Ухвала

від 23.07.2013 по справі 826/4807/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4807/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Юрсала» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ фірма «Юрсала» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05 жовтня 2012 року за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ фірма «Юрсала» у податковій звітності з податку на додану вартість ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено Акт № 240/15-575/24485597, яким встановлено порушення позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України, п.п. 4.6.2 - 4.6.6 п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та, як наслідок, завищення значення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на суму у розмірі 799 478, 00 грн.

28 грудня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки від 05 жовтня 2012 року № 240/15-575/24485597 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 00007015571, яким у зв'язку з порушенням п. 200.4 статті 200 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму у розмірі 799 478, 00 грн.

В подальшому, на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ фірма «Юрсала» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, лютий, квітень-червень, серпень, вересень 2009 року, за результатами якої 27 лютого 2013 року складено акт перевірки № 54/15.6-27, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 687 997, 00 грн.

15 березня 2013 року ДПС у м. Києві за результатами розгляду первинної скарги ТОВ фірма «Юрсала» на податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року № 00007015571 прийнято рішення № 2500/10/12-4-09, яким скасовано вказане рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму у розмірі 111 481, 00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 статті 60 ПК України - податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року № 00007015571 є відкликаним, у зв'язку з чим, вказане рішення не є предметом спору через відсутність правовідносин за ним, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як це було вірно встановлено судом першої інстанції.

19 березня 2013 року на підставі вищенаведеного рішення ДПС у м. Києві від 15 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0003415522, яким у зв'язку з порушенням п. 200.4 статті 200 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму у розмірі 111 481, 00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, при винесенні податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року № 0003415522 податковим органом допущено технічну помилку, у зв'язку з чим суму зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 111 481, 00 грн. за таким рішенням необхідно правильно читати як « 687 997, 00 грн.», що підтверджується листом відповідача від 18 квітня 2013 року № 3830/10/15.5-53 з відповідним розрахунком розміру зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податковим повідомленням-рішенням на суму у розмірі 687 997, 00 грн. за тими самими датою та номером.

Враховуючи зазначене, предметом розгляду у даній справі є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19 березня 2013 року № 0003415522 на суму в розмірі 687 997, 00 грн., прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України

При цьому, з аналізу вищевказаних актів перевірки та рішення ДПС у м. Києві видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України та, як наслідок, завищення значення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового період» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму у розмірі 687 997, 00 грн. стало не використання позивачем протягом 1 095 днів залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з посиланням на п. 102.5 статті 102 ПК України та статті 257 ЦК України.

Згідно пп. «б» п. 200.4 статті 200 ПК України - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.5 статті 102 ПК України - заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Водночас, відповідно до статті 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим, дані норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та не порушені позивачем, оскільки, по-перше, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ, а положення п. 102.5 статті 102 ПК України не регулює питання формування від'ємного значення ПДВ, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем не використано протягом 1 095 днів залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 687 997, 00 грн., є безпідставними.

По-друге, вказана норма регулює строки давності лише у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, при цьому в останньому випадку строк 1 095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Крім того в силу вимог ч. 2 статті 1 ЦК України - до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Таким чином, ПК України не містить норм, які передбачають втрату платником податків права на податковий кредит у зв'язку зі збігом строку позовної давності.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 30 жовтня 2012 у справі № К/9991/47835/12.

Також судом не приймається до уваги твердження податкового органу у вищевказаних актів перевірки та рішення ДПС у м. Києві про те, що діяльність ТОВ фірма «Юрсала» була неприбутковою та не направлена на отримання доходу, з огляду на те, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків.

Отже, ГК України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може бути як досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2009 року у справі № К-22218/08 та від 15 лютого 2011 року у справі № К-12274/09.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що ПК України не містить норм, які обмежують у часі право позивача на перенесення останнім залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку відповідача про порушення ТОВ фірма «Юрсала» п. 200.4 статті 200 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року № 0003415522 є безпідставним та неправомірним.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Чаку Є.В.