати належним чином засвідчені копії доручень Голови Комітету, при цьому,не посилався на закон України «Про інформацію» та не звернувся із клопотанням до відділення стосовно подовження строку надання інформації на вимогу, тому слід вважати, що товариство не надало інформацію, що запитувалась у вимозі, у встановлений Головою відділення строк.

У розумінні статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи Антимонопольного комітету України, голови його територіальних відділень для з*ясування наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час розгляду заяви чи з власної ініціативи органів Комітету; розгляду справи про порушення; розгляду органом Антимонопольного комітету України іншого питання (дослідження ринку, заявлених узгоджених дій чи концентрації тощо) мають право встановлювати строк для надання інформації на вимоги, виходячи з покладених на них завдань, строку їх виконання, етапу відповідного дослідження, орієнтованого обсягу інформації тощо. Отже, оскільки законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено встановлення конкретних строків для надання інформації при надісланні вимог, тому голова відділення не обмежений у визначенні строків для надання інформації на вимогу.

Скаржник вважає, якщо б товариство скористалось своїм правом на інформацію відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації»!, воно мало б можливість ознайомитися з дорученням Голови Комітету 18.06.2012 року для підтвердження повноважень відповідача ще до закінчення строку надання відповіді на вимогу. Таким чином, позивач не був позбавлений можливості надати до відділення відповідну інформацію, чи обґрунтоване клопотання про продовження строку надання інформації на вимогу, у зв'язку з неможливістю підготувати відповідну інформацію у встановлений головою відділення строк, та скориставшись своїм правом на захист своїх свобод.

Окрім того, скаржник вважає, що рішення суду підлягає скасуванню також з огляду на те, що в силу приписів частини п'ятої статті 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції» скасувати рішення № 67-К можуть лише органи Антимонопольного комітету України, оскільки у розумінні статті 60 вказаного Закону господарські суди приймають та розглядають справи про визнання недійсними рішення органів Антимонопольного комітету.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи його обгрунтованим і законним.

В обґрунтування своїх заперечень проти апеляційної скарги, позивач посилається на те, що у вимозі № 02-26/1-2556/37 від 08.06.2012 року про надання документів вказувалось, що Харківським обласним територіальним відділенням АМКУ здійснюється дослідження ринку (збору) склотари, та містилось посилання на доручення Голови Антимонопольного комітету України вх. № 12-01/2305 від 10.04.2012 року та вх. № 13-01/222 від 26.04.2012р., якими, за твердженням вимоги, Харківському обласному територіальному відділенню АМКУ надавались повноваження по здійсненню дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону.

Проте, відповідач вказані доручення Голови АМКУ позивачу не надав, у зв'язку з чим у позивача виникли обґрунтовані сумніви у правомірності вимог відповідача витребувати документи у ТОВ «Пивна Гільдія», який знаходиться поза межами Харківського регіону. Тому позивач, не відмовляючи Харківському обласному територіальному відділенню АМКУ в наданні інформації, листом від 21.06.2012 року № 5214/12 звернувся до останнього з проханням надати копії вказаних вище доручень Голови Антимонопольного комітету України. Відповіді на вказаний лист відповідач до цього часу не надав.

Окрім того, вимога № 02-26/1-2556/37 про необхідність надати відповідачу інформацію в строк до 20.06.2012 року датована 08.06.2012 року, а фактично здана в поштову організацію лише 12.06.2012 року, що вбачається з поштового штемпеля на конверті. Позивачем вона отримана лише 20.06.2012 року, тобто у день, до якого вже потрібно надати відповідну інформацію, що фактично позбавило позивача виконати вимогу у встановлений Головою Харківського обласного територіального відділення строк. Таким чином, на думку позивача, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Пивна Гільдія» мало можливість до 20.06.2012 року надати до відділення відповідну інформацію спростовується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

25 квітня 2013 року до господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пивна Гільдія» з позовною заявою до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просило скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2013 року № 67-К у справі № 1/12-21-13.

Відповідач проти позовних вимог заперечував.

30.05.2013 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без з*ясування всіх істотних обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу позивача направлена вимога № 02-26/1-2556/37 від 08.06.2012 року про надання інформації. У вимозі вказувалось, що Харківським обласним територіальним відділенням АМКУ здійснюється дослідження ринку прийому (збору) склотари, та містилось посилання на доручення Голови Антимонопольного комітету України вх. № 12-01/2305 від 10.04.2012 року та вх. № 13-01/222 від 26.04.2012 року щодо надання повноважень Харківському обласному територіальному відділенню АМКУ по здійсненню дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону. У вимозі строк її виконання зазначено до 20.06.2012 року.

21.06.2012 року позивачем була направлена відповідачу відповідь № 5214/12, в якій останній висловив сумніви щодо повноважень Харківського обласного територіального відділення АМК України витребувати у нього документи, та просив надати йому копії доручень Голови АМК України, в яких би Харківське обласне територіальне відділення АМК України уповноважувалось на здійснення дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону.

Як свідчать матеріали справи, листом Голови Антимонопольного комітету України № 12-01/2305 від 10.04.2012 року відповідача уповноважено провести дослідження щодо наявності ознак порушення в діях ПАТ «САН ІНВЕБ Україна» та його дистриб*юторів на ринках прийому (збору) склотари у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються розподілу прийому (збору) склотари за територіальним принципом, прийняття розпорядження про початок розгляду справи, подання про попередні висновки та проект рішення у справі попередньо погодити з Комітетом.

30.01.2013 року Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення прийнято розпорядження № 23-рк у справі № 1/12-21-13 про початок розгляду справи за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації на вимогу від 08.06.2012 року № 02-26/1-2556/37 у встановлені головою територіального відділення Антимонопольного комітету України строки.

26.03.2013 року Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення прийнято рішення № 67-К у справі № 1/12-21-13, яким визнано, що ТОВ «Пивна Гільдія», не надавши інформацію територіальному відділенню на вимогу голови від 08.06.2012 року № 02-26/1-2556/37 в строк, встановлений головою територіального відділення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. Згідно з абзацом четвертим частини другої та частиною шостою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн. Зобов'язано позивача надати територіальному відділенню інформацію, передбачену вимогою голови територіального відділення від 08.06.2012 року № 02-26/1-2556/37, в п*ятнадцятиденний строк з дня отримання цього рішення. Рішення надійшло на адресу позивача 09.04.2013 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, 25.04.2013 року позивач звернувся з позовом, предметом якого є скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, визнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно

- господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржувати рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з*ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною першою та другою статті 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною п'ятою вказаної норми права передбачено, що за результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статті 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції» скасувати рішення № 67-К можуть лише органи Антимонопольного комітету України, тоді як у розумінні статті 60 вказаного Закону господарські суди приймають і розглядають справи про визнання недійсними рішення органів Антимонопольного комітету .

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з вимогою не про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету, а про його скасування, а господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, припустився помилкового застосування вищенаведених норм матеріального права і задовольнив позов, що є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові, оскільки предмет позову у даній справі не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Така позиція суду узгоджується з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.2 ч.1. ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013 року у справі № 922/1743/13 скасувати та прийняти нове.

У позові відмовити повністю.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови складено 18.07.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Т.В.Кравець

суддя В.С.Хачатрян