Рішення

від 18.07.2013 по справі 909/147/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа № 909/147/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Конріл"

вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, м. Київ, 01133

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

вул. Київська, буд. 64, кв. 120, м. Обухів, Київська область, 08700

площа Спортивна, буд. 3, м. Київ, 01601

вул. Галицька, буд. 52, м. Рогатин, Івано-Франківська область,77000

про стягнення заборгованості в сумі 103817 грн. 82 коп.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Конріл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" про стягнення 105741 грн. 62 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.13 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/787/13 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.02.13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.13 справу №910/787/13 передано за підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.13 справу №910/787/13 прийнято до провадження, присвоєно №909/147/13-г та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.02.13.

18.02.13 через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області надійшла вимога господарського суду міста Києва (№06-15/25(№910/787/13) від 13.02.13; вх.№ 752/13) про направлення справи №910/787/13 на адресу господарського суду м.Києва для подальшого скерування до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Конріл" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.13 зупинено провадження у справі №909/147/13-г до розгляду в Київському апеляційному господарському суді апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Конріл" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.13 по справі № 910/787/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.13 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Конріл" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.13 у справі № 910/787/13 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.13 у справі № 910/787/13 залишено без змін; матеріали справи № 910/787/13 повернуто до господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.13 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.06.13.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.13 та 17.06.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 17.06.13 та 04.07.13 відповідно.

04.07.13 через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ДП «Конріл» про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 11224/13). Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 103817 грн. 82 коп.; відмовляється від позову в частині стягнення пені в сумі 1030 грн. 73 коп. та 3 % річних в сумі 206 грн. 15 коп. (заява вих.№ 390 від 27.06.2013 року; вх.№ 10921/13 від 01.07.13).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.13, в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору; розгляд справи відкладено на 18.07.13.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду: від 14.05.13, від 04.06.13, від 17.06.13 та від 04.07.13.

Ухвали про відкладення розгляду справи від від 14.05.13, від 04.06.13 та від 17.06.13 повернуті поштою на адресу господарського суду з поміткою: «вибули»; докази отримання відповідачем ухвали суду від 04.07.13 наявні в матеріалах справи.

Пунктом 4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.06 року № 01-8/12/28 передбачено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання» і т.п. є належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, господарським судом Івано-Франківської області здійснено запит до відділу державної реєстрації (реєстраційну палату) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо місцезнаходження відповідача.

В судовому засіданні - 04.07.12, суд дослідив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлений на вимогу ухвали суду, відділом державної реєстрації (реєстраційною палатою) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Згідно витребуваного судом витягу, відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, станом на час розгляду справи значиться, як юридична особа.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

В силу ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.2 ст. 104 ЦК України).

Згідно приписів ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 26.06.2013, місцезнаходження відповідача: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, будинок 64, квартира 120, тобто ухвала суду від 04.07.13 направлена судом за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.13.

Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судовому засіданні 04.07.13 представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов господарського договору поставки № 20/09 від 20.09.11 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 103817 грн. 82 коп.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 вересня 2011 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено господарський договір поставки № 20/09 (надалі - Договір) та протокол розбіжностей до Договору від 20.09.11 №20/09.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, господарський договір поставки № 20/09 від 20.09.2011 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1 Договору постачальник зобов»язався у зумовлені цим договором строки передати товар у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов»язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

У відповідності до умов Договору, за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 103817 грн. 82 коп.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи розхідними накладними (а.с. 22-148, том 1; а.с. 1-151, том 2).

При дослідженні поданих позивачем в обгрунтування позовних вимог розхідних накладних судом встановлено, що вони підписані та скріплені печатками сторін.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 103817 грн. 82 коп.

Порядок розрахунків визначений в розділі 6 Договору.

Згідно протоколу розбіжностей до Договору від 20.09.11 №20/09, пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 40 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання з оплати товару не виконав - суму заборгованості в розмірі 103817 грн. 82 коп. не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, 23.11.12 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № б/н від 22 листопада 2012 року щодо невиконання умов поставки № 20/09 від 20.09.2011. Даний факт підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки господарський договір поставки № 20/09 від 20.09.2011 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав та не подав жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 103817 грн. 82 коп., на час прийняття рішення отриманий відповідачем товар не сплачений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару відповідачем суду не подано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 103817 грн. 82 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір в сумі 2076 грн. 34 коп. за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Позивачем, на підставі частини четвертої статті 22 ГПК, зменшено розмір позовних вимог.

Згідно приписів статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно пункту 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - Дочірньому підприємству "Конріл" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 38 грн. 48 коп.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",

Закону України "Про судовий збір", Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України, ст.ст. 91, 104, 204, 207, 208, 509, 526,530, 599, 610, 612, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства "Конріл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" про стягнення заборгованості в сумі 103817 грн. 82 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" ( вул. Київська, буд. 64, кв. 120, м. Обухів, Київська область, 08700; код 24654657) на користь Дочірнього підприємства "Конріл"( вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, м. Київ, 01133; код 23703164) - заборгованість в сумі 103817(сто три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 82 коп. та 2076(дві тисячі сімдесят шість) грн. 34 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"