Постанова

від 07.06.2013 по справі 801/3637/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2013 р. (11 год. 53 хв.) Справа №801/3637/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представників позивача Мишастого А.О., Кудрявцева Ю.С., Раленка М.Ю., представникыв відповідача Гомель А.О., Трифонова І.Г., представників третьої особи Рукодайного В.В., Мірошниченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот - Універсал"

до Кримської митниці Міндоходів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сімферопольський прикордонний загін Державної прикордонної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфлот - Універсал" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Кримської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.13 р. № 14 на суму 132089,34 грн. та № 15 на суму 685420,74 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені Кримською митницею у акті щодо порушення ТОВ "Інфлот-Універсал" вимог статей 81, 88, 156, 200, 201 Митного кодексу України, статей 90, 93 Митного кодексу України, статей 185, 206 Податкового кодексу України, та статей 4, 6, 8, 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" підчас оформлення товарів у режимі "транзит", є, на думку позивача, безпідставними, суперечать чинним міжнародним договорам України, міжнародним конвенціям, Конституції та законам України, а оспорюванні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту, порушують законні права та інтереси позивача.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову, та просили їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Представники відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували, свою правову позицію виклали в наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.152-156), в яких посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними, в зв'язку з чим, просили відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи у судовому засіданні пояснили, що товари, оформлені позивачем у режимі «транзит» по спірних вантажних митних деклараціях були вивезені за межі митної території України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.2 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Отже, митні органи, в даному випадку Кримська митниця Міндоходів є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Кримської митниці Міндоходів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфлот - Універсал», зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 27.05.1995р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 23197531, що підтверджується випискою з довідкою АБ № 550918 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с.30, 17-29).

Видами діяльності за КЕД позивача є: 63.22.0 - функціонування інфраструктури водного транспорту, 63.40.0 - організація перевезення вантажів, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 74.50.0 - підбір та забезпечення персоналом, 15.20.0 - виробництво рибної продукції.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфлот - Універсал» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 08.05.2012р. по 28.02.2013р. (наказ Кримської митниці про призупинення перевірки від 01.06.2012р. № 334, наказ Кримської митниці про поновлення перевірки від 26.02.2013р. № 102) була здійснена позапланова документальна перевірка дотримання ТОВ «Інфлот - Універсал» (код ЄДРПОУ 23197531) законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2011р. по 07.05.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.02.2013р. № 0006/13/600000000/0023197531 (а.с. 33-39).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 81, 88 ч.1 ст. 156, ст. 200, ч. 1 ст. 201 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-VІ, ст. 90, п.п. 1,2 ст. 93 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495- VІ щодо не вивезення товарів оформлених у митному режимі за ВМД № 600100005/2011/00090 від 31.05.2011р., № 600100005/2011/000091 від 31.05.2011р, № 600100005/2011/000092 від 31.05.2011р., № 600100005/2011/000135 від 09.09.2011р., № 600100005/2011/000187 від 12.12.2011р., № 600100005/2011/000200 від 23.12.2011р., № 600100005/2011/000205 від 30.12.2011р., № 600100005/2012/000005 від 13.01.2012р., № 600100005/2012/000038 від 11.04.2012р., що призвело до їх комерційного використання товарів на митній території України та порушення вимог ст. ст. 185, 206 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VІ та ст.ст. 4,68,17 Закону України від 05.02.1992р. № 2097-ХІІ, а також несвоєчасна сплата ввізного мита та податоку на додану вартість за ВМД: № 6001000005/2012/002661 від 30.07.2012р. у сумі 028 - 2206,07 грн., № 6001000005/12/002648 від 27.07.2012 у сумі 020 - 1838,39 грн. на 028 - 7721,24 грн.

Комісією визначено база оподаткування (митна вартість товарів) та податкові зобов'язання з ввізного мита у сумі 105671,46 грн., та податку на додану вартість у сумі 548336,58 грн., разом 654008,04 грн.

12.03.2013р. за вих. 84/13 ТОВ "Інфлот - Універсал" направило свої заперечення до акту (45-51), за результатами розгляду яких Кримською митницею на адресу ТОВ "Інфлот-Універсал" було направлено висновок № 26-23/1969 від 21.03.2013р., яким заперечення до акту перевірки від 28.02.2013р. № 0006/13/600000000/0023197531 залишені без задоволення та висновки, наведені в акті, - залишені без перегляду (а.с.52-55).

На підставі акту № 0006/13/600000000/0023197531 від 28.02.2013р. Кримською митницею були складені податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №14 від 26.03.2013р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання 132089,34 грн., у тому числі 105671,46 грн. за основним платежем та 26417,88 грн. за штрафними санкціями (а.с. 57).

- податкове повідомлення-рішенням № 15 від 26.03.2013р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання 685420, 74 грн., у тому числі 548336,58 грн. за основним платежем та 137084,16 грн. за штрафними санкціями (а.с. 58).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень від 26.03.2013р. № 14 та № 15 судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Інфлот -Універсал» на підставі договору з Панамською компанією «STS Expees Inc» здійснило декларування у митному режимі «транзит» товарів (гумові кранці та вантажні шланги) за вантажними митними деклараціями (тип ВМД «ТР80»), а саме:

- № 600100005/2011/00090 від 31.05.2011р. - гумові кранці маркування DPN 2.5Х4.0/20, DPN 2.5Х4.0/21, DPN 2.5Х4.2/22, DPN 2.5Х4.0/23, DPN 3.3.Х6.5/62, DPN 3.3Х 6.5/63, DPN 3.3Х6.5/64, DPN 3.3 Х 6.5/65,

- № 600100005/2011/000091 від 31.05.2011р - вантажні шланги маркування: 99012, 99159,

- № 600100005/2011/000092 від 31.05.2011р. - вантажні шланги маркування: 10336,92391,

- № 600100005/2011/000135 від 09.09.2011р. - гумові кранці маркування: DPN 2.5Х4.0/20, DPN 2.5Х4.0/21, DPN 2.5Х4.2/22, DPN 2.5Х4.0/23

- № 600100005/2011/000187 від 12.12.2011р. - гумові кранці маркування: DPN 3.3.Х6.5/62, DPN 3.3Х 6.5/63, DPN 3.3Х6.5/64, DPN 3.3 Х 6.5/65,

- № 600100005/2011/000200 від 23.12.2011р. - вантажні шланги маркування: F-0162, F-0163, F-0164, F-0165, F-0167, F-0169,

- № 600100005/2011/000205 від 30.12.2011р. - гумові кранці маркування: ЕА46М, ЕА47М, ЕА48М, АХ43М,

- № 600100005/2012/000005 від 13.01.2012р.- вантажні шланги маркування: 10336,92391,

- № 600100005/2012/000038 від 11.04.2012р. - гумові кранці маркування: 52,58,78,81.

У графі 9 наведених митних декларацій значиться ТОВ «Інфлот-Універсал» (98318, м. Керч, пров. 1-й Ново-Карантинний, 13 Україна).

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих в ході перевірки ТОВ «Інфлот-Універсал» документів (витяги судових журналів морських судів (буксирів), рахунків ТОВ "Інфлот - Універсал" щодо надання агентських послуг), документів отриманих Кримською митницею від підприємств які були у правових відносинах з ТОВ «Інфлот-Універсал» встановлено, що судами (буксирами): «ГЕРКУЛЕС», «ГЕОРГИЙ БАБЕНКО», «ВЕРНЬІЙ», «БЬІСТРЬІЙ», для забезпечення перевалки нафтопродуктів на 471 якірній стоянці Керченської протоці здійснювалися буксирувальні та швартові роботи, доставка лоцманів, чергування у районі проведення вантажних робіт, причалювання до судів та проводилися роботи з забезпеченням перевалки нафтопродуктів на 471 за допомогою товарів які були заявлені ТОВ «Інфлот-Універсал» у митному режимі «транзит». Таким чином, зазначені товари не були вивезені за межи митної території України та в подальшому використані з метою технічного забезпечення суден для перевалки нафтопродуктів, що в свою чергу свідчить про недотримання ТОВ «Інфлот-Універсал» режиму «транзит» та використання товарів з іншою метою ніж «транзит», що призвело до їх комерційного використання на митній території України.

Суд зауважує, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у період до набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012р. № 4495-VІ (зі змінами та доповненнями), суд також перевіряє їх відповідність Митному кодексу України від 11.07.2002р. № 92-ІV (із змінами і доповненнями), який втратив чинність з 01.06.2012 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Законом, що визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України. є Закон України від 20.10.1999р. № 1172-ХІV "Про транзит вантажів".

У ст.1 Закону України "Про транзит вантажів" наведені нижчі терміни вживаються у такому значенні: транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про транзит вантажів" законодавство про транзит вантажів складається з цього Закону, Митного кодексу України, міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів про транзит вантажів.

Визначення терміну «транзит» наведено у ст. 200 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Згідно з ст. 201 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV товари, що переміщуються транзитом, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання; 2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту; 3) у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами; 5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

Тотожне визначення терміну «транзит» наведено у ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI, згідно із тлумаченням якого транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У ч. 1 ст. 93 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI зазначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.

З документів, наданих митному органу для оформлення позивачем товарів у режимі «транзит», зокрема, з ВМД № 600100005/2011/00090 від 31.05.2011р., № 600100005/2011/000091 від 31.05.2011р, № 600100005/2011/000092 від 31.05.2011р., № 600100005/2011/000135 від 09.09.2011р., № 600100005/2011/000187 від 12.12.2011р., № 600100005/2011/000200 від 23.12.2011р., № 600100005/2011/000205 від 30.12.2011р., № 600100005/2012/000005 від 13.01.2012р., № 600100005/2012/000038 від 11.04.2012р. вбачається оформлення товарів за наведеними вантажними митними деклараціями для їх подальшого вивезення, про що є відповідні відмітки.

Крім того, з акту перевірки слідує, що судами (буксирами): «ГЕРКУЛЕС», «ГЕОРГИЙ БАБЕНКО», «ВЕРНЬІЙ», «БЬІСТРЬІЙ» здійснювалось переміщення товарів, оформлених позивачем у режимі «транзит».

В матеріалах справи є лист Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.01.2013р. за вих. 234/157, з якого вбачається, що за період з 01.01.2011р. по 07.05.20112р. було зафіксовано перетинання державного кордону наступними суднами:

- МБ Георгій Бабенко (прапор Україна), вибуття 27.04.11 прибуття 28.04.11; КМРП- Керч протока 471 як.зуп. - КМРП

- № Георгій Бабенко (прапор Україна), вибуття 06.05.11, прибуття 07.05.11; КМРП - Керч протока 471 як.зуп. - Камиш Бурун

- МБ Георгій Бабенко (прапор Україна), вибуття 30.05.11 прибуття 31.05.11; КМРП- Керч протока 471 як зуп.- КМРП

- МБ Георгій Бабенко (прапор Україна), вибуття 22.06.11, прибуття 23.06.11; Камиш Бурун - 471 як. зуп. - КМРП

- МБ Георгій Бабенко (прапор Україна), вибуття 11.11.11 прибуття 12.11.11; Камиш Бурун - Чорне море 471 як.зуп. - КМРП

- МБ Геркулес (прапор Україна), вибуття 31.08.11, прибуття 25.11.11; КМРП Чорне море 471 як.зуп. - Камиш Бурун

- МБ Геркулес (прапор Україна), вибуття 28.11.11, прибуття 09.12.11; КМРП Чорне море 471 як. зуп. - Камиш Бурун

- МБ Геркулес, (прапор Україна), вибуття 231.2.11, прибуття 24.01.12; КМРП Чорне море 471 як. зуп. - Камиш Бурун

- МБ Геркулес (прапор Україна), вибуття 29.04.12, прибуття 30.04.12; КМРП- 471 як. зуп. - КМРП

- МБ Бистрий (прапор Україна), вибуття 11.11.11, прибуття 12.11.11; Камиш Бурун - Чорне море 471 як. зуп.- КМРП

- МБ Верний, (прапор Україна), вибуття 06.03.12, прибуття 06.03.12; КМРП - 471 як. зуп. - КМРП (а.с. 174).

Правовий статус проток в Україні, регулюється Конвенцією ООН "Про територіальне море і прилеглі зоні" від 29.4.1958р. і Конвенцією ООН "Про морське право" від 10.12.1982р. (ратифікована Україною 03.6.1999р. законом №728-ХІV ратифікована Росією 12.3.1997р.) і іншими міжнародними угодами.

Статус проток, що проходять між берегів двох держав, зокрема Керченської протоки між Росією і Україною, визначається ст. 15 Конвенції ООН "Про морське право". Така стаття передбачає, що "якщо береги двох держав розташовані один проти іншого або примикають один до одного, ні та, ні інша держава не має права, якщо тільки між ними не укладена угода про інше, поширювати своє територіальне море за серединну лінію, проведену таким чином, що кожна її точка є рівновіддаленою від найближчих точок початкових ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря кожної з цих двох держав. Проте вищезгадане положення не застосовується, якщо через правові підстави, що історично склалися, або інші особливі обставини необхідно розмежувати територіальні моря двох держав іншим чином". Аналогічну норму містить ч.1 ст. 12 Конвенції ООН "Про територіальне море і прилеглу зону".

Керченська протока відноситься до "особливих" випадків, коли і через що "історично склалися" і "інших особливих обставин" неможливо здійснити розмежування внутрішніх вод по середній лінії і статус протоки визначається спеціальними міждержавними угодами Росії і України. Особливий статус викликаний тим, що протока є єдиним проходом в Азовське море, яке належить тільки Росії і Україні.

Статус вод Керченської протоки встановлюється Договором між Україною і Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 року, ратифікованим Законом України від 20.04.2004р №1682-ІV і Договором між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003р., ратифікованим Законом Україною від 20.04.2004р. № 1681-ІV.

Згідно частини 1 статті 1 міжнародного договору "Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки", Азовське море і Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Росії. При цьому згідно частини 2 статті 1 договору, Азовське море розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди сторін, і згідно частини 3 статті 1 врегулювання питань, які відносяться до акваторії Керченської протоки, здійснюється за угодою між сторонами.

Стаття 3 вищеназваного договору визначає, що українсько-російська співпраця в Азовському морі і Керченській протоці в області мореплавства, забезпечення навігаційно-гідрографічного забезпечення, захисту морського простору, екологічної безпеки здійснюється шляхом реалізації укладених угод або укладенням нових.

Згідно статті 5 договору між Росією і Україною "Про українсько-російський державний кордон" врегулювання питань, які відносяться до суміжних морських просторів, здійснюється за угодою між договірними сторонами відповідно до міжнародного права. При цьому ніщо в цьому договорі не приносить шкоди позиціям України і Російської Федерації щодо статусу Азовського моря і Керченської протоки, як внутрішніх вод двох держав.

Отже, води Керченської протоки мають спеціальний статус "вод двох держав" Росії і України, що знаходяться в загальному користуванні. Делімітація (встановлення) межі між Україною і Росією повинно бути здійснено на підставі окремої міждержавної угоди.

Проте на момент розгляду справи судом межа України і Росії в Керченській протоці не встановлена, окрема угода не укладена.

Разом з цим, згідно ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV, межі митної території України є митною межею України. Митна межа України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991р. №1777-ХІІ, межі території України визначаються державним кордоном України - лінією і вертикальною поверхнею суші, вод, надр, повітряного простору. Згідно ст. 3 такого Закону, державний кордон України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, встановлюється на морі по зовнішній межі - територіального моря.

Отже, морські протоки або їх частина, можуть вважатися такими, що знаходяться на "митній території України", якщо вони знаходяться в межах (усередині) державного кордону України. Протоки або їх частина, включаючи Керченську протоку, які не розташовані в межах (усередині) державного кордону, знаходяться поза митною територією України.

Таким чином, міжнародні договори України і Росії визначають спеціальний статус Керченської протоки і свідчать про не встановлення державного кордону України в такій протоці.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на розпорядження Президента України «Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченської протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північній-східній частині Чорного моря» від 06.10.1998р. №515, оскільки цим розпорядженням на органи прикордонної служби покладений обов'язок охорони державного кордону в Керченській протоці по лінії, що проходить через точки з визначеними географічними координатами та дане розпорядження не стосується встановлення державного кордону України щодо Керченської протоки.

Відповідачем у акті перевірки не наведено інших доказів використання на митній території України товарів, заявлених ТОВ «Інфлот-Універсал» у митному режимі «транзит», та представниками відповідача у судовому засіданні про існування інших обставин не зазначено.

Наведене вище спростовує твердження відповідача про недотримання ТОВ «Інфлот-Універсал» режиму «транзит» та використання товарів з іншою метою ніж «транзит», що призвело до їх комерційного використання на митній території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно було збільшено податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2013р. суму грошового зобов'язання ТОВ «Інфлот - Універсал», а саме № 14 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання 132089,34 грн., у тому числі 105671,46 грн. за основним платежем та 26417,88 грн. за штрафними санкціями, та № 15 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання 685420, 74 грн., у тому числі 548336,58 грн. за основним платежем та 137084,16 грн. за штрафними санкціями, оскільки це суперечить чинному законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Кримської митниці Міндоходів від 26.03.2013р. № 14 та № 15 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 377 від 01.04.2013р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 14.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кримської митниці від 26.03.2013р. № 14.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кримської митниці від 26.03.2013р. № 15.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот - Універсал" (98318, АР Крим, м. Керч, провулок 1-й Ново-карантинний, б. 13, код за ЄДРПОУ 23197531) 2294,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Кримської митниці Міндоходів.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.