Постанова

від 10.07.2013 по справі 824/290/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/290/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької обласної митниці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сокирянського районного центру зайнятості до Чернівецької обласної митниці про відшкодування заборгованості по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року Сокирянський районний центр зайнятості звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької обласної митниці про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 13527,37 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 07.03.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що подією через яку застрахована особа ОСОБА_2 втратив заробітну плату, є його звільнення з роботи по п.2 ст.36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору і ця подія жодним чином не пов'язана із звільненням ОСОБА_2 з посади у Чернівецькій обласній митниці за п.6. ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, на думку апелянта, до Чернівецької обласної митниці не можуть застосовуватись норми ч.4 ст.35 Закону України «Про державну службу» в частині накладення на роботодавця обов'язку відшкодування суми виплаченого забезпечення безробітному ОСОБА_2

20.06.2013 року до суду надійшли письмові заперечення Сокирянського районного центру зайнятості, в яких позивач наголошує на безпідставності тверджень апелянта та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги Чернівецької обласної митниці відмовити.

У судовому засіданні від 26.06.2013 року представник апелянта вимоги скарги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти тверджень апелянта заперечив та посилаючись на письмові заперечення від 20.06.2013 року, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання від 10.07.2013 року, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_2 наказом від 25.01.2012 року №107-к по особовому складу Чернівецької обласної митниці ДМС України за порушення Присяги державного службовця припинено його перебування на державній службі в митних органах.

Як встановлено з копій трудової книжки, ОСОБА_2 після припинення його перебування на державній службі в митних органах, був прийнятий на роботу приватним підприємцем ОСОБА_3, згідно трудового договору №24091200039 від 14.02.2012 року. У зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, ОСОБА_2 28.02.2012року було звільнено з посади підсобного робітника, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 просив Сокирянський районний центр зайнятості вирішити питання його працевлаштування та надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2, наказом від 07.03.2012 року №НТ120307 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Наказом від 25.09.2012 року №НТ120925 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку у зв'язку із поновленням безробітного на роботі за рішенням суду.

Наказом від 24.09.2012 року №1863-к по особовому складу митних органів, Державною митною службою України скасовано наказ ДМС України від 25.01.2012 року №107-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2 та прийнято рішення поновити його на посаді провідного інспектора-кінолога відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 року, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.8-10).

Відповідно до розрахунку за період перебування з 07.03.2012 року по 25.09.2012 року на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 13527,37 грн.

В подальшому, Сокирянським районним центром зайнятості відповідачу направлявся лист-вимога про повернення коштів №21-06/657 від 05.10.2012 року з вимогою повернути кошти в сумі 13527,37 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

15.10.2012 року №19/14/1-12463 відповідачем надано відповідь на лист-вимогу про відшкодування коштів, в якому зазначив, що після набрання законної сили рішенням суду від 07.09.2012 року буде розглядатися питання про повернення Сокирянським РЦЗ зазначених коштів.

Листом №11/1-19/15395 від 24.12.2012 року Чернівецька обласна митниця повідомила, що рішення суду набрало законної сили, а тому вимоги Сокирянського РЦЗ щодо повернення коштів, виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 підлягають задоволенню та одночасно повідомила, що ліміти по фонду оплати праці станом на 25.12.2012 року використані повністю, тому повернення коштів буде здійснюватися з кошторисних призначень на 2013 рік.

21.01.2013 року позивачем направлено на адресу Чернівецької обласної митниці запит №21-06/29 про вирішення питання щодо повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2, проте на момент звернення до суду сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному відповідачем не відшкодована, що і слугувало підставою для звернення до суду першої інстанції.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що у Сокирянського районного центру зайнятості наявні всі правові підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з Чернівецької обласної митниці суми страхових коштів виплачених ОСОБА_2, а відтак позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що належать до задоволення.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III (Закон №1533-III) загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, є система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Відповідно до п. 8 ст.1 вищевказаного Закону, страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до п. 9 ст. 1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Умови, підстави та тривалість виплати допомоги по безробіттю, а також підстави припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості встановлено ст.ст. 22-31 Закону №1533-III.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок-безробіття встановлені розділом VII Закону №1533-III.

Згідно до положень ст.ст. 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд в свою чергу наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язковою умовою є обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Як досліджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 отримав статус безробітної особи у зв'язку із звільненням його з останнього місця роботи, оскільки закінчився строк дії трудового договору №24091200039 від 14.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3, тобто подією, через яку застрахована особа ОСОБА_2 втратив заробітну плату, є його звільнення з роботи по п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, що і зазначено в його персональній картці №240912022900002, а тому ця подія жодним чином не пов'язана з припиненням перебування на державній службі в Чернівецькій обласній митниці за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

Отже, до Чернівецької обласної митниці не можуть застосовуватися ч. 4 ст. 35 Закону №1533-III в частині покладення на роботодавця обов'язку відшкодування суми виплаченого забезпечення безробітному ОСОБА_4

Крім того, в тому разі коли під час одержання матеріальної допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, саме з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку (п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 2000 р. за № 915/5136).

Беручи до уваги вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з апелянта суми страхових коштів виплачених ОСОБА_4

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернівецької обласної митниці задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сокирянського районного центру зайнятості до Чернівецької обласної митниці про відшкодування заборгованості по безробіттю, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Сокирянського районного центру зайнятості відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.