Постанова

від 17.03.2009 по справі 20/26-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/26-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 березня 2009 р.                                                                                    № 20/26-08  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рембуд”, м. Дніпропетровськ (далі –Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2008

зі справи  № 20/26-08

за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська,                м. Дніпропетровськ (далі –Прокурор), в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ  (далі –Управління)

до Товариства

про стягнення 151 494 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян Індустріального району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ (далі –Центр);

Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області,                          м. Дніпропетровськ (далі –КРУ).

Судове засідання проведено за участю представників:

Прокурора –Івченко О.А.,

Управління –не з'яв.,

Товариства –не з'яв.,

Центру –не з'яв.,

КРУ –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми завищеної вартості робіт, виконаних за договором підряду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2008 (суддя Пархоменко Н.В.) у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив, зокрема, з недоведеності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуючий, судді Голяшкін О.В. і Прудніков В.В.): задоволено апеляційне подання Прокурора і апеляційну скаргу КРУ; рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано; позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь Управління 151 494 грн. витрат обсягу вартості робіт та суму судових витрат зі справи. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що незаконно перераховані Управлінням Товариству кошти у відповідній сумі є майном, безпідставно набутим відповідачем.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 95, 96, 98, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, скаржник зазначає, що ним не отримано ні апеляційної скарги (подання), ані ухвал апеляційного господарського суду в даній справі.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

В оскаржуваній постанові апеляційної інстанції зазначено, що представник відповідача (Товариства) у судове засідання не з'явився, “про час та місце судового засідання повідомлений належним чином”. Проте зазначення судом про повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового засідання не знаходить підтвердження за матеріалами справи, в яких містяться (т. 3, а. с. 170 - 172) копії ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду (з повідомленням про час і місце судового засідання), надісланих ним на адресу відповідача, але повернутих підприємством зв'язку з позначеннями “фирмы по данному адресу нет”, “фирма по данному адресу выбыла”, “за зазначеною адресою не проживає”. У згаданих поштових відправленнях апеляційним господарським судом було вказано адресу одержувача: 49083 м. Дніпропетровськ, вул. Знаменська, 3/58.

Між тим у матеріалах справи є документи, як-от довідка органу статистики (т. 2, а. с. 87), які свідчать про іншу адресу Товариства. Ця інша адреса (м. Дніпропетровськ, вул. Прогресивна, 10, кв. 69) вказувалася Товариством і в поданих ним документах з даної справи, зокрема, у письмовому клопотанні (т. 2, а. с. 65), в довіреності представника Товариства (т. 3, а. с. 108).

Однак апеляційний господарський суд на викладене уваги не звернув і не врахував, що за наведеної ситуації він з огляду на вимоги статей 42 і 43 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності повинен був, перш ніж вирішувати спір по суті, - достовірно визначитись з місцезнаходженням відповідача задля дійсно належного повідомлення його про час і місце розгляду справи. З цією метою суд міг витребувати необхідні для цього документи в інших учасників процесу або, з урахуванням вимог частини першої статті 38 ГПК України, безпосередньо у державного реєстратора. Але відповідних процесуальних дій суд не вчинив, що мало наслідком неповідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання апеляційного господарського суду.

Водночас за імперативним приписом пункту частини другої статті 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування, зокрема, постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

В абзаці третьому пункту 12 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/367 “Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України” також зазначено, що розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК України), є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Вищий господарський суд України бере до уваги, що зазначеного порушення припустився саме суд апеляційної інстанції (в засіданні місцевого господарського суду представник відповідача брав участь, про що свідчить, зокрема, протокол судового засідання від 15.05.2008, т. 3, а. с. 110), а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рембуд” задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 зі справи № 20/26-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов