Ухвала

від 23.07.2013 по справі 38/5005/10882/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

23.07.2013 Справа № 38/5005/10882/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Білецької Л.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року

у справі № 38/5005/10882/2012

за заявою Приватного підприємства "ЕДВІС-ТРЕЙД-ЛТД", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до боржника Приватного підприємства "Адамант Інвест", с. Дослідне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі № 38/5005/10882/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства "Адамант Інвест". Ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Адамант Інвест" с. Дослідне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Згідно пункту 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалено вважати погашеними вимоги Приватного підприємства "ЕДВІС-ТРЕЙД-ЛТД" на суму 21 079,02 грн. Припинено повноваження ліквідатора у справі ініціюючого кредитора - Приватного підприємства "ЕДВІС-ТРЕЙД-ЛТД". Провадження у справі припинено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 18.06.2013 року у справі № 38/5005/10882/2012, справу направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- податковий орган позбавлений можливості виконати завдання, визначені законом щодо виконання підприємством банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків;

- господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було досліджено всіх обставин справи, наявним в матеріалах справи доказам не надано належної правової оцінки;

- оскаржувана ухвала винесена до спливу терміну ліквідаційної процедури.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.07.2013 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки, провадження у даній справі було порушено 17.12.2012 року, то при розгляді справи судом застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 18.01.2013 року.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону (в редакції, що діяла до 18.01.2013 року) учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи Державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частина 1 статті 14 Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2012 року в порядку статті 52 Закону (а. с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "ЕДВІС-ТРЕЙД-ЛТД", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, якого зобов'язано вчинити певні дії (а. с. 53-55).

06.02.2013 року в газеті "Голос України" № 24 (5524) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (а. с. 90).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону, визначені положеннями частини 5 статті 52 Закону та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальними нормами законодавства, що містяться в Законі.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року у справі № 26/5005/11057/2012, від 19.06.2013 року у справі № 25/5005/10788/2012, від 19.06.2013 року у справі № 5017/3804/2012 та іншими.

Згідно з Реєстром вимог кредиторів Приватного підприємства "Адамант Інвест" до реєстру включено вимоги ініціюючого кредитора Приватного підприємства "ЕДВІС-ТРЕЙД-ЛТД" на суму 21 079,02 грн. (а. с. 121).

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція не зверталась з вимогами до Приватного підприємства "Адамант Інвест" щодо заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) із зазначенням розміру та характеру таких вимог. В своєму листі № 1969/10/19-16 від 05.02.2013 року Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція повідомила ліквідатора, що станом на 15.01.2013 року за боржником податковий борг відсутній (а. с. 113).

Доказів наявності грошових вимог до боржника Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція не представила і до апеляційного господарського суду.

Крім цього, на час розгляду справи в засіданні 18.06.2013 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією не надано суду доказів видання відповідного наказу та вжиття заходів для проведення позапланової перевірки Приватного підприємства "Адамант Інвест".

За таких обставин, оскаржувана Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі не стосується її прав та обов'язків, а тому Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали відповідно до положень статей 91, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі № 38/5005/10882/2012.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя О.М. Лисенко

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

23.07.2013