Ухвала

від 22.07.2013 по справі 33/193

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"22" липня 2013 р. Справа №33/193

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 33/193 (суддя Мудрий С.М.) за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" до приватного підприємства "Лекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" про стягнення 49 044 730 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Лекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" про стягнення 49 044 730 грн. 08 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 33/193 позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача прострочену заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 25 500 000 грн. 00 коп., пеню за прострочення сплати заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 2 003 321 грн. 93 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 1 168 720 грн. 89 коп., збитки від інфляції відповідно до основного зобов'язання в розмірі 2 537 250 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 13 879 673 грн. 54 коп., пеню за прострочення сплати заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 1 066 379 грн. 90 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 492 577 грн. 19 коп., збитки від інфляції відповідно до нарахованих відсотків в розмірі 1 229 453 грн. 17 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 33/193 скасувати.

Крім цього, одночасно з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 вищенаведеної статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

В клопотанні заявник, як на причину пропуску строку на апеляційне оскарження, посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення суду від 06.09.2011 він дізнався лише 21.06.2013, у зв'язку з чим, не мав можливості подати апеляційну скаргу в строки визначені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вищенаведених доводів відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Так, всі процесуальні документи суду надсилались другому відповідачу за адресою: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-А.

Дана адреса другого відповідача була його офіційним місцезнаходженням, станом на як на дату звернення позивача до суду, так і на момент винесення рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 90-91).

Проте, вся кореспонденція суду надіслана другому відповідачу поверталась підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Отже, судом першої інстанції було виконано обов'язок щодо повідомлення другого відповідача про вчинення певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянт зазначає, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався лише 21.06.2013 після його отримання від позивача.

На підтвердження даної обставини другим відповідачем надано копію поштового конверту.

Проте, даний доказ не підтверджує того, що апелянт до моменту отримання оскаржуваного рішення від позивача не знав про його існування.

Так, з моменту прийняття оскаржуваного рішення суду і до моменту звернення другого відповідача з апеляційною скаргою минуло майже два роки.

Апелянтом не доведено, що протягом цього часу він не міг дізнатися про оскаржуване рішення суду.

Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 по справі № 25/230.

Крім цього, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи з поважності причин пропуску такого строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, що перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

З огляду на викладене, заява про відновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст. ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" у відновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 33/193.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі № 33/193 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" (м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, код за ЄДРПОУ 25395382) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 860 грн. 25 коп., сплачений за квитанцією від 27.06.2013 № 554.396.1. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала підписана колегією суддів та скріплена гербовою печаткою суду.

4. Матеріали справи № 33/193 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.