Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-12675/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Київ К/9991/1881/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-12675/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Х Групп"

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Х Групп" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її вказаним місцезнаходженням.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №9141/9/10-006 від 22.09.2010 заборгованість перед бюджетом відсутня. Згідно листа №9810/9/10-006 від 15.10.2010 остання звітність з податку на додану вартість подавалась за липень 2010 року, з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та з комунального податку за перше півріччя 2010 року.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. ст. 38 та 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-12675/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-12675/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.В. Вербицька