Ухвала

від 21.07.2015 по справі 810/541/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/41156/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Стрелець Т.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Заступника прокурора Київської області

до відповідача Коцюбинської селищної ради Київської області

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - житлово-будівельний кооператив «ЗЛАГОДА»

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

5.02.2013р. заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 11.10.2010р. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що вказаним рішенням селищна рада надала дозвіл житлово-будівельному кооперативу «ЗЛАГОДА» (далі Кооператив) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських споруд та споруд членів кооперативу. Вважаючи, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується рішення Коцюбинської селищної ради Київської області №182 від 11.10.2010р., яким Кооперативу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 244 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 24.02.2015р. у справі №21-34а15 Верховний суд України зазначив :

«Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС .

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне .

Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.»

Враховуючи зміст вищенаведеного рішення Верховного суду України, колегія суддів доходить висновку про те, що судами розглянуто справу, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту першого частини першої статті 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. скасувати.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Київської області.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

Т.Г. Стрелець