Рішення

від 19.03.2009 по справі 2/33пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/33пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.03.09 р.                                                                                                       Справа № 2/33пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Морщагіної Н.С. та Джарти В.В., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (представник до судового засідання не з'явився), до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в місті Донецьку (представник Пахомов Д.С., довіреність від 05.11.08 року), до товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність” (директор Мільштейн Л.А., паспорт ВВ 112371, представник Патенко В.М., довіреність від 29.02.08 року) та до спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст” (представник до судового засідання не з'явився), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” (представник до судового засідання не з'явився) про:

·          визнання недійсними результатів прилюдних торгів, проведених 09.04.01 року з реалізації об'єктів нерухомого майна відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, розташованих у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2;

·          визнання недійсними свідоцтв про право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність” на об'єкти нерухомого майна, розташовані у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2;

·          визнання права власності відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” на об'єкти нерухомого майна, розташовані у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом (т.1 а.с.4-8) до Калінінського відділу державної виконавчої служби Донецького міського управління юстиції, до товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність” (далі – Компанія) та до спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст” (далі – Підприємство) про визнання недійсними результатів прилюдних торгів (далі – Торги), проведених Донецькою філією Підприємства (далі – Філія) 09.04.01 року з реалізації об'єктів нерухомого майна Товариства, розташованих у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2 (далі – Нерухомість), а також про визнання недійсними свідоцтв про право власності Компанії на Нерухомість. Окрім того, позивач заявив вимоги щодо визнання права власності на Нерухомість, як на об'єкт, який було протиправно відчужено органом державної виконавчої служби та Філією на користь Компанії.

Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на порушенні державним виконавцем мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого пунктом 1 ухвали господарського суду Донецької області від 03.01.01 року № 24/7Б. До того ж, позивач вважає, що державним виконавцем грубо порушено встановлену статтями 56 та 64 Закону України „Про виконавче провадження” черговість звернення стягнення на майно боржника Товариства та не надано можливості керівнику Товариства самостійно визначити види майна, на які слід звернути стягнення у першу чергу. На думку позивача, у зв'язку з означеним правочин щодо відчуження майна Товариства (Торги) має бути визнаний недійсним згідно вимог статті 48 та статті 59 ЦК УРСР.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення, що у розпорядженні Товариства відсутні докази оскарження дій або бездіяльності державного виконавця щодо проведення Торгів, або дії, які передували факту проведення Торгів та були підставою для їх проведення. Позивач заперечив проти застосування строку позовної давності з огляду на те, що Торги були проведені під час керівництва Товариством іншими арбітражними керуючими, наразі арбітражний керуючий Гартенко В.Ф. приступив до виконання обов'язків керівника Товариства лише 10.11.06 року, тому з цього моменту слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності.

За клопотанням позивача господарський суд Донецької області 12.02.08 року забезпечив позовні вимоги, здійснивши арешт Нерухомості.

Судом за власної ініціативи в порядку статті 24 ГПК України здійснено заміну неналежного відповідача Калінінського відділу державної виконавчої служби Донецького міського управління юстиції на належного відповідача відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в місті Донецьку (далі – Відділ), з огляду на ліквідацію первісного відповідача та передачу його компетенції Відділу у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 19.08.05 року № 1482/к, наказу Департаменту державної виконавчої служби від 19.01.07 року № 2 та наказу Міністерства юстиції України від 25.01.07 року № 21/5.

Відповідач Відділ заперечив проти позову, оскільки вважає, що державним виконавцем провадилася примусова реалізація Нерухомості, яка належала боржникові Товариству, на виконання виконавчих документів, на які не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів (заробітна плата), таким чином, в цій частині зведене виконавче провадження про звернення стягнення на Нерухомість не повинно було зупинятися навіть у разі порушення господарським судом Донецької області справи № 24/7Б щодо банкрутства Товариства. Відділ надав додаткові документи, що підтверджують знищення документації, що висвітлювала процедуру примусового відчуження Нерухомості, через закінчення строку зберігання (т.2 а.с.16-34), а також подав рішення судів про стягнення заробітної плати, на виконання яких було продано Нерухомість (т.3 а.с.73-112).    

Підприємство в судовому засіданні надало відзив, пояснення та додаткові докази, а також заперечило проти позову, зазначивши, що процедура виконавчого провадження є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби, а Підприємство в особі обласних філій лише організовує Торги. Підприємство підтримало позицію Відділу стосовно непоширення мораторію на задоволення вимог кредиторів на процедуру виконавчого провадження щодо стягнення боргів по зарплатні, а також проінформувало суд про знищення документів, які передували проведенню Торгів, внаслідок закінчення строку зберігання (т.2 а.с.3-13).

Представник Компанії зазначив, що придбав Нерухомість на законних підставах і є добросовісним покупцем, у якого Нерухомість не може бути витребувана в силу статті 388 ЦК України. Компанія вважає, що відповідачі у справі № 2/33пн не оспорюють право власності Товариства на належні йому майнові об'єкти, наразі спір щодо визнання Торгів недійсними підлягає розгляду адміністративним, а не господарським судом.

Представники відповідачів письмово заявили про застосування строку позовної давності до вимог щодо визнання Торгів недійсними.

Представник комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька”, залученого в порядку статті 27 ГПК України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, заявив про те, що Нерухомість на теперішній час зареєстрована за Компанією, причому підставою для державної реєстрації права власності Компанії слугували відповідні свідоцтва нотаріуса.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом позовної заяви та доданих до справи № 2/33пн документів (протоколи прилюдних торгів, акти державного виконавця), на виконанні попередника Відділу перебувало зведене виконавче провадження про стягнення боргів з Товариства (боржника).

09.04.01 року та 22.05.01 року Підприємство на Торгах здійснило реалізацію Нерухомості, причому переможцем Торгів визначено Компанію, як учасника, який запропонував найвищу ціну за Нерухомість. Факт проведення Торгів зафіксований документами, передбаченими пунктом 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 року № 68/5 – протоколами № 2 від 09.04.01 року та № 1 від 22.05.01 року (т.1 а.с.55 та 62).

Оплата Компанією придбаної Нерухомості підтверджена платіжними дорученнями № 2 від 27.03.01 року, № 9 від 18.04.01 року (т.1 а.с.52-53), № 10 від 16.05.01 року та № 14 від 01.06.01 року (т.1 а.с.65-66).

Згідно вимог частини 3 статті 66 Закону України „Про виконавче провадження” заступник начальника Відділу Манукян Н.В. 23.04.01 року та 06.06.01 року на підставі протоколів прилюдних Торгів видала два акти державного виконавця (т.2 а.с.82), які в силу зазначеної норми права стали підставою для видачі 04.05.01 року та 03.07.01 року приватним нотаріусом Курильчук Т.О. відповідних свідоцтв на право власності №№ 1142 та 2232 (т.1 а.с.60 та 67), що засвідчують факт виникнення права власності Компанії на Нерухомість.

Органами БТІ здійснено державну реєстрацію вказаних прав Компанії, на що вказують витяги з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухомість № 5534481 від 22.11.04 року (т.1 а.с.61) та № 5534281 від 22.11.04 року (т.1 а.с.68).

За загальними правилами господарського процесу (стаття 33 ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це в першу чергу стосується позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він ґрунтує позовні вимоги. Водночас, системне дослідження матеріалів справи та правових підстав позову дає суду змогу зробити висновок, що позов Товариства є необґрунтованим з доказової точки зору.

Зокрема, посилання позивача на введення процедури мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали арбітражного суду Донецької області від 03.01.01 року № 24/7Б – не є належним чином обґрунтованим, оскільки наявний у матеріалах справи примірник ухвали арбітражного суду Донецької області від 03.01.01 року № 24/7Б – не завірений належним чином печаткою суду та не містить підпису судді або іншого відповідального працівника, який вправі завіряти копії процесуальних документів.

Навіть у разі наявності у позивача належним чином завіреної копії ухвали арбітражного суду Донецької області від 03.01.01 року № 24/7Б суд не вправі визнавати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо зупинення реалізації Нерухомості, оскільки позивач не довів суду того, що зміст ухвали арбітражного суду Донецької області від 03.01.01 року № 24/7Б був вчасно та належним чином повідомлений державному виконавцю Відділу, не зважаючи на те, що обов'язок такого повідомлення згідно вимог частин 5 та 7 статті 111 Закону України „Про виконавче провадження” лежить на відповідній стороні виконавчого провадження, тобто, на Товаристві.

Передача на реалізацію державним виконавцем та продаж Підприємством Нерухомості з порушенням черговості звернення стягнення на майно та без погодження з керівництвом Товариства – за висновком суду не є порушенням норм Закону України „Про виконавче провадження” та Інструкції про проведення виконавчих дій, оскільки приписи частини 5 статті 50 Закону України „Про виконавче провадження” передбачають, що у будь-якому разі остаточна черговість стягнення на майно боржника визначається державним виконавцем. До того ж, 01.06.01 року та 03.07.01 року керівник Товариства Копитов Г.М. добровільно передав Нерухомість Компанії, не висуваючи при цьому жодних заперечень проти її реалізації, на що вказують відповідні акти приймання-передачі приміщення (т.1 а.с.56 та 63).

До того ж, позивач не довів суду, що на момент продажу Нерухомості на балансі Товариства перебувало інше майно, яке має продаватися державним виконавцем у першу чергу. З огляду на наведене, твердження позивача про порушення порядку звернення стягнення на майно Товариства – є необґрунтованими з правової та доказової точки зору.

Твердження позивача щодо незаконності окремих процесуальних дій державного виконавця Відділу – судом до уваги не також беруться, оскільки позивач не надав суду доказів визнання зазначених процесуальних дій неправомірними в порядку статей 85 Закону України „Про виконавче провадження” та статті 1212 ГПК України (через оскарження дій або бездіяльності до суду або органів юстиції).

Виходячи зі змісту норм статті 26 Закону України „Про власність” (чинного на момент проведення Торгів), статті 12 Закону України „Про господарські товариства”, а також статей 66 ГК України та 115 ЦК України – Компанія є добросовісним набувачем та власником Нерухомості, отриманої на підставах, що передбачені Законом України „Про виконавче провадження” та не заборонені законом. У відповідності до приписів статті 388 ЦК України Нерухомість у будь-якому разі не може бути витребувана у Компанії, тому що означене майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З огляду на наведене, вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв на право власності Компанії №№ 1142 та 2232 та вимоги щодо визнання права власності Товариства на Нерухомість – задоволенню не підлягають через безпідставність.

Суд вважає обґрунтованими посилання відповідачів на те, що позов Товариства про визнання Торгів недійсними поданий до суду 12.02.08 року, тобто по закінченні майже восьми років з моменту, коли Товариство дізналося або могло дізнатися про можливе порушення його прав внаслідок юридичного факту проведення Торгів 09.04.01 року та 22.05.01 року.

Згідно статті 71 ЦК УРСР та статті 256 ЦК України позовна давність є строком, в межах якого особа вправі звернутися до суду з вимогами про захист порушеного права. Загальний строк позовної давності встановлений законом у три роки. Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності по вимогах щодо визнання недійсними Торгів – закінчився, наразі суд не в змозі відмовити у задоволенні позову через пропущення строку позовної давності у зв'язку з тим, що у позовних вимогах Товариства відмовлено по суті.

Посилання Товариства на те, що строк позовної давності має бути відновлений судом через поважність причин його пропущення – не береться до уваги та відхиляється, оскільки за змістом статей 1 та 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією є лише представником Товариства, а не особою, від імені якої укладаються правочини юридичної особи-боржника, тому факт зміни арбітражного керуючого або керуючого санацією Товариства (так само, як і зміна представника юридичної особи) жодним чином не впливає ані на перебіг строку позовної давності, ані на правоздатність та дієздатність юридичної особи Товариства.

Решта посилань сторін судом не приймається через невідповідність зазначених заперечень та обґрунтувань до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Через відмову у задоволенні позову, суд має скасувати заходи забезпечення позову, тому що рішення про відмову у задоволенні позову примусовому виконанню піддане бути не може.

При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам суд виходив з того, що між сторонами існує спір про недійсність правочину (Торгів), визнання недійсними правовстановлюючих документів та речове право позивача на об'єкт нерухомості. Правовідносини, що склалися між сторонами з приводу проведення Торгів та речових прав на майно, носять господарсько-правовий характер, при цьому відповідач Відділ виступає як розпорядник Нерухомості, який, в силу свого статусу та наданих повноважень має право розпоряджатись нею в установленому порядку. З огляду на наведене, клопотання Компанії про припинення провадження у справі № 2/33пн через адміністративну підвідомчість спору – задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі статей 6, 19, 124, 129 Конституції України, статей 203, 215, 216 ЦК України, статей 1 та 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статей 34, 36, 50, 66, 85 Закону України „Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст.1, 12, 22, 24, 33, 36, 43, 49, 66-67, 80, 82-85 ГПК України, суд –

                                                     ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в місті Донецьку, до товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність” та до спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст” про:

·          визнання недійсними результатів прилюдних торгів, проведених 09.04.01 року з реалізації об'єктів нерухомого майна відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, розташованих у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2;

·          визнання недійсними свідоцтв про право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність” на об'єкти нерухомого майна, розташовані у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2;

·          визнання права власності відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” на об'єкти нерухомого майна, розташовані у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, а саме: приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2.

Скасувати заходи забезпечення позову щодо арешту належної товариству з обмеженою відповідальністю „Співдружність” нерухомості, зокрема, приміщення другого блоку на першому поверсі площею 481,7 м2 та приміщення першого блоку на дев'ятому поверсі площею 480,5 м2, розташованих у місті Донецьку, по проспекту Ілліча 89, які вжиті відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 12.02.08 року у справі № 2/33пн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

               Суддя                                                                                                            Мєзєнцев Є.І.                               

Суддя                                                                                          Н.С.Морщагіна

Суддя                                                                                          В.В.Джарти

Надруковано у 6 примірниках:

1 –позивачу

2-4 –відповідачам

5 –третій особі

6 –господарському суду Донецької області