Постанова

від 12.03.2009 по справі 07/98-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/98-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.03.09                                                                                           Справа  № 07/98-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши          апеляційну скаргу приватного підприємства «Імпалс»(надалі ПП «Імпласт») за № 507 від 25.12.2008р.

на рішення                    Господарського суду Волинської області від 10.12.2008р.

у справі                    №07/98-38

за позовом                    Фермерського господарства «Бауер-Плюс»(надалі ФГ «Бауер-Плюс»), с. Буяни, Луцького району, Волинської області

до відповідача          ПП «Імпалс», м. Луцьк

про                              стягнення 341 318,72 грн.

за участю учасників судового процесу:  

від позивача: Собковський С.М. –представник (довіреність № 3 від 11.02.2009р.); Рудченко В.Г. –голова

від відповідача: Мельничук С.М. –представник (довіреність № 4 від 14.01.2009р.)

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.12.2008р. у справі № 07/98-38 (суддя Сур'як О.Г.) позовні вимоги ФГ «Бауер-Плюс»до ПП «Імпалс»задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 341 318,72 грн. заборгованості в т.ч. 323 411,35 грн. основного боргу, 12 785,07 грн. пені, 3 524,19 грн. інфляційних втрат та 1 598,11 грн. три відсотка річних, а також 3 413,18 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати її відповідачем не представлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Імпалс»подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги акт виконаних робіт на суму 2 218,80 грн., а тому відповідно і сума заборгованості є меншою.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ФГ «Бауер-Плюс»(продавець) та ПП «Імпалс»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №01/08-01 від 01.08.2008р., відповідно до умов якого продавець поставляє, а покупець приймає товар (зерно пшениці 3-го, 4-го, 5-го, 6-го класу) в кількості 500 тонн. та оплачує його шляхом безготівкового перерахування коштів продавцю на протязі 5-ти банківських днів після поставки товару. Крім того, згідно з п.2.3 договору продавець оплачує послуги по сушці та по очистці зерна (а.с. 12-13).

На підставі накладних №1 від 01.08.2008р., №2 від 02.08.2008р., №3 від 05.08.2008р, №4 від 06.08.2008р, №5 від 07.08.2008р., №6 від 08.08.2008р., №7 від 12.08.2008р., №8 від 13.08.2008р., №9 від 20.08.2008р., №10 від 21.08.2008р., №11 від 03.09.2008р, №12 від 04.09.2008р. позивач поставив відповідачу пшеницю на загальну суму 334 848,68 грн. (а.с.14-20).

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреностями ПП «Імпалс»серії ЯОЦ №743936 від 01.08.2008р., серії ЯПЛ №612035 від 12.08.2008р. та серії ЯПЛ №612085 від 03.09.2008р., виданими на ім'я Фалендиш Т.О. (а.с.21-23).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт №ОУ-0000276 від 04.08.2008р., №ОУ-0000282 від 08.08.2008р., №ОУ-0000283 від 08.08.2008р., №ОУ-0000288 від 11.08.2008р., №ОУ-0000289 від 13.08.2008р., №ОУ-0000293 від 14.08.2008р., №ОУ-0000302 від 21.08.2008р., №ОУ-0000303 від 22.08.2008р. ПП «Імпалс»було надано ФГ «Бауер-Плюс»послуги по сушці та очистці зерна на загальну суму 1 437,33 грн. (а.с.27-51).

Враховуючи зарахування наданих послуг відповідачем в рахунок оплати поставленого позивачем товару, відповідач повинен був сплатити позивачу 333 411,35 грн.

З метою добровільного врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №1 від 09.09.2008р. з вимогою здійснити оплату отриманого товару (а.с.52).

Проте, відповідач здійснив лише часткове погашення заборгованості на суму 10 000,00 грн, про що свідчить банківська виписка від 26.09.2008р. (а.с.53).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 323 411,35 грн. основного боргу, 12 785,07 грн. пені, 3 524,19 грн. інфляційних втрат та 1 598,11 грн. три відсотка річних.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума основного боргу в розмірі 323 411,35 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення з ПП «Імпалс».

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець бере на себе зобов'язання сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Поряд із цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 12 785,07 грн. пені за період з 08.08.2008р. по 23.10.2008р., 3 524,19 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.08.2008р. по 30.09.2008р. та 1 598,11 грн. річних за період з 08.08.2008р. по 23.10.2008р. (обґрунтований розрахунок в матеріалах справи а.с. 55).

Твердження відповідача щодо неврахування акту виконаних робіт № ОУ-0000444 від 04.09.2008 р. на суму 2 218,80 грн. не береться судом до уваги, оскільки останній не підписаний зі сторони замовника (позивача). Крім того, як було з'ясовано в суді апеляційної інстанції, вказаний акт був надісланий позивачу вже після пред'явлення позову до суду.

Відповідно до ст.41 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Волинської області від 10.12.2008р. у справі № 07/98-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.          Справу передати в місцевий господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя                                                  Н.М. Кравчук

судді                                                                       Г.М. Гнатюк

                                                                                          О.Л. Мирутенко