Постанова

від 16.12.2008 по справі 6/590-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/590-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" грудня 2008 р.                                                            Справа № 6/590-08

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                                                                 Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/590-08

за позовом          Приватного підприємства «Марголія Юкрейн», м. Київ

до 1) Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області, смт. Макарів

     2)  Відділення державного казначейства у Макарівському районі Київської

області, смт. Макарів

про стягнення 500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Довжик Д.В. (довіреність № б/н від 15.12.2008 року)

від відповідача 1: Гришко Р.В. (довіреність № 6 від 19.05.2008 року)

від відповідача 2: Ваган Г.В. (довіреність № 11-17/59 від 18.09.2008 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України 500,00 гривень майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області - Відповідач 1 було прийнято незаконне податкове повідомлення-рішення, яке згодом, внаслідок його адміністративного оскарження, було скасоване Державною податковою адміністрацією у Київській області. Для здійснення процедури адміністративного оскарження Позивач звернувся по допомогу до адвоката. Понесені у зв'язку з оскарженням такого податкового повідомлення-рішення витрати у вигляді коштів, сплачених за надану адвокатом юридичну допомогу, Позивач вважає заподіяною йому майновою шкодою і вимагає від відповідачів відшкодувати завдану йому шкоду шляхом стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Під час судового засідання 16.12.2008 року позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»500 (п'ятсот) грн. 00 коп. майнової шкоди.

- стягнути з Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на користь Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу. Клопотання позивача судом прийнято до розгляду.

      Представник  відповідача 1 проти позовних вимог заперечує, про що подав до суду письмові заперечення № б/д, б/н та просить суд відмовити у  задоволенні позову з підстав викладених в запереченні.

      Представник  відповідача 2 проти позовних вимог заперечує, про що подав до суду письмові заперечення № 14-19/1207 від 15.12.2008 року та просить суд відмовити у його  задоволенні.

      Під час судового засідання 16.12.2008 року Головне управління Державного казначейства України у Київській області звернулось до господарського суду з клопотанням від 12.12.2008 року № 14-19/1198 про заміну управління  Державного казначейства у Макарівському районі Головного управління Державного казначейства України у Київській області, що є стороною по даній справі, його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області.

       Згідно наказів Міністерства фінансів України № 644 від 06.07.2006 року;  Державного казначейства України від 01.08.06р. №191; наказів управління Державного казначейства у Київській області № 229-ос від 18.10.2006 року; № 178-ос від 02.08.2006 року; № 169-ос від 18.07.2006 року реорганізація Макарівського відділення Державного казначейства у Київській області завершилась 07.11.2006 року шляхом його припинення як юридичної особи та приєднання до Головного управління Державного казначейства України у Київській області. Нова назва установи –управління Державного казначейства у Макарівському районі Головного управління Державного казначейства України у Київській області

Приписами статті 25 Господарсько процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Беручи до уваги вибуття однієї з сторін у спірному правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації здійснюється заміна однієї сторони її правонаступником, господарський суд вважає, що заява Головного управління Державного казначейства України у Київській області у даній справі підлягає задоволенню.

        Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

        Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Марголія Юкрейн»20.12.2007 р. отримало податкове повідомлення-рішення від 17.12.2007 р. № 0009301500/0, яке видане Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області –Відповідач 1, яким Позивачу був визначений штраф за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 391,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач керуючись нормами п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами і доповненнями та п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 82 від 02.03.2001 р., 26.12.2007 року подав первинну скаргу (вих. № 1) до Відповідача 1, в якій просив скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням № 42/10/15-0 від 25.01.2008 р., отриманим Позивачем 05.02.2008 р., Відповідач 1 у задоволенні первинної скарги (вих. № 1) від 26.12.2007 р. відмовив, а оскаржуване повідомлення-рішення залишив без змін.

Позивач 06.02.2008 р. подав повторну скаргу (вих. № 6) на рішення Відповідача 1 № 42/10/15-0 від 25.01.2008 р. та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2007 р. № 0009301500/0 до Державної податкової адміністрації у Київській області, яка своїм рішенням № 407/10/25-017/41-273 від 03.04.2008 року скасувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, а також задовольнила повторну скаргу Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення процедури адміністративного оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення, а пізніше також Рішення про результати розгляду скарги, Позивач звернувся за допомогою до адвоката, який, відповідно до умов Договору про надання юридичних послуг від 25.12.2007 р., підписаного між Позивачем та адвокатом, надавав юридичну допомогу з питань адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги. Сума винагороди за вказаним договором становила 500,00 гривень. Зазначена сума коштів була повністю сплачена Позивачем 25.04.2008 р. на підставі Акта прийомки-передачі від 25.04.2008 р.

25.04.2008 р. Позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою відшкодувати збитки, завдані незаконними податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2007 р. № 0009301500/0 та рішенням про результати розгляду первинної скарги № 42/10/15-0 від 25.01.2008 р. Проте листом від 26.05.2008 р. (вих. № 546/10/00), Відповідач 1 відмовив Позивачу у відшкодуванні збитків, оскільки не вбачає прямого причинного зв'язку між прийняттям оскарженого податкового повідомлення-рішення та витратами Позивача на оплату юридичних послуг адвоката.

Враховуючи викладене, Позивач вважає, що внаслідок винесення Відповідачем 1 незаконних податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги Позивач зазнав збитків у розмірі 500,00 грн., які, на думку Позивача, є майновою шкодою в розумінні Цивільного кодексу України, що завдана незаконними рішеннями органу державної влади і підлягає відшкодуванню, та просить стягнути з державного бюджету вказану суму майнової шкоди на користь Позивача.

Розглянувши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в своїх доводах, викладених в позовній заяві, Позивач заявив позов про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, посилаючись в обґрунтування вимог на ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173, 1174, 1166 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1173 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності суд вважає, що наведені умови виконуються в даній справі, що випливає з наступного:

1. Наявність факту протиправної поведінки Відповідача 1 підтверджується тим, що приймаючи та направляючи Позивачу незаконні податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги відповідальні за такі рішення посадові особи Відповідача 1 невірно розтлумачили та застосували норми чинного законодавства, чим вчинили неправомірні дії. Неправомірність таких дій підтверджується в тому числі й рішенням Державної податкової адміністрації у Київській області від 03.04.2008 р. № 407/10/25-017/41-273 про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, а також листом від 26.05.2008 р. (вих. № 546/10/00) Державної податкової адміністрації у Київській області, яка є вищестоящим органом над Відповідачем 1, в якому також було визнано даний факт і зазначено, що неправомірні дії посадових осіб Державної податкової інспекції, які виразилися в ухваленні ними незаконного податкового повідомлення рішення внаслідок невірного застосування норм матеріального права є такими, що не ґрунтуються на законі. Тобто прийняття незаконного податкового повідомлення рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги є прямим наслідком протиправних дій посадових осіб Відповідача 1.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Готуючи та приймаючи незаконні податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, посадові особи Відповідача 1 вчинили неправомірні дії, що було визнано та вказано у листі від 26.05.2008 р. (вих. № 546/10/00), а також в рішенні Державної податкової адміністрації у Київській області від 03.04.2008 р. № 407/10/25-017/41-273 про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги. Це стало причиною того, що підготовлені та прийняті незаконні повідомлення рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги були скасовані Рішенням ДПА як незаконні. З огляду на зазначене суд вважає, що під час підготовки та прийняття незаконних податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги працівниками Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області було грубо порушено ряд норм чинного в Україні законодавства, зокрема ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; ст.ст. 3, 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п. 3.4 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.2008 р. № 412, якими передбачено обов'язок органів державної податкової служби та їх посадових осіб у своїй діяльності керуватися Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади та дотримуватися їх приписів, а також дотримуватись прав та охоронюваних законом інтересів підприємств; ст. 5 Закону України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. зі змінами і доповненнями, згідно з якою державний службовець повинен не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця; п. 4 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених Наказом Головного управління державної служби України від 23.10.2000 р. № 58, відповідно до якого суспільне призначення державної служби полягає в забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень; п. 5 вказаних правил, який передбачає, що поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією і законами України тощо. Водночас, порушення вищенаведених норм свідчить, як наслідок, і про порушення посадовими особами Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області ст. 8 Конституції України, яка передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права - невід'ємна ознака правової держави, якою відповідно до ст. 1 Конституції України є Україна. Порушення ж наведених норм права свідчить і про порушення відповідними посадовими особами Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області ч. 1 ст. 68 Конституції України, яка вимагає від кожного дотримуватись положень Конституції України та законів України.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»№ 3477-IV від 23.02.2006 р. зі змінами та доповненнями рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні та мають застосовуватись судами при розгляді справ. Аналізуючи наявну судову практику Європейського суду з прав людини щодо суті спірного питання суд звернувся до справи «Креуз проти Польщі», при вирішенні якої Європейським судом з прав людини було наголошено, що по своїй суті від державних органів очікують дій, що відповідають принципу верховенства права, оскільки особа не може заздалегідь передбачати порушення закону державними службовцями як норму їхньої поведінки. Тобто при зверненні до державного органу особа в першу чергу сподівається і має законне право очікувати чесності і сумлінності при виконанні своїх службових обов'язків від будь-якої посадової особи, або державного службовця. Водночас, Позивач також правомірно вказав на те, що при зверненні до державного органу він не повинен заздалегідь прогнозувати і передбачати можливість винесення таким органом незаконних рішень як норму поведінки державних службовців, що суперечить не тільки Конституції України (ст.ст. 1, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68), а й відповідним положенням преамбули Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка також ґрунтується на принципі верховенства права, який відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і застосовується в Україні.

        Таким чином, суд погоджується з думкою Позивача, який правомірно очікував від посадових осіб Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області дотримання принципу верховенства права у своїй правозастосовній діяльності, що виражається у прийнятті законних рішень та прогнозуванні наслідків своїх рішень. Проте дії Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області прямо засвідчують порушення прав Позивача, а також суперечать як окремим нормам чинного законодавства України зокрема, так і засадам передбаченого Конституцією України принципу верховенства права в цілому.

Більше того, незважаючи на все вищевикладене, суд також зазначає, що виходячи з норм ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана Позивачу незаконними рішеннями Відповідача 1, має відшкодовуватись державою незалежно від вини державного органу, що заподіяв таку шкоду.

2. Доведеність факту заподіяння Позивачу збитків підтверджується тим, що внаслідок направлення йому незаконного податкового повідомлення рішення, з метою уникнення сплати незаконно призначених штрафних сум, Позивач був вимушений звернутись за юридичною допомогою до фахівця з метою захисту порушених прав і поніс витрати в розмірі 500,00 грн. на оплату юридичних послуг, тобто понесені витрати прямо пов'язані із захистом порушених прав Позивача. Вимушеність такого звернення, і, відповідно, понесення вказаних витрат на оплату послуг адвоката, підтверджується тим, що якби Позивач не оскаржив незаконні рішення Відповідача 1, то вони набрали б чинності, і у Позивача відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ виник би податковий борг у сумі 391,63 грн. Це підтверджується тим, що у випадку якщо податкове зобов'язання стає узгодженим, нарахована в податковому повідомленні-рішенні сума податкового зобов'язання перетворюється на податковий борг, що випливає із визначення поняття податкового боргу, наведеного в п. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, відповідно до якого податковий борг визначається як узгоджена сума податкового зобов'язання. Відповідно до п. 6.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ факт узгодженості податкового зобов'язання, що перетворюється на податковий борг, дає право контролюючому органу надсилати першу та другу податкові вимоги на суму такого податкового боргу. Відповідно до п/п. 6.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Тобто з наведених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ випливає, що у випадку якщо Позивач не почав би захищати порушені з вини посадових осіб Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області права за участю фахівця у даній галузі - адвоката і оскаржувати винесені йому незаконні податкове повідомлення рішення і рішення про результати розгляду первинної скарги, після перетворення податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням рішенням Відповідача 1, на податковий борг, це могло б призвести до опису активів Позивача та їх примусового продажу з торгів. Відповідно, майнові витрати Позивача на оплату послуг адвоката були вимушеними, адже в противному випадку Позивач був би змушений сплатити штрафи, які відповідно до законодавства він не повинен був сплачувати. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України витрати Позивача на юридичну допомогу для захисту порушених прав у процедурі адміністративного оскарження є його збитками. Ст. 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів в суді. Серед таких способів захисту порушеного права вказується, зокрема, відшкодування збитків як один із способів відшкодування майнової шкоди.

3. В даному випадку Позивач зробив витрати на оплату юридичних послуг, які були зумовлені нагальною необхідністю захисту порушених прав Позивача. Права Позивача порушувались винесенням незаконного податкового повідомлення рішення. Тобто якби Відповідач 1 не прийняв незаконного податкового повідомлення рішення, а згодом і рішення про результати розгляду первинної скарги, у Позивача не було б необхідності нести витрати на юридичні послуги.

Крім того, суд переконаний, що за звичайних умов захистом порушених прав Позивача мав займатись саме фахівець у галузі юриспруденції, оскільки сам процес оскарження незаконних дій та рішень податкових органів містить певний порядок і чітко визначену процедуру, що вимагає чіткого дотримання законодавчих норм та встановлених строків.

Судом також було досліджено договір про надання юридичних послуг від 25.12.2007 р., відповідно до умов якого Позивач отримав юридичні послуги від адвоката. Предметом вказаного договору є саме надання юридичної допомоги, зокрема підготовка скарг з метою захисту інтересів Позивача при вирішенні справи з адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0009301500/0 від 17.12.2007 р. Відповідно, наведені матеріали засвідчують, що вказаний договір було підписано після отримання Позивачем податкового повідомлення-рішення та з конкретною метою   отримати правову допомогу в процесі його оскарженні.

Отже, вимагаючи відшкодування шкоди, Позивач належним чином довів, що за звичайних обставин, без вчинення неправомірних дій Відповідачем 1, Позивач не мав би реальних підстав звертатись за правовою допомогою до адвоката з метою оскарження незаконних рішень Відповідача 1, при цьому протиправні дії Відповідача 1 є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки посадових осіб Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області. Таким чином, суд вважає, що Позивач зазнав збитків у вигляді вимушених витрат по оплаті юридичних послуг з підготовки скарг, які Позивач був вимушений зробити з метою відновлення свого порушеного права, відповідно, зазначені витрати Позивача на юридичну допомогу є прямим наслідком винесення Відповідачем 1 незаконних повідомлень-рішень і рішення про результати розгляду первинної скарги, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача 1 та настанням майнової шкоди, завданої Позивачу у вигляді вимушених витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди. Таке відшкодування відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України має бути здійснено державою із державного бюджету України.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, в розглядуваному випадку держава в особі Відповідача 1 завдала Позивачу шкоду винесенням незаконних повідомлення рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги. Відповідно, вимушені витрати Позивача в розмірі 500,00 грн. є майновою шкодою в розумінні Цивільного кодексу України, що завдана незаконними рішеннями органу державної влади, а тому така шкода має бути відшкодована Позивачу.

Більше того, сам факт існування незаконного рішення, що призвело до спричинення певній особі завданих збитків, засвідчує право такої особи на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Відповідно до ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами.

В даному випадку шкода Позивачу була заподіяна Відповідачем 1, який також є органом державної влади і діє від імені держави, але до компетенції Відповідача 1 не належать повноваження розпоряджатися коштами державного бюджету, в тому числі на виконання зобов'язань держави із відшкодування заподіяної шкоди. Такими повноваженнями здійснювати від імені держави розпорядження бюджетними коштами за зобов'язаннями держави, в тому числі за зобов'язанням, передбаченим ст. 1173 Цивільного кодексу України, наділені органи державного казначейства.

Відповідно до абз. 4. п. 4 Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 332 від 04.04.2006 р. (Типове Положення № 332), Головне управління державного казначейства має право провадити безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Отже, передбачений ст. 1173 Цивільного кодексу України обов'язок по відшкодуванню шкоди від імені держави має здійснювати відповідний орган державного казначейства, тобто в даному випадку Відповідач 2, а відшкодовуватись така шкода має за рахунок коштів державного бюджету, про що зазначено в п. 3 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу України»та ст. 174 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням уточнень позовних вимог.

Судові втрати 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідача 1 відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1.   Позов Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»задовольнити  повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»(02002, м. Київ, вул. Микільсько – Слобідська, 2-В, кв. 96, ідентифікаційний код 35207459, п/р 2600483655 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО - 380805) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. майнової шкоди.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на користь Приватного підприємства «Марголія Юкрейн»(02002, м. Київ, вул. Микільсько –Слобідська, 2-В, кв. 96, ідентифікаційний код 35207459, п/р 2600483655 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО - 380805) державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

4.   Замінити управління  Державного казначейства у Макарівському районі Головного управління Державного казначейства України у Київській області, що є стороною по даній справі, його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, код 24074109).

   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

              Суддя                                                                                                 Маляренко А.В.