Постанова

від 17.03.2009 по справі 56/179-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

56/179-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 березня 2009 р.                                                                                    № 56/179-08  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК", м. Харків,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2008

зі справи № 56/179-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" (далі – Товариство)

до комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (далі – Підприємство), м. Харків,

про визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

позивача –Янковського О.К.,

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про визнання недійсним договору від 26.04.2007  № 2477 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі –Договір).

Рішенням названого суду від 23.09.2008 (суддя Кухар Н.М.)  позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано тим, що Договір від імені Товариства укладено Плоховим І.С., який не мав необхідних повноважень для цього, а також тим, що Підприємство не мало права розпоряджатися майном, яке не належить до комунальної власності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий, судді Камишева Л.М., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2008 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову внаслідок належного виконання сторонами договірних зобов'язань та припинення дії Договору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових поясненнях до неї Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.  

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 26.04.2007 сторонами укладено Договір, згідно з умовами якого Товариство одержало від Підприємства в тимчасове платне користування місце, яке перебуває у комунальній власності, для розташування спеціальної конструкції (фасад будинку по пр. Леніна, 41/43 у місті Харкові);

- від імені Товариства Договір підписано Плоховим І.С., строк дії довіреності якого закінчився 04.04.2007 (т. 1, а.с. 13);

- Підприємством не подано доказів подальшого схвалення Товариством Договору шляхом укладення відповідних угод, направлення письмових пропозицій або будь-яких інших письмових звернень з цього приводу (листів, телеграм, телетайпограм тощо);

- Товариством по пр. Леніна, 41/43 у місті Харкові в період з 14.02.2007 по 31.05.2008 було розміщено торговельний відділ з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами;

- Товариством спірну конструкцію (вивіску із зазначенням на неї "Евросеть, салон зв'язку") розміщено над дверима входу до приміщення торговельного відділу (т. 1, а.с. 106-107);

- Товариством згадане приміщення одержано в користування на підставі угод, укладених з його власниками громадянами Бельченко Н.К., Кушніруком В.А., Широкорад С.Ф., Коноваловим С.А., Шаламовою О.С. та Савченком І.С. (т. 1, а.с. 15-17, 19-24, 40-43, 45-48, 50-53, 55-58, 60-63);

- Підприємством не доведено належності фасаду будинку, де Товариством розміщено згадану конструкцію, до комунальної власності.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

-  Договір укладено зі строком дії з 26.04.2007 по 31.12.2007;

- Товариству встановлено тримісячний пріоритет на розміщення спеціальної конструкції згідно з заявкою позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 16.04.2007 № 2557, що підтверджується відповідною довідкою від 23.04.2007 (т. 1, а.с. 139);

- відповідно до пункту 8.1.6 Договору він припиняє свою дію, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за Договором, протягом строку на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць);

- Товариство протягом тримісячного строку дії пріоритету необхідного дозволу не отримало та не вчинило жодних дій, спрямованих на продовження пріоритету;

- Договір припинив свою дію відповідно до пункту 8.1.6;

- Товариство схвалило укладення Договору, про що свідчать: факт прийняття позивачем місця для розміщення спеціальної конструкції в користування за актом приймання-передачі; сплата позивачем коштів за користування цим місцем (т, 1, а.с. 93-96);

- житловий будинок за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 41/43 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова і відображається на балансі комунального підприємства "Жилкомсервіс", що підтверджується листом управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 11.11.2008 № 14634 (т. 2, а.с. 136).

Причиною касаційного оскарження є питання щодо наявності підстав для визнання недійсним Договору.

За приписами частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас за приписами частини третьої статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Договору випливає те, що цей Договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування місцем для розміщення спеціальної (рекламної) конструкції на підставі Договору, унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місця для розміщення спеціальної конструкції) - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 зі справи № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999      № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

Отже, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши факти: укладення Договору з ініціативи Товариства; схвалення Товариством укладеного договору шляхом подальшого виконання його умов; відсутності з боку позивача доказів на спростування належності спірного житлового будинку до комунальної власності; припинення дії Договору до подання Товариством даного позову - дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

У свою чергу, доводи скаржника щодо безпідставності висновків апеляційного суду про: подальше схвалення Товариством Договору; належності будинку до комунальної власності; розміщення позивачем саме реклами, а не вивіски - не спростовують викладеного та не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Разом з тим необхідність подальшого укладення договору про розміщення вивіски Товариства та відповідність її фактичного змісту визначенню реклами перебувають поза межами даного позову.   

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 зі справи № 56/179-08 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" –без задоволення.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя              І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов