Постанова

від 23.07.2013 по справі 917/1121/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 917/1121/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Шевель О. В.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ «Номінал -У» (вх. № 2101 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2013 р. по справі № 917/1121/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІНАЛ - У», м. Київ,

до ОСОБА_1, с. Саливонки, Київська область,

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути акції,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.06.2013р. у справі № 917/1121/13 (суддя Мацко О.С.) у відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2013р. у справі № 917/1121/13 скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду Полтавської області. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку стосовно того, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Позивач вказує, що відповідно до п.4, п.5 ст. 12, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р., п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

Апелянт зазначає, що предметом позовних вимог ТОВ «НОМІНАЛ-У» є визнання недійснимдоговору купівпі-продажу акцій №Д - 20101207/1 від 07.12.2010р., що був укладений між колишнім акціонером ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» ТОВ «НОМІНАЛ-У» та нинішнім акціонером ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» ОСОБА_1, недійсним. Вказаний спір між колишнім учасником господарського товариства та нинішнім учасником господарського товариства, на думку апелянта, пов'язаний з корпоративними відносинами, оскільки визнання вказаного договору купівлі-продажу акцій недійсним в судовому порядку має наслідком повернення акцій ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» у власність колишнього акціонера ТОВ «НОМІНАЛ-У», а отже і можливості здійснення товариством управління ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» шляхом прийняття участі ТОВ «НОМІНАЛ-У» у загальних зборах акціонерів ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Крім того, апелянт вказує, що з позовом про визнання договору купівлі-продажу акцій №Д - 20101207/1 від 07.12.2010р. недійсним ТОВ «НОМІНАЛ-У» зверталося до Святошинського районного суду м. Києва. Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08.04.2013 р. вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та підвідомча господарським судам.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Відповідач - ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

У призначене судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 16.07.2013р. сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені.

16.07.2013р. від ТОВ «НОМІНАЛ - У» надійшла заява (вх.5898), в якій позивач вказав, що підтримує вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, а також просив розглянути скаргу за відсутності його представника.

Відповідач про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду скарги у даному судовому засіданні та те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на те, що у відповідності до ст.102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника апелянта - ТОВ «НОМІНАЛ - У» та ОСОБА_1

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - ТОВ «НОМІНАЛ - У» звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-20101207/1 від 07.12.2010р., укладений між ТОВ «НОМІНАЛ-У» та ОСОБА_1, та зобов'язати ОСОБА_1 повернути ТОВ «НОМІНАЛ-У» прості іменні акції ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

19.06.2013р. господарським судом Полтавської області винесено оскаржувану ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 82-84).

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви місцевий господарський суд виходів з того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки виник не з корпоративних відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Полтавської області з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Справи, підвідомчі господарськім судам визначені у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані з створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що передбачені у п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. передбачено, що у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України ), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, тобто з урахуванням

суб'єктного складу учасників спору.

Згідно п.1.11 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», із подальшими змінами та доповненнями, у визначенні підвідомчості справ зі спорів, пов'язаних з обігом акцій, господарським судам необхідно розрізняти правовідносини щодо акцій, як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Хоча змістом акцій є посвідчені ними корпоративні права, однак відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, цінні папери (в тому числі акції) є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. Відносини пов'язані з обігом акцій, до корпоративних не належать.

З урахуванням наведеного, спори про визнання права власності на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

Як було зазначено вище, позивачем ставиться вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-20101207/1 від 07.12.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу прості іменні акції ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку спір виник не з корпоративних відносин, а з цивільно-правових відносин за цивільно-правовою угодою (договором). Спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій між двома особами не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності товариства. У даному випадку акції виступають в якості речі - предмету оспорюваного договору купівлі-продажу, а сам спір не пов'язаний з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» також передбачено, що у разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

З урахуванням приписів статей 1,12 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, розглядаються господарським судом за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних або господарських відносин, у т.ч. з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що предмет позову не відповідає визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, а відповідачем у справі є фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України та відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань апелянта на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 08.04.2013 р., колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, позивач не позбавлений права на оскарження в апеляційному порядку ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.04.2013 р.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та не знайшли підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Полтавської області від 19.06.2013р. по справі №917/1121/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У відповідності до ст.ст. 44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, 102 п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІНАЛ-У» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2013 р. по справі № 917/1121/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.07.2013р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.