Рішення

від 29.01.2013 по справі 212/3941/2012

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.01.2013

Справа № 212/3941/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Борисюк І. Е.,

при секретарі Жовтун М. А.,

за участю: представників позивача - відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представника відповідачів - позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Вінницької міської ради Федчишина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.07.2003 року. На підставі рішення Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року № 2608 земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_6 На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року. Рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року № 2608 на підставі якого ОСОБА_6 було передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 та на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року скасовано рішенням 8 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 01.07.2011 року № 340. В зв'язку із скасуванням рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року № 2608 підлягає й скасуванню державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року та запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року. Крім того, 25.02.2011 року між ОСОБА_6 та ТОВ «ЗЕТ ГРУП» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_6 продав на користь ТОВ «ЗЕТ ГРУП» земельну ділянку площею 254 кв.м. по АДРЕСА_1. Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.09.2010 року забезпечено позов ОСОБА_7 шляхом накладення заборони на розпорядження земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1. Таким чином, ОСОБА_6, знаючи про заборону розпорядження земельною ділянкою здійснив її продаж ТОВ «ЗЕТ ГРУП». Тобто, ОСОБА_6 навмисно ввів в оману ТОВ «ЗЕТ ГРУП», не повідомивши інформацію щодо заборони на розпорядження земельною ділянкою. Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки стало підставою для вчинення 04.03.2011 року реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 в Поземельній книзі за реєстровим номером 068020540027001 управління Держкомзему в м. Вінниці Вінницької області, яка є незаконною та підлягає скасуванню.

Вище викладене й стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вимогами про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року, скасування запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 і скасування запису в Поземельній книзі за реєстровим номером 068020540027001 управління Держкомзему в м. Вінниці Вінницької області від 04.03.2011 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.

Одночасно до Вінницького міського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «ЗЕТ ГРУП» є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка площею 0, 0254 га отримана у власність товариством на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2011 року. На даній земельній ділянці знаходиться металевий гараж, позначений на схемі літ. «Г», який був встановлений ще ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 21.04.1993 року № 138 про надання дозволу на встановлення металевого гаражу, як інваліду війни ІІ групи, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 12.07.1962 року № 778. Договору оренди на земельну ділянку із ОСОБА_9 оформлено не було. Дозволу міськвиконкому на встановлення гаражу, також, отримано не було. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом вд 18.07.2003 року ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а спадкоємцем майна, зазначено в заповіті - квартири під № 1, розташованої по АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 Із свідоцтва про право на спадщину вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем лише квартири без будь-яких господарських будівель і споруд. Отже, гараж не ввійшов до складу спадкового майна, однак відповідач в даний час без будь-яких на те правових підстав використовує гараж, розміщений на належній товариству земельній ділянці, чим створює перешкоди в користуванні нею.

Вище викладене й стало підставою для звернення ТОВ «ЗЕТ ГРУП» до суду із вимогами про усунення товариству перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом ухвалення рішення про перенесення за рахунок ОСОБА_1 металевого гаражу, зазначеного в технічному паспорті, виконаному ВООБТІ 12.05.2000 року, під літерою «Г», що розміщений на земельній ділянці площею 0, 0254 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває у власності товариства на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2011 року.

Ухвалою Вінницького міського суду від 05.12.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ «ЗЕТ ГРУП», за участю третіх осіб без самостійних вимог Вінницької міської ради, управління Держкомзему у м. Вінниці і Вінницькій області про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та позов ТОВ «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві. Щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ЗЕТ ГРУП», представники ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачів ТОВ «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, заперечувала щодо їх задоволення і просила суд відмовити у задоволенні позову. Одночасно, позовні вимоги ТОВ «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, і просила суд їх задовольнити.

Представником ТОВ «ЗЕТ ГРУП» в судовому засіданні було уточнено позовні вимоги. Представник ТОВ «ЗЕТ ГРУП» просила суд усунути товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 металевого гаражу, зазначеного в технічному паспорті, виконаному ВООБТІ 12.05.2000 року, під літерою «Г», що розміщений на земельній ділянці площею 0, 0254 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ТОВ «ЗЕТ ГРУП». Уточнені позовні вимоги представник ТОВ «ЗЕТ ГРУП» підтримала і просила задовольнити.

Представники ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги ТОВ «ЗЕТ ГРУП» не визнали і просили відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ТОВ «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 Вінницької міської ради проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, а позовні вимоги ТОВ «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 просив задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ТОВ «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 управління держкомзему у м. Вінниці Вінницької області не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Суду надані письмові заперечення проти позову ОСОБА_1

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Вінницької міської ради 41 сесії 5 скликання від 27.11.2009 року № 2608 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0254 га по АДРЕСА_1 та передано її у власність ОСОБА_6

17.05.2010 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку серії ЯЛ № 804249.

25.02.2011 року між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 769.

Рішенням Вінницької міської ради 8 сесії 6 скликання від 01.07.2011 року № 340 було скасовано рішення Вінницької міської ради 41 сесії 5 скликання від 27.11.2009 року № 2608 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її ОСОБА_6 у власність.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11.04.2011 року по справі № 2-а-7284/11/0206 за позовом ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення 8 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 01.07.2011 року № 340. Вказана постанова суду набула законної сили 24.04.2012 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43, (в редакції, що діяла на час складання технічної документації та видачі державного акта) державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Пункт 1.16 Інструкції визначає, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;

- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;

- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки

- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Відповідно до п. «г» ч.2 ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Таким чином, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням норм закону.

На відповідну обставину звернуто увагу судів в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Зокрема зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення 8 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 01.07.2011 року № 340, яке стало підставою для звернення з позовом про визнання недійсним та скасування державного акта на земельну ділянку, судом скасоване, а відтак - визнано правомірність рішення 41 сесії Вінницької міської ради 5 скликання від 27.11.2009 року № 2608. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Власником земельної ділянки на час укладення договору купівлі-продажу від 25.02.2011 року був ОСОБА_6, що підтверджується державним актом від 17.05.2010 року.

Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 -6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним Кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом, відповідно до ст. 215 ЦК України, визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «ЗЕТ ГРУП», який є предметом спору, є оспорюваним правочином.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідки недійсності, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для визнання правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, недійсним позивач визначив вчинення правочину під впливом обману, пославшись при цьому на положення ст. 230 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року визначені встановлені законодавством умови, необхідні для його укладання. За усіма істотними умовами договору досягнута згода між сторонами на момент підписання правочину. Відповідно до ст. 203 ЦК України, в договорі дотримано загальних вимог, які є необхідними для чинності правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України.

При посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріус перевіряє наявність чи відсутність заборони на відчудження об'єкта нерухомого майна. Відповідно до п.п. «а» п. 3.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, спірна земельна ділянка під забороною (арештом), та в заставі, податковій заставі не перебуває, а саме: під забороною (арештом) відчуження згідно з Єдиним реєстром заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відчужувана земельна ділянка не перебуває, що підтверджується виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 30450834 від 25.02.2011 року.

Верховний Суд України в п. 20 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звернув увагу на те, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Враховуючи вище викладене, судом не встановлено наявність умислу в діях ОСОБА_6, як однієї із сторін договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року. Також, ТОВ «ЗЕТ ГРУП» не зазначало про факт обману, визначений ОСОБА_1, який має доводити саме особа, яка діяла під впливом обману, тобто ТОВ «ЗЕТ ГРУП».

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.05.2010 року серії ЯЛ № 804249 слід відмовити, тому зазначений акт був і залишається чинним з часу його видачі. Сторони на момент вчинення правочину мали необхідний обсяг правоздатності та дієздатності, що встановлено приватним нотаріусом, який посвідчував договір. Тому, враховуючи вище зазначене, принцип диспозитивності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1.

В зв'язку з вищевикладеним, не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо скасування записів про державну реєстрацію у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року, оскільки згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Крім того, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав не нерухоме майно та їх обмежень» право здійснювати реєстрацію та вчиняти дії щодо її скасування належать виключно державному реєстратору, а не суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року, скасування запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 і скасування запису в Поземельній книзі за реєстровим номером 068020540027001 управління Держкомзему в м. Вінниці Вінницької області від 04.03.2011 року - не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою), судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка загальною площею 0,0254 га отримана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2011 року, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинено відповідний напис на державному акті на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року). Державний акт чинний, підстави для його скасування відсутні.

На вище згаданій земельній ділянці знаходиться металевий гараж (позначений на схемі літ.«Г»), який був встановлений ще громадянином ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 21.04.1993 року № 138 про надання дозволу на встановлення металевого гаражу, як інваліду війни ІІ групи, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 12.07.1962 № 778.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.07.2003 року (серія ВАМ №859785) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а спадкоємцем майна, зазначеного в заповіті - квартири під АДРЕСА_1 є ОСОБА_1. Із свідоцтва про право на спадщину вбачається, що ОСОБА_1, є спадкоємцем лише квартири без будь-яких господарських будівель та споруд, а отже, гараж не увійшов до складу спадкового майна. Проте відповідач ОСОБА_1 використовує гараж, розміщений на належній товариству земельній ділянці, чим створює перешкоди в користуванні нею.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 отримав дозвіл на встановлення металевого гаража в зв'язку з певними умовами - як інвалід війни ІІ групи. Після його смерті підстави для подальшого перебування гаража на земельній ділянці, належній в даний час товариству «ЗЕТ ГРУП», відпали, оскільки відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Тому, право на розміщення гаража, як таке, що нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, не було успадковане відповідачем.

Крім того, пунктом 1.3 Правил землекористування в м. Вінниці, затверджених рішенням 10 сесії Вінницької міської ради народних депутатів 21 скликання від 23.09.1992 року «Про організацію раціонального землекористування в м. Вінниці» (далі - рішення сесії), передбачено, що розпоряджається землею міська Рада народних депутатів та виконком міської Ради народних депутатів, згідно повноважень, переданих міською Радою. Відповідно до п.2 Положення про договірні відносини на тимчасове використання земельної ділянки для встановлення кіосків, лотків, павільйонів, торгівельних майданчиків, рекламних установок, гаражів та автостоянок, затвердженого вищезгаданим рішенням сесії, встановлення кіосків, лотків, павільйонів, торгівельних майданчиків, рекламних установок, гаражів, автостоянок і т.п. (далі - тимчасових споруд) може проводитись тільки після оформлення договору оренди на земельну ділянку та на основі відповідного дозволу міськвиконкому. Доказів, які б свідчили про наявність дозволу міськвиконкому на встановлення гаражу та про факт укладення договору оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Пунктом «б» ч. 1 ст. 90 ЗК України власникам земельних ділянок надано право самостійно господарювати на землі, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частин 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, згідно ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище викладене, суд прийшов до переконання в тому, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року, скасування запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 і скасуванні запису в Поземельній книзі за реєстровим номером 068020540027001 управління Держкомзему в м. Вінниці Вінницької області від 04.03.2011 року - слід відмовити.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 створює перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» в користуванні, володінні та розпорядженні його майном на власний розсуд, тобто повно і незаперечно здійснювати свої права користування і розпорядження майном, що є неприпустимим, згідно чинного законодавства України. Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» шляхом усунення товариству перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 металевого гаражу, зазначеного в технічному паспорті, виконаному ВООБТІ 12.05.2000 року, під літерою «Г», що розміщений на земельній ділянці площею 0, 0254 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «ЗЕТ ГРУП».

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд прийшов до висновку про залишення судових витрат за ОСОБА_1 за його позовом до ТОВ «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗЕТ ГРУП» за позовом товариства до ОСОБА_1 - слід стягнути судовий збір в сумі 107, 30 гривень.

Керуючись ч. 1-ч. 2 ст. 90, ст.ст. 140-149, ч. 2- ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 212 ЗК України, п. 5 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 15, 16, 202, 203, ч. 2 ст. 207, ст.ст. 215, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391, 1219 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року, скасування запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006800240 від 17.05.2010 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_6 - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном задовольнити.

Усунути товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» (місцезнаходження: вул. Борисоглібська, буд. 17/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 33631555) перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний № НОМЕР_1) металевого гаражу, зазначеного в технічному паспорті, виконаному ВООБТІ 12.05.2000 року, під літерою «Г», що розміщений на земельній ділянці площею 0, 0254 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «ЗЕТ ГРУП».

Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» (місцезнаходження: вул. Борисоглібська, буд. 17/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 33631555) судовий збір в сумі 107, 30 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: