Рішення

від 23.03.2009 по справі 12/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" березня 2009 р.Справа №  12/9

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали  справи № 12/9

за позовом: повного товариства "Ломбард "Онікс" громадян Лавінюкової Т.В., Талашкевича В.М.", м. Кіровоград  

до відповідача: відділу державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області. м. Кіровоград     

про визнання недійсною частини договору  

Представники сторін:

від позивача - Дьорко А.М. , довіреність № б/н  від 25.02.2009 року;

від відповідача - Солдецька О.М. , довіреність № 19/9-895  від 29.05.2008 року;

від відповідача - Романченко О.І. , довіреність № 19/9-1186  від 21.07.2008 року;

У судовому засіданні оголошувались перерви відповідно 26.02.09р. до 11 год. 00 хв. 05.03.2009 року,  15 год. 19.03.2009р. та до 10 год. 23.03.2009 року, в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.

Повне товариство "Ломбард "Онікс" громадян Лавінюкової Т.В., Талашкевича В.М." звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги про визнання недійсною окремої частини договору № 3892 від 01.07.2006 року на спостереження з допомогою ПЦС за ручними системами тривожної сигналізації, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме п. 6.2.1. цього договору, який встановлює, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням. Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 203,215,217,614 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вих. № 19/9-340/СП від 25.02.2009 року) та доповнення до відзиву без номеру та дати, яке надійшло до господарського суду 05.03.2009 року, позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень зазначив наступне.

Оспорюваний договір розірвано за угодою сторін і він не існує на момент розгляду справи, тому провадження у справі підлягає припиненню у звязку із відсутністю предмета спору.  

Відповідно до умов та предмету спірного договору відповідач не брав на себе зобов'язання безпосередньо здійснювати охорону майна, що знаходиться на об'єкті, а тому і не повинен нести за це відповідальність; умови спірного договору не передбачають скасування чи обмеження відповідальності охорони за наявності її вини, а тому й не суперечать ст. 614 ЦК України.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської обасті від 05.03.2009 року  відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 25.02.2009 року № 19/9-339/Сп про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення поданого клопотання з огляду на відсутність норм чинного законодавства, які б зазначали, що розірвання договору свідчить про відповідність чи не відповідність договору чи окремого пункту договору нормам чинного законодавства.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                              В С Т А Н О В И В :

01.07.2006 року повне товариство "Ломбард Онікс" громадян Лавінюкової Т.В. та Талашкевича В.М. (позивач по даній справі, Замовник) та Відділ державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області (відповідач по даній справі, Виконавець) уклали договір № 3892 на спостереження за допомогою ПЦС за ручними системами тривожної сигналізації. Вказаний договір було укладено між сторонами строком на один рік з можливістю пролонгації на тих умовах, якщо за 15 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

За умовами цього договору (розділ 2 Договору) Виконавець зобов'язався здійснювати в інтересах  позивача починаючи з 01.07.2006 року спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах Замовника, перелік та адреси яких зназначені в Дислокації (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації зобов'язався забезпечити реагування груп затримання ДСО для встановлення причин його надходження. Виконавець зобов'язався надавати послуги за даним Договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об'єкті під спостереження і до моменту знаття її з-під спостереження.

Замовник зобов'язався  своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги та суворо дотримуватись вимог Виконавця, зазначених в п. 4.2 договору, а саме: щодо правил користування сигналізацією; своєчасної здачі під спостереження та зняття з-під спостереження сигналізації; своєчасного повідомлення виконавця про несправність сигналізації чи окремих її елементів; вживати заходів до своєчасного ремонту ліній телефонного зв'язку; не допускати сторонніх осіб для здійснення ремонту сигналізації; визначити уповноважену особу для здавання сигналізації і т.інше.

Відповідальність сторін визначена сторонами у розділі 6 договору.

Позивач вваджає, що п. 6.2.1 Договору № 3892 від 01.07.2006 року , де зазначено до виконавець (відповідач) не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням суперечить ч. 3 ст. 614 ЦК України, оскільки нормами вказаної статті передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобовязання, є нікчемним.

Позивач також обгрунтовує свої вимоги наступним. У разі коли б у п. 6.2.1  Договору було зазначено, що виконавець (відповідач) за наявності вини в формі необережності не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням, то така умова договору відповідала б вимогам чинного цивільного законодавства. А в разі кол в п. 6.2.1 договору № 3892 не розмежовано форми вини, то це дає підстави вважати, що виконавець (відповідач) і при наявності умислу не несе майнової відповідальності за збереження  майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних вигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням. Таким чином, зазначає позивач. умови договору, які зазначені в п. 6.2.1 суперечать вимогам ч.3 ст. 614 ЦК України, обмежують права позивача на відшкодування збитків, а тому просить визнати вказаний пункт 6.2.1 Договору недійсним відповідно до ст. 203,215,217, 614 ЦК України.

Господарський суд  дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані главою 63 ЦК України "Послуги. Загальні положення". Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживаться в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не суперечить суті зобов'язання.

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг за плату  передбачена частино 1 статті 906 ЦК України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконання договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем лише за наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушим договір про надання послуг за плату при здійсненні, ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якущо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, господарський суд враховує, що види господарської  діяльності,  які  підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування,  встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування  за  порушення  законодавства  у  сфері  ліцензування встановлено   Законом   України  "Про  ліцензування  певних  видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (далі - Закон).

Відповідно до  статті  8   Закону   (   1775-14   )   суб'єкт господарювання  зобов'язаний  провадити  певний  вид господарської діяльності,  що підлягає ліцензуванню,  відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов ( z1678-04 ).

Ліцензійні умови  (  z1678-04  ) є нормативно-правовим актом, положення  якого   встановлюють   кваліфікаційні,   організаційні, технологічні   та   інші   вимоги  для  провадження  певного  виду господарської діяльності.

Ліцензійні умови  провадження  господарської   діяльності   з надання   послуг,   пов'язаних   з  охороною  державної  та  іншої власності,  надання послуг з охорони громадян затверджено спільним наказом Держпідприємництва України та МВС України  від  14.12.2004 N 145/1501 ( z1678-04 ), зареєстрованим  в  Мін'юсті  України  від  31.12.2004 N 1678/10277 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до 2.2. Ліцензійних умов, суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний відповідно до п.2.2.1.    надавати   послуги   лише   за  письмово  укладеними цивільно-правовими  договорами.  Вести  письмовий облік договорів; здійснювати  виконання  договорів  з  надання  охоронних послуг на користь  третіх  осіб  лише  за їх письмовою згодою. При укладенні  договорів  конкретно  вказувати  в  них об'єкт охорони та, якщо це майно  громадян  або  юридичних  осіб,  зазначати  розмір майнової відповідальності  суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно  до  вимог  частини  2  статті 96 та пункту 3 частини 1статті 980 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Відповідно до частини 2 статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобовязаннями усім своїм майном.

Нормами ч.3 ст. 980 ЦК Цкраїни регламентовано відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до частини 3 статті 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача стосовно того, що відповідно до умов та предмету спірного договору Відповідач не брав на себе зобов'язання безпосередньо здійснювати охорону майна, що знаходиться на об'єкті, а тому і не повинен нести за це відповідальність.

Господарський суд дійшов висновку, що відповідальність за умисне порушення зобов'язання передбачена Законодавцем в цілому, а конкретний її розмір повинен встановлюватись судом з врахуванням наявності вини виконавця послуг.   

Таким чином, умови  договору № 3892, які зазначені в п. 6.2.1, а саме стосовно того, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням, суперечать вимогам ч. 3 ст. 614 ЦК України. Такі умови договору дійсно обмежують права позивача на відшкодування збитків, що можуть бути йому завдані невиконанням або неналежним виконанням своїх обовязків відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Крім того, п. 6.2.1 суперечить п. 6.1 цього ж договору. Згідно п. 6.1. договору № 3892 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань по Договору згідно норм чинного законодавства України.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача та визнає недійсною окрему частину договору № 3892 від 01.07.2006 року на спостереження з допомогою ПЦС за ручними системами тривожної сигналізації, укладеного між Повним товариством "Ломбард "Онікс" громадян Лавінюкової Т.В. Талашкевича В.М." та Відділом державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, а саме п. 6.2.1. цього договору, який встановлює, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформайно-технічне забезпечення розгляду справи в суді покладаються на відповідача.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,

                                            В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною окрему частину договору № 3892 від 01.07.2006 року на спостереження з допомогою ПЦС за ручними системами тривожної сигналізації, укладеного між Повним товариством "Ломбард "Онікс" громадян Лавінюкової Т.В. Талашкевича В.М." та Відділом державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, а саме п. 6.2.1. цього договору, який встановлює, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходяться під централізованим спостереженням.

Стягнути з  Відділу державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, 25000, м.Кіровоград, вул.Габдурахманова,1, код ЄДРПОУ 08596937 на користь повного товариства "Ломбард "Онікс" громадян Лавінюкової Т.В., Талашкевича В.М.", 28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вулю.Червоного Козацтва,43, код ЄДРПОУ 30118899 державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини  рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. 

    Суддя                               Макаренко Т.В.