Постанова

від 02.03.2009 по справі 13/303-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/303-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

02.03.09 р.                                                                                          № 13/303-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Жук Г. А.

                                                  Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю:

від позивача: Лєдяєв С. Ю. –представник за дов. №11/650 від 25.11.2008 року,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року (підписане 24.11.2008 року),

у справі          №13/303-08 (суддя Наріжний С.Ю.),

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг», м. Київ,

до                    відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка Київської області,

про                    стягнення 63 810,92 грн., -

встановив:

14.08.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»(відповідач) про стягнення 63 810,92 грн. (а.с. 2-4, т. 1).

Рішенням господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»про стягнення 63 810,92 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»63 810,92 грн. заборгованості, 22 049,23 грн. пені, 3 023,89 грн. 3% річних, 888,84 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 71-73, т. 1).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача 3% річних та пені, керуючись ст. 625 ЦК, 193 ГК України та умовами договору поставки №07/12/077 від 07.12.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, задовольнив позов повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, відкрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»про стягнення боргу, неустойки у формі пені та 3% річних повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом Київської області були порушені норми процесуального права, так як відповідачу не було надіслано рішення суду від 17.11.2008 року, а також відмовлено у наданні копії рішення під розписку на вимогу представника відповідача. Такі дії, на думку відповідача, порушують не лише норму процесуального права, передбачену ст. 87 ГПК України, а й конституційне право юридичної особи (ст. 129 Конституції України) на апеляційне оскарження судового рішення.

Окрім цього, скаржник стверджує, що на їхню адресу прийшла лише одна ухвала господарського суду Київської області про розгляд справи, причому надійшла в день прийняття рішення, в результаті чого відповідач був позбавлений права знати про час і місце розгляду справи. За таких обставин, відповідач, вважає, що справу вирішено з порушенням принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України), змагальності (ст. 4-3 ГПК України), без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи.

Також скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо суми основного боргу, 3% річних, розміру пені не відповідають дійсним обставинам справи, адже за даними бухгалтерського обліку відповідача сума боргу перед позивачем становить лише 62 810,92 грн. Щодо пені відповідач, посилаючись на ст. 232 ГК України, стверджує, що згідно з договором №07/12/077 від 07.12.2007 року, укладеного між сторонами, зобов'язання відповідача повинні були бути виконані в березні 2008 року, тому нарахування сум неустойки станом на вересень 2008 року є незаконним.

Одночасно, відповідач зазначає, що перед початком поставки товару він здійснив попередню оплату у сумі 6 157,49 грн. і що ця сума не була віднята позивачем при розрахунках сум неустойки та 3% річних, внаслідок чого ці суми є необґрунтованими.

На думку скаржника, умови договору № 07/12/077 від 07.12.2007 року (розділ 6) є дискримінаційними по відношенню до ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», оскільки обов'язку відповідача сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати не кореспондує відповідний захід відповідальності продавця у разі порушення ним строків поставки, і це порушує встановлений ст. 6 ЦК України принцип справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. 16.02.2009 року подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти задоволення вимог відповідача з наступних причин.

Щодо обставин, викладених відповідачем, що перешкоджали йому прийняти участь у судовому засіданні і як результат –прийняття рішення без участі представників відповідача, позивач стверджує, що ухвалою господарського суду від 22.09.2008 року було порушено провадження у справі і перше судове засідання призначене на 13.10.2008 року, на яке відповідач не з'явився і про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 03.11.2008 року, на яке відповідач також не з'явився. 13.10.2008 року на запит суду про уточнення місцезнаходження відповідача, суд отримав довідку Головного управління Статистики у Київській області, з уточненням місцезнаходження відповідача: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білгородська, 51, корп. 5, на яку суд направив ухвалу від 03.11.2008 року про відкладення розгляду справи на 17.11.2008 року, на яке відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового розгляду. В результаті чого суд прийняв рішення без участі представників відповідача.

Щодо невизнання відповідачем боргу перед позивачем та сум неустойки у формі пені та 3% річних позивач стверджує, що на підтвердження сум заборгованості відповідача позивач надав суду докази здійснених відвантажень та отриманих від відповідача часткових оплат товару. Також, разом з позовною заявою позивач надав розрахунок неустойки у формі пені та 3% річних нарахованих на суму основної заборгованості за період прострочення виконання грошового зобов'язання, що були ним нараховані згідно умов п. 6.5 договору та ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.01.2009 року у справі №13/303-08 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, зазначених в ухвалі апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року у справі №13/303-08.

В судове засідання 02.03.2009 року представники відповідача не з'явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

07.12.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №07/12/077 (а.с. 9-10, т. 1), згідно умов якого позивач зобов'язувався продати та передати у власність відповідача металопрокат, а відповідач зобов'язувався прийняти товар від позивача та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач на підставі видаткових накладних РН1-002587 (100 079,86 грн.) та РН1 -002586 (103 931,40 грн.) від 06.03.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 204 011,26 грн.; згідно видаткових накладних РН1-002610 (100 931,63 грн.) та РН1-002613 (101 896 грн.) від 07.03.2008 року на загальну суму 202 827,71 грн.; згідно видаткової накладної РН1-002758 від 13.03.2008 року на суму 99 048,31 грн.; згідно видаткових накладних РН1-002865 (99 912,42 грн.) та РН1-002829 (97 769,20 грн.) від 14.03.2008 року на суму 197 681,62 грн.; згідно видаткової накладної РН1-002943 від 17.03.2008 року на суму 103 585,08 грн.(а.с. 11-18, т.1).

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач зобов'язувався розрахуватись за поставлений товар протягом 5 банківських днів з дати поставки товару. Але оплату отриманого товару скаржник здійснив не повністю.

Так, за поставлений 06.03.2008 року товар згідно видаткових накладних РН1-002587 та РН1-002586 відповідач здійснив оплату частини вартості поставлених партій товару протягом 5 банківських днів, що підтверджується банківською випискою БВ-000000178 від 13.03.2008 року на суму 10 031,59 грн.

Надалі відповідач, порушуючи строк оплати поставлених партій товару, здійснював оплату заборгованості перед позивачем, що підтверджуються банківськими виписками:

БВ-000000210 від 26.03.2008 року на суму 300 000,00 грн.;

БВ-000000273 від 21.04.2008 року на суму 150 000,00 грн.;

БВ-000000282 від 23.04.2008 року на суму 57 153,98 грн.;

БВ-000000302 від 06.05.2008 року на суму 30 000,00 грн.;

БВ-000000319 від 13.05.2008 року на суму 50 000,00 грн.;

БВ-000000323 від 14.05.2008 року на суму 25 000,00 грн.;

БВ-000000354 від 26.05.2008 року на суму 50 000,00 грн.;

БВ-000000447 від 27.06.2008 року на суму 20 000,00 грн.;

БВ-000000461 від 03.07.2008 року на суму 25 000,00 грн.;

БВ-000000555 від 31.07.2008 року на суму 20 000,00 грн.( а.с. 19-30)

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується позивачем у розрахунках суми заборгованості, відповідачем за поставлені 29.01.2009 та 20.02.2009 року партії товару було надмірно сплачено кошти, загальна сума яких складає 6 157,49 грн. і які були враховані позивачем під час розрахунку сум основного боргу.

За твердженням відповідача, яке було надано ним в апеляційній скарзі, вищезазначена сума коштів була сплачена ним в якості попередньої оплати товару. Ч.1 ст. 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Але, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила, що договором №07/12/077 від 07.12.2007 року в п. 4, де визначено порядок і умови розрахунків між сторонами, не передбачено обов'язку відповідача здійснювати попередню оплату товару, тому кошти в розмірі 6 157,49 грн. є не попередньою оплатою, а саме надмірно сплаченими за поставлені раніше партії товару.

До моменту звернення до суду позивач скористався, передбаченим ст. 222 ГК України, правом на пред'явлення претензії і звернувся до відповідача з письмовим листом (вимогою) №06/388 від 26.06.2008 року (а.с. 31-32), в якому було зазначено суму заборгованості відповідача, її розрахунок з посиланням на відповідні документи, але останній відповіді на неї у встановлений законом строк не надав, що підтверджується матеріалами справи.

Підставою для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отриманий товар у сумі 63 810,92 грн.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи складає 63 810, 92 грн.

Відповідач стверджує, що розмір основного боргу складає 62 810,92 грн., надаючи на підтвердження цього картку рахунку №631 від 27.11.2008 року (а.с 4-9), де відображено останню оплату, проведену відповідачем 12.11.2008 року, в розмірі 1 000,00 грн. Але доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та  впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином надана відповідачем картка рахунку №631 не є первинним документом, а тому не може прийматись судом як доказ оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України говорить про те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору (тобто належними сторонами, належним способом, в належному місці, в належний строк). Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене та те, що відповідач не надав суду доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України, які  підтверджували б його розрахунок суми основного боргу, колегія суддів встановила, що стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 63 810,92 грн. є законним та ґрунтується на матеріалах справи.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Так, п. 6.5 договору № 07/12/077 від 07.12.2007 року зазначено, що за порушення строків оплати, передбачених даним договором, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Перевіривши розрахунок, що міститься в матеріалах справи і поданий позивачем, сума пені в розмірі 22 049,23 грн. є обґрунтованою. А доводи відповідача про дискримінаційність п. 6.5 договору відхиляються колегією суддів з наступних причин.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків, тобто договір є вольовим актом, в якому виражається спільна воля сторін. Окрім цього ст. 627 ЦК України передбачає принцип свободи договору, зокрема те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто дана стаття закріплює (і серед інших прав) право сторін вільно визначати умови майбутнього договору. Відповідач не був позбавлений цього права в момент укладення договору №07/12/077, тому твердження про дискримінаційність будь-якого з його положень є безпідставним і необґрунтованим.

Також відповідач, посилаючись на ст. 232 ГК України, стверджує, що нарахування позивачем суми пені станом на вересень 2008 року є незаконним. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що нарахування позивачем пені не суперечить вимогам ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання повинно бути виконаним. Оскільки надані позивачем матеріали свідчать, що нарахування пені здійснювалось за період з 13.03.2008 року по 14.08.2008 року (а.с. 6).

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних.

Одночасно, перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних, колегія суддів встановила, що такі розрахунки є математично правильними і становлять 3 023,89 грн.

Також скаржник зазначає, що кошти, які були ним сплачені в якості попередньої оплати товару, в розмірі 6 157,49 грн. не були відняті позивачем під час розрахунку сум пені та 3% річних. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про невідповідність тверджень відповідача, так як позивач визнає цю суму та бере її до уваги під час розрахунку суми основного боргу (про що свідчать наявний у справі розрахунок а.с. 5-6).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 87 ГПК України щодо неналежного повідомлення його про час і місце розгляду справи, з наступних підстав.

Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано усіх вимог статті 64 ГПК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Згідно з п. 3.5.1. «Інструкції з діловодства в господарських судах України»затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Наявне у справі поштове повідомлення (а.с. 58) свідчить про одержання 17.10.2008 року відповідачем за довіреністю ухвали від 13.10.2008 року про відкладення розгляду позовної заяви у справі №13/303-08, а також поштове повідомлення (а.с. 68) підтверджує факт отримання відповідачем 11.11.2008 року за довіреністю ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги від 03.11.2008 року у справі №13/303-08, вищенаведене свідчить, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду позову. Отже, суд, належним чином повідомивши відповідача про час і місце засідання суду, не порушував його право на участь у судовому засіданні.

Факт відправлення рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 підтверджується відтиском штампу «Відправлено»на звороті останнього аркуша даного рішення, де зазначено дату відправки (26.11.2008 року).

Отже, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції ст. 87 ГПК України, спростовуються наявними матеріалами у справі. І таким чином, рішення господарського суду Київської області прийнято з дотриманням норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 прийнято при повному з'ясуванні усіх фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п. 1) ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.                    Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»про стягнення 63 810,92 грн. залишити без задоволення.

          2.          Рішення господарського суду Київської області від 17.11.2008 року у справі №13/303-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»про стягнення 63 810,92 грн. залишити без змін

          3.          Справу №13/303-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Жук Г. А.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки  05.03.09