Ухвала

від 17.07.2013 по справі 810/541/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/541/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря: Кухар А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської селищної ради Київської області «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «ЗЛАГОДА» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу» від 11.10.2010 року №182.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення від 11.10.2010 року № 182 «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «ЗЛАГОДА» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу».

Вказаним рішенням третій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 105,00 га за рахунок земель запасу житлової і громадської забудови селища Коцюбинське для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу. Відповідно до графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки: з півдня - смуга існуючого автошляху, з півночі - вул. Ф.Саєнка, із заходу - вул. Михайлівська, зі сходу - вул. Коростенська (пункт 1).

Також, вказаним рішенням (пункт 2) ЖБК «Злагода» зобов'язано, у встановленому порядку, розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Вважаючи вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування неправомірним, Заступник прокурора Київської області звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зважає на наступне.

На обґрунтування неправомірності прийнятого відповідачем рішення, Заступник прокурора Київської області посилається на те, що рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА» був утворений з порушенням приписів Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року, а його засновники не проживають в межах територіальної юрисдикції Коцюбинської селищної ради Київської області та не відносяться до осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Також, Заступник прокурора Київської області зауважує, що прийняття спірного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки вчинено поза межами компетенції Коцюбинської селищної ради Київської області, оскільки земельна ділянка, що була предметом цього рішення розташована за межами смт. Коцюбинське.

Крім того, Заступник прокурора Київської області стверджує, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховано відсутність затвердженої в установленому порядку містобудівної документації, що, на його думку, виключає можливість відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Обговорюючи правомірність зазначених тверджень Заступника прокурора Київської області, колегія суддів виходить із наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами «а», «б» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 78 Кодексу, правом власності на землю є право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Щодо тверджень Заступника прокурора Київської області про те, що житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА» не є житлово-будівельним кооперативом, у розумінні Житлового кодексу УРСР та статті 41 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок створення кооперативів в Україні є Закон України «Про кооперацію» від10.07.2003 року № 1087-IV. Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Відповідно до статті 2 цього Закону, кооперативом вважається юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності, кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ст. 6 вказаного Закону).

Положеннями статті 7 Закону України «Про кооперацію» закріплено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Частиною 1 статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

З огляду на вищезазначені положення юридичної норми, закріпленої в статті 41 Земельного кодексу України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями щодо перевірки обґрунтованості та правомірності реєстрації тієї чи іншої юридичної особи при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 280121 Житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА» 07.10.2010 року зареєстрований юридичною особою (ідентифікаційний код 37075804).

Відповідно до ч. 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що як на момент звернення до відповідача із заявою про виділення земельної ділянки та прийняття рішення Коцюбинською селищною радою Київської області від 11.10.2010 року № 182, так і на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, запис про реєстрацію ЖБК «ЗЛАГОДА» в ЄДРПОУ не скасовано, тобто, він був чинним.

Також, колегія суддів вважає таким, що не стосується предмету доказування посилання Заступника прокурора Київської області на положення Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу щодо створення та реєстрації ЖБК «ЗЛАГОДА», позаяк предметом даного спору є не припинення юридичної особи, а правомірність рішення органу місцевого самоврядування.

За викладених обставин, доводи Заступника прокурора Київської області щодо скасування спірного рішення від 11.10.2010 року № 182 з тих підстав, що ЖБК «ЗЛАГОДА» був утворений з порушенням вимог чинного законодавства, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий Заступником прокурора Київської області витяг з ЄДРПОУ про відсутність в реєстрі записів по коду 37075804, що відповідає коду ЖБК «ЗЛАГОДА», згідно свідоцтва про реєстрацію останнього, оскільки в силу приписів статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи, проте не може бути підставою для скасування рішення місцевої ради, що стосується розпорядження землями. Такою підставою, відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», може бути невідповідность рішення Конституції або законам України.

Досліджуючи, чи прийняте спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів звертає увагу на твердження Заступника прокурора Київської області про те, що Коцюбинська селищна рада Київської області не мала повноважень приймати рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки за відсутності затвердженої містобудівної документації селища. Аналізуючи викладені твердження, колегія суддів виходить із наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI.

Відповідно до пункту 2 статті 1 цього Закону, генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За пунктом 7 статті 7 вказаного Закону, містобудівною документацією вважаються затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Така документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру (ч. 3 ст. 2 Закону).

Зважаючи на приписи частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У матеріалах справи міститься копія генерального плану смт. Коцюбинське Київської області, який затверджено рішенням Коцюбинської селищної ради від 15.09.2010 року № 153, а також вказане рішення ради. Відповідно до умовних зображень, земельна ділянка, яка зазначена у спірному розпорядженні, відноситься до резерву садибної забудови.

Колегія суддів зауважує, що рішення про надання дозволу на розробку проектної документації само по собі не тягне за собою передачу земельної ділянки у власність, а тому на момент прийняття такого рішення не може розглядатись питання про планування забудови земельної ділянки.

Крім того, наявність чи відсутність затвердженого генерального плану населеного пункту не пов'язується із правом ради приймати рішення в області земельних відносин. Розробка ж відповідної проектної документації з метою відведення конкретної земельної ділянки та її погодження не може здійснюватись за відсутності згоди органу місцевого самоврядування на таку розробку, про що і йдеться у пункті 2 спірного рішення, яким ЖБК «ЗЛАГОДА» зобов'язано у встановленому порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Відносно доводів Заступника прокурора Київської області про те, що спірне рішення прийняте поза компетенцією Коцюбинської селищної ради Київської області, так як земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано, знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, колегія суддів зважає на наступне.

29.04.2010 року Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування», яким доручено селищному голові укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі смт. Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі смт. Коцюбинське.

Пунктом 2 цього рішення визначено, що до моменту затвердження проекту встановлення меж при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою необхідно керуватися межами смт. Коцюбинське площею 4 065, 00 га, які були затверджені Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 року, з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 06.11.2009 року № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське».

У відповідності до статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій», планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Повноваження щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, в силу приписів п. 42 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

Таким чином, Коцюбинська селищна рада Київської області, приймаючи рішення від 29.04.2010 року № 75, реалізовувала надане їй чинним законодавством право виступати замовником розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж селища, а також вирішувати питання врегулювання земельних відносин та відносин адміністративно - територіального устрою на підставі раніше прийнятих рішень Коцюбинської селищної ради з метою впорядкування земельно-адміністративних відносин до завершення розроблення відповідного проекту та встановлення меж селища.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 року № 153 затверджено Генеральний план смт. Коцюбинське, розроблений Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», відповідно до якого загальна площа селища становить 4 065, 00 га.

Із матеріалів справи вбачається, що Коцюбинська селищна рада Київської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.10.2010 року № 182 «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «ЗЛАГОДА» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу» керувалась матеріалами інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 року, а також рішеннями від 06.11.2009 року № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське», 29.04.2010 року № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування» та 15.09.2010 року № 153 «Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське».

При наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок, відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен керуватись наступними загальнообов'язковими правилами земельного законодавства.

Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений у статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень вказаної статті, що були чинними, на час прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою Київської області, відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч. 4 ст. 118).

Частиною 6 зазначеної правової норми закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З огляду на наведені норми та встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення від 11.10.2010 року №182 Коцюбинська селищна рада Київської області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: В.Ю. Ключкович

Г.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2013 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.