Постанова

від 22.07.2013 по справі 907/236/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 907/236/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників

від позивача: Гебеш В.М.;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги комунального підприємства ,,Центральна районна аптека № 9'' Закарпатського виробничого об'єднання ,,Фармація'', вх. № 05-05/1123/13 від 17.06.13 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 р.

у справі № 907/236/13

за позовом: Свалявської міської ради, м.Свалява,

до відповідача : комунального підприємства ,,Центральна районна аптека № 9'' Закарпатського виробничого об'єднання ,,Фармація'' , м.Свалява,

про: стягнення 44970,21 грн. боргу по орендній платі та зобов'язання звільнити приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 р. позов Свалявської міської ради до КП ,,Центральна районна аптека № 9'' Закарпатського виробничого об'єднання ,,Фармація'' про стягнення 44970,21 грн. боргу по орендній платі та зобов'язання звільнити приміщення задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - КП ,,Центральна районна аптека № 9'' Закарпатського виробничого об'єднання ,,Фармація'' - подало апеляційну скаргу.

При поданні апеляційної скарги КП ,,Центральна районна аптека № 9'' Закарпатського виробничого об'єднання ,,Фармація'' подало клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку із важким матеріальним становищем останнього.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - суддя: Марко Р.І., судді Бойко С.М., Малех І.Б. Відстрочено сплату судового збору в сумі 573, 50 грн. до винесення судового рішення по справі.

Розпорядженням в.о. голови суду від 15.07.2013 року, в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Малех І.Б. введено суддю Бонк Т.Б.

З метою забезпечення принципу змагальності та рівності сторін в судовому процесі, повного та всебічного перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення, враховуючи неявку скаржника в судове засідання, ухвалою суду від 15.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 22.07.2013р.

В дане судове засідання відповідач явку повноважного представника повторно не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення поданого клопотання.

Судова колегія відмовила в задоволенні клопотання скаржника, оскільки причини для відкладення розгляду справи, викладені скаржником у заявленому клопотанні, не є поважними, а в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.13р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 квітня 2011 року, на підставі рішення другої сесії Свалявської міської ради шостого скликання від 29.03.2011р. № 82, між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого Свалявська міська рада (орендодавець) передає комунальному підприємству "Центральна районна аптека №9" Закарпатського обласного виробничого об"єднання "Фармація" (орендар) в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 300,4 кв. м., розміщене за адресою: м. Свалява, вул. Головна, 21/26 з метою розміщення аптеки.

Цього ж дня між сторонами у справі було підписано акт приймання-передачі предмета оренди.

Орендна плата за користування приміщенням визначена у п. 3.1 Договору та складає без ПДВ за перший місяць оренди 3772,12 грн., за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування у відповідності до Розрахунку орендної плати, що є невід"ємним додатком до Договору((п. 3.2).

Договір оренди укладено строком на один рік , з терміном дії з 1 квітня 2011 року по 1 квітня 2012 року.

Пунктом 9.6 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

З врахуванням умов п. 9.6 Договору, строк його дії продовжено до 1 квітня 2013 року (включно).

З врахуванням того, що орендар несвоєчасно та не в повній мірі виконував свої зобов'язання щодо внесення орендних платежів, у нього перед позивачем станом на 1 січня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 44 970,21 грн.

Листом-претензією від 30 липня 2012 року №1135/02-13 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

18 грудня 2012 року Свалявська міська рада на сьомій сесії 4-го скликання прийняла рішення №559 про припинення дії пунктів 2, 3 рішення другої сесії Свалявської міської ради 4-го скликання від 29.03.2011 року №82 "Про переукладення договору оренди комунального майна" та укладеного на підставі нього договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Сваляви та с. Драчино від 01.04.2011 року.

Створеною на підставі розпорядження міського голови від 17 січня 2013 року №7 комісією 21 січня 2013 року було підготовлено Акт №3 приймання - передачі нежитлового вбудованого приміщення в управління Свалявської міської ради.

При цьому, слід зазначити, що докази вручення відповідачу вищевказаних документів (рішення ради та Акта) чи доведення до його відома наявності таких документів - в матеріалах справи відсутні.

Як стверджує позивач, з огляду не несплату аптекою боргу по орендній платі та у зв'язку з відмовою звільнити займане нею приміщення, міська рада звернулась з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд позов задоволив. При цьому, судом зазначено, що з огляду на чинність укладеного між сторонами Договору оренди станом на день пред'явлення позову (15.03.13), вимога позивача про звільнення відповідачем орендованих приміщень пред'явлена до закінчення строку дії договору. Однак, на день винесення рішення строк дії договору зійшов, а беручи до уваги небажання ради, як орендодавця, продовжувати його дію, про що свідчить прийняте нею рішення від 18 грудня 2012 року №559, договір вважається припиненим внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.8 Договору та ст. 26 Закону).

Судова колегія, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі - частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 283 ГК України , яка кореспондується зі ст. ст. 759 , 762 ЦК України , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому п. 6 вказаної норми зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Обставини, які з точки зору цивільного законодавства можуть слугувати підставою для розірвання договору найму, перелічені у статті 783 Цивільного кодексу України .

Так, відповідно до вказаної правової норми, наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Імперативними приписами процесуального законодавства, зокрема статтями 22 та 54 ГПК України на позивача покладено обов'язок визначити підстави позову.

Як на підставу для розірвання Договору оренди від 01.02.2010 року позивач посилається на вимоги ч.2 ст.651 ЦК України .

Згідно ж з приписами даної правової норми, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення його умов другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні правочину.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

При цьому, частиною 2 ст. 782 ЦК України встановлено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору .

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення наймача про відмову від договору. Відтак, в даному випадку, сам факт наявності рішення позивача від 18.12.2012р. про припинення договору оренди нерухомого майна не свідчить про дострокове розірвання договору у зв'язку з відмовою наймодавця від нього.

Водночас, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право ж наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. № 5021/966/2011.

Відтак, оскільки позивач, у встановленому законом порядку, не довів суду факт повідомлення наймача про відмову від договору, а з вимогою про дострокове розірвання договору - не звертався, то його вимоги про зобов'язання відповідача звільнити займані ним приміщення станом на момент звернення до суду з позовом у даній справі, є безпідставними, оскільки заявлені передчасно.

При цьому, висновок місцевого господарського суду про те, що хоча вимоги позивача про звільнення відповідачем орендованих приміщень й пред'явлено до закінчення строку дії договору, однак з врахуванням того, що на день винесення рішення строк дії договору зійшов, то позов підлягає задоволенню, є безпідставними з огляду на те, що звернення осіб до суду обумовлюється наявністю порушених прав.

Відсутність у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звертається до суду, є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, в процесі розгляду спору позивач не звертався до суду з заявою (заявами) в порядку вимог ст. 22 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити займані ним приміщення, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позові.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити займані ним приміщення з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на позивача, стягнувши з його рахунку в доход державного бюджету 573 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 року у справі № 907/236/13 скасувати в частині зобов'язання КП "Центральна районна аптека №9" Закарпатського обласного виробничого об"єднання "Фармація" (89300 Закарпатська область, м. Свалява, вул. Головна, 21, код 01977205) звільнити нежитлове вбудоване приміщення площею 300,4 кв. м., розміщене за адресою: м. Свалява, вул. Головна, 21/26.

Прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. В решті судове рішення залишити без змін.

4. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Стягнути з Свалявської міської ради (89300 м. Свалява, вул. Духновича, 2, код 04053884) в доход державного бюджету 573 грн. 50 коп. судового збору.

5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 24 липня 2013 року.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.