Рішення

від 23.07.2013 по справі 234/7835/13-ц

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/7835/13-ц

Провадження № 2/234/2961/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Груіцької Л.О., при секретарі Товмасян І.А., за участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Аптека №219» Товариства з Обмеженою відповідальністю Сігма Рент про визнання звільнення незаконним, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості за несвоєчасне виплату розрахункових сум, моральну шкоду у сумі 2000грн., матеріальну шкоду у сумі 500грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання звільнення незаконним, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості за несвоєчасне виплату розрахункових сум, моральну шкоду у сумі 2000грн., матеріальну шкоду у сумі 500грн.

Позов обґрунтувала тим, що вона перебувала з відповідачем в трудових відносинах, на посаді завідуючої аптеки. Находячись у відпустці по уходу за дитиною - сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її було звільнено 07 березня 2013 року без письмового повідомлення за два місяці за ст.40 п.1 КЗпП України за скороченням штатів. Вважає таке звільнення незаконним й таким, що порушує її права на працю.

Просить суд визнати її звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути заборгованість за несвоєчасне виплату розрахункових сум, моральну шкоду у сумі 2000грн., матеріальну шкоду у сумі 500грн.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, та попросила суд його задовольнити, вказуючи на те, що з наказом про звільнення її не ознайомили, а тільки видали трудову книжку із записом про звільнення, розрахункові вона отримала 17 травня 2013 року. Матеріальну шкоду обґрунтувала тим, що у зв'язку з незаконним звільненням вона неодноразово зверталася до відповідача рекомендованими листами, а не отримавши відповіді вимушена була звертатися до інших органів за захистом своїх прав, про що надала суду фіскальні чеки про сплату коштів по рекомендованим листам. Моральну шкоду обґрунтувала тим, що незаконне звільненням призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Просила суд поновити їй строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, вказуючи на те, що в неї маленька дитина й вона вважала, що після її звернення до інших органів, а саме прокуратури та управління праці та соціального захисту населення її поновлять на роботі й її права будуть захищені, але не отримавши позитивного рішення звернулася до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, суду не надав заяви про розгляд справи у його відсутність, або про поважність причини неявки до суду. При таких обставинах, суд вважає за доцільне розглянуту справу без участі відповідача по наявним у справі доказам та прийняти заочне рішення. Про що не заперечувала у суді позивачка.

Правовідносини по позові регулюються Кодексом України про працю.

Згідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності. виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках у тому числі:

1. змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2. Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5 , 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Згідно до ст.48 КЗпП України Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року №58 прийнятого згідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27.04.93 року №301 із змінами внесеними згідно з Постановою КМ N514 від 16.05.2001, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис і повинні точно відповідати оригіналу наказу. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 ), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами у тому числі: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді завідуючої аптекою, та була звільнена за ч.1 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається із запису №19 від 07.03.2013 року у трудовій книжці ОСОБА_1 її звільнено за Наказом №13-ок від 07 березня 2013 року.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення від 04 червня 2013 року на ім'я позивачки, управлінням встановлено, що відповідно до видаткових касових ордерів від 17.05.2013 року №60 та №61 позивачці було виплачене вихідну допомогу у сумі 2308грн. та компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 1406грн. 81коп. Належні до сплати суми не виплачені у день звільнення.

Таким чином термін затримки розрахункових ставить 48 днів.

Середньоденний заробіток позивачки, відповідно до її заяви становить 60грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачкою становить 2880грн. /48 дн.х60грн./. Саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

Позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі з пропуском строку звернення. У якості поважності пропуску строку звернення вказувала на те, що в неї маленька дитина й вона вважала, що після її звернення до інших органів, а саме прокуратури та управління праці та соціального захисту населення її поновлять на роботі й її права будуть захищені, але відповідач її права не поновив.

Відповідно до ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Оцінюючи поважність пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, суд вважає, що позивачка не ставилася зневажливо до питання захисту своїх прав пропускаючи строк звернення до суду, бо її зверненню до інших органів свідчать про те, що вона намагалася боротися за поновлення її прав на працю.

Враховуючи положення ст.43 Конституції України де йдеться про те, що кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею… громадянам гарантується захист від незаконного звільнення,а також п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, де йдеться про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, суд вважає, за доцільне поновити позивачці строк звернення до суду з позовом про поновлення її на роботі у відповідача.

Аналізуючи, прийнятий відповідачем наказ про звільнення ОСОБА_1 від 07 березня 2013 року за скороченням чисельності, суд приходить до висновку, що звільнення зроблено не законно, бо позивачку у відповідності до вимог ст.49-1 КЗпП України про наступне вивільнення персонально не попередили не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні позивачки не врахували її переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, не запропонували іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, не дали відомості до державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Позивачка просить суд про поновлення її на роботі у зв'язку з незаконним звільненням.

Суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню, бо судом встановлено, що позивачка була звільнена з порушенням діючого законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до ст.235 КЗпП України, зобов'язати відповідача рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі виконати негайно.

Позов у частині стягнення моральної шкоди у сумі 2000грн. також підлягає задоволенню, бо судом встановлено, що порушення законних прав ОСОБА_1 на працю призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, бо в неї є малолітня дитина, яку вона виховує одна й до теперішнього часу вона позбавлена її права на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею та достойно утримувати свою неповнолітню дитину.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 500грн. Позов обґрунтувала наданими суду фіскальними чеками, які свідчать про відправку позивачкою рекомендованих листів при захисті своїх прав на працю. Відповідно до наданих фіскальних чеків позивачка витратила на листування 71грн. 90коп. Враховуючи наведене, суд вважає, що саме ця сума повинна бути стягнута з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди. У останній частині позову про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст.3, 21, 48, 49-2, 116, 117, 184, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Аптека №219» Товариства з Обмеженою відповідальністю Сігма Рент про визнання звільнення незаконним, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості за несвоєчасне виплату розрахункових сум, моральну шкоду у сумі 2000грн., матеріальну шкоду у сумі 500грн., задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Краматорська Донецької області, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, за скороченням чисельності за ст.40 п.1 КзпП України, відповідно до наказу Дочірнього підприємства «Аптека №219» Товариства з Обмеженою відповідальністю Сігма Рент від 07 березня 2013 року.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Краматорська Донецької області, на роботі у якості завідуючої Аптекою №219 Товариства з Обмеженою відповідальністю Сігма Рент.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Аптека №219» Товариства з Обмеженою відповідальністю Сігма Рент /місце знаходження: 83052 Донецька область, м. Донецьк бул. Шевченка, 96а, ЄДРПОУ 36307210, р/р 26002962493855/ на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Краматорська Донецької області, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 2880грн., за відрахуванням усіх необхідних платежів, матеріальну шкоду у сумі 71грн. 90коп., моральну шкоду у сумі 2000грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 - виконати негайно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя