Рішення

від 23.06.2010 по справі 07/98-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2010 р. Справа № 07/98-38 за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідачів: 1) Підприємця ОСОБА_2, Любомльський район, с.Рівне

2) Приватного підприємства «Мінімакс», м.Київ

про стягнення 2784,84грн.

Суддя Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача : ОСОБА_3, довіреність від 12.07.2007р.

від відповідачів: н/з

Суть спору: Позивач - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів - підприємця ОСОБА_2 та ПП «Мінімакс» 2784,84грн. боргу за надані послуги по перевезенню вантажів згідно договору міжнародного транспортно-експедиційного обслуговування від 25.02.2009р. та договору поруки №2502 від 25.02.2009р.

Відповідач - підприємець ОСОБА_2 в листі від 21.06.2010р. визнає позовні вимоги в межах суми, передбаченої договором поруки №2502 від 25.02.2009р., зокрема, щодо стягнення з нього як поручителя та боржника - ПП «Мінімакс» солідарно 100грн. боргу. Просить слухати справу без його участі.

Відповідач - ПП «Мінімакс» в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України не подав, суми позову не оспорив, хоча мав достатньо часу для надання суду доводів та заперечень щодо заявлених позовних вимог, проте не скористався таким правом.

Про належне повідомлення відповідача-2 про розгляд справи в суді свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ПП «Мінімакс» 29.05.2010р.

Приймаючи до уваги зазначене вище та керуючись приписами ст.75 ГПК України, згідно якої, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

25 лютого 2009 року між підприємцем ОСОБА_1 (Експедитором) та ПП «Мінімакс» (Замовником) було укладено договір міжнародного транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого Експедитор зобов'язувався надати Замовнику (відповідачу-2) послуги по перевезенню вантажів, а відповідач-2 зобов'язався оплатити вартість цих послуг.

Також між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем-1) було укладено договір поруки № 2502 від 25.02.2009р., відповідно до якого, останній надав поруку за належне виконання боржником - ПП «Мінімакс» своїх обов'язків, щодо своєчасної оплати за надані послуги перевезення. При цьому ліміт відповідальності поручителя за вказаним договором поруки обмежувався сумою 100 гривень.

02.03.2009 року ПП «Мінімакс» виставило позивачу заявку на транспортно-експедиційне обслуговування № 1, на виконання якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом Німеччина - м. Київ (Україна). За вказане перевезення відповідач-2 зобов'язувався сплатити позивачу винагороду у розмірі 7000 грн. Дана сума, відповідно умов заявки мала бути оплачена протягом 7-8 банківських днів після отримання рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної СМК та акту виконаних робіт.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, про що свідчить відмітка на міжнародній товарно-транспортній накладній СМК від 04.03.2009 року про прийняття представником вантажоодержувача вантажу.

27.03.2009 року на адресу відповідача-2 позивачем було направлено рахунок-фактуру №СФ-0000003 від 19.03.2009р., міжнародну товарно-транспортну накладну від 04.03.2009р., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000003 від 19.03.2009р. (копії вказаних документів додаються).

Факт відправлення та отримання даних документів підтверджується поштовою квитанцією № 8964 від 27.03.2009р та повідомленням про вручення поштового відправлення № 123576 30.03.09р.

Оскільки умовами заявки було передбачено, що оплата за надані послуги мала бути здійснена Замовником протягом 7-8 банківських днів після одержання оригіналів

документів, а їх було вручено відповідачеві-2 30.03.2009 року, то строк на своєчасну оплату сплинув 09.04.2009р. Тому 10.04.2010 року вважається першим днем прострочення боржника.

13.04.2009 року позивачем було пред'явлено лист-вимогу про оплату поручителеві - Воповідачеві-1 про оплату за виконані послуги перевезення. Однак останній проігнорував вимоги позивача, а взяті на себе зобов'язання по Договору поруки не виконав (копія листа -вимоги про оплату з відміткою про одержання додається).

Заборгованість відповідачем-2 погашено лише частково - на суму 4 640 грн., з них: 4000 грн оплачено 14.04.2009 року; та 640 грн. оплачено 03.07.2009 року, що підтверджується витягом з картки рахунку № 361. Решта заборгованості відповідачем-2 залишилася не погашена.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Основний борг відповідача -2 перед позивачем станом на 19.05.2010 року становить 2360 грн., не погашений не оспорений, підтверджений матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, з відповідача -2 також слід стягнути 83,31 грн. - 3 % річних та 341,53 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи те, що обоє відповідачів не виконали взятих на себе за договорами обов'язків, позивач звернувся до господарського суду відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України для примусового стягнення з них заборгованості за надані послуги перевезення.

Оскільки договір поруки № 2502 від 25.02.2009р., укладений між позивачем та відповідачем-1 не оспорювався відповідачем-2 в судовому порядку та не визнаний недійсним, справа розглядається господарським судом Волинської області за місцезнаходженням відповідача-1 за вибором позивача.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2 договору поруки № 2502 від 25.02.2009р. встановлено розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором - 100грн. незалежно від сум заборгованості Боржника та кількості поданих заявок на перевезення, а пунктом 2 передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно з боржником в межах ліміту відповідальності Поручителя, вказаного в п.2 цього договору.

Враховуючи зазначене, на користь позивача слід стягнути 2684,84грн. (з них: 2260грн. основного боргу, 83,31 грн. 3 % річних та 341,53 грн. інфляційних втрат) з відповідача-2, а також солідарно 100грн. основного боргу з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на послуги адвоката, понесені позивачем, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача-2, судові витрати в сумі 838грн. (з них, 102грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500грн. витрат на послуги адвоката) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мінімакс» (м. Київ, вул.Вишняківська, 13-б/174, код ЄДРПОУ 31922759, р./р26005035638300 в АКИБ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005) на користь підприємця ОСОБА_1 (м. Луцьк, вул.Карпенка-Карого, 9/99, ідент.№2909906731, р/р26008078294531 у ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) 2684грн. 84коп. (з них: 2260грн. основного боргу, 83,31 грн. 3 % річних та 341,53 грн. інфляційних втрат), а також 838грн. (з них, 102грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500грн. витрат на послуги адвоката).

3. Стягнути солідарно з приватного підприємства «Мінімакс» (м. Київ, вул.Вишняківська, 13-б/174, код ЄДРПОУ 31922759, р./р26005035638300 в АКИБ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005) та підприємця ОСОБА_2 (Волинська область, Любомльський район, с.Рівне) на користь підприємця ОСОБА_1 (м. Луцьк, вул.Карпенка-Карого, 9/99, ідент.№2909906731, р/р26008078294531 у ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) 100грн. основного боргу.

Суддя Сур'як О. Г.