Ухвала

від 24.07.2013 по справі 624/766/13-ц

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/766/13-ц

№ провадження 2/624/256/13

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

смт. Кегичівка 24 липня 2013 року

Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Криворотов С.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до Приватного сільського господарського підприємства «Ажна» (далі - ПСП «Ажна») про розірвання договору оренди та вилучення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

22.07.2013 року позивач звернувсь до суду з цивільним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6323182000:02:000:0051, що укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_1М.) і ПСП «Ажна», та вилучити дану земельну ділянку з володіння відповідача.

Провадження по справі відкрите 24.07.2013р.

У цій же заяві позивач просить з метою забезпечення позову заборонити ПСП «Ажна» використовувати зазначену земельну ділянку.

Дана заява у частині забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Однак, заявником не вказано причину та не надано обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві не зазначено, яким чином відсутність такого виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у майбутньому виконання рішення суду.

Крім того, в ч. 3 ст. 152 ЦПК вказано, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність та утримуватись від інших дій, якими фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Згідно з оспорюваним договором, сторони мають: орендар - обов’язок по використанню земельної ділянки, орендодавець - право вимагати виконання цих обов’язків, на отримання орендної плати, а також обов’язок не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватись земельною ділянкою, що відповідає ст.ст.24-25 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання, згідно зі ст.204 Кодексу, він є правомірним, якщо не визнаний судом недійсним.

Питання щодо розірвання договору є предметом позову, яке судом ще не вирішене. Отже, накладення заборони по використанню землі, є не способом забезпечення позову, а опосередкованим втручанням у вирішення позовних вимог по суті.

Таким чином, пропонований вид забезпечення позову виходить за межі співмірності заявлених вимог, а вжиті заходи містять ознаки втручання у господарську діяльність та фактичного вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області, через суд першої інстанції, в 5-ти денний строк з дня отримання її копії.

Суддя С.В. Криворотов