Постанова

від 11.03.2009 по справі 56/230-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

56/230-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 56/230-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді     Гончарука П.А.,

суддів:                             Вовка І.В.,

                                        Малетича М.М. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі № 56/230-08 за позовом Валківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Шарівської сільської ради до Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” про повернення устаткування,

за участю представників:

прокуратури: не з'явився,

позивача: не з'явився,

відповідача: Бєлоусов С.М., довіреність № 5163/296 від 30.12.2008р.

В с т а н о в и в :

Валківській міжрайонний прокурор Харківської області (далі –Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Шарівської сільської ради (далі –Шарівська сільрада, Позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” (далі –ВАТ “Харківгаз”, Відповідач) про зобов'язання повернути у комунальну власність Відповідача газопроводи високого тиску довжиною 1777 п/м і низького тиску довжиною 677 п/м, газорегуляторні пункти (в тому числі –ГШРП), установки протекторні та огорожу, що в селі Бурівка Валківського району Харківської області, загальною вартістю 105 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2008р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р., позов Прокурора було задоволено.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Валківською міжрайонною прокуратурою Харківської області проведено перевірку, якою встановлено, що на підставі рішення XХІI сесії IV скликання Шарівської сільської ради від 16.12.2005р. було безкоштовно передано у власність Нововодолазької філії ВАТ “Харківгаз” газопроводи високого та низького тиску, газорегуляторні пункти (в тому числі –ГШРП), установки протекторні та огорожу, що в селі Бурівка Валківського району Харківської області, загальною вартістю 105 000,00 грн.

На вказане рішення Шарівської сільради від 16.12.2005р. Прокурором 04.08.2008р. було внесено протест, у зв'язку з його незаконністю.

При цьому, статтею 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, у тому числі, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

У відповідності з ст. 21 Закону України “Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Також, пунктом 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Тому, рішенням XIX сесії V скликання Шарівської сільради від 08.09.2008р. № 347-V протест Прокурора було задоволено: рішення XXII сесії IV скликання Шарівської сільради від 16.12.2005р., скасовано.

Статтею 31 Закону України “Про власність”, чинного на час прийняття рішення про передачу майна, встановлено, що до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (далі –Закон) відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних або юридичних осіб є приватизацією.

При цьому, пунктом 4 ст. 3 Закону передбачено, що відчуження майна, яке є комунальною власністю, регулюється положеннями цього Закону та інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 вказаного Закону приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу об'єктів приватизації на аукціоні чи за конкурсом.

Також, частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, які мають загальнодержавне значення.

До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, у тому числі, об'єкти інженерної інфраструктури, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла.

При чому, Законом не передбачено можливості безкоштовної передачі майна.

Таким чином, Шарівська сільрада, задовольнивши протест Прокурора та скасувавши своє рішення від 16.12.2005р., діяла в межах діючого законодавства.

Тому, відповідно, спірне майно, яке належить територіальній громаді села Бурівка Валківського району Харківської області, знаходиться у володінні ВАТ “Харківгаз” без достатніх на це правових підстав.

У зв'язку з цим, та через неповернення ВАТ “Харківгаз” на вимогу Шарівської сільради зазначеного вище майна до комунальної власності територіальної громади села Бурівка, Прокурор і подав до господарського суду Харківської області позов про повернення цього майна.

Суд апеляційної інстанції, встановивши вказані обставини справи та, враховуючи вимоги вищезазначеного законодавства, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов Прокурора задоволено та зобов'язано Відповідача повернути до комунальної власності територіальної громади Шарівської сільради майно: газопроводи високого тиску довжиною 1777 п/м і низького тиску довжиною 677 п/м, газорегуляторні пункти (в тому числі –ГШРП), установки протекторні та огорожу, що в селі Бурівка Валківського району Харківської області, загальною вартістю 105 000,00 грн., слід залишити без змін.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі № 56/230-08 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            Гончарук П.А.

судді:                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Малетич М.М.