Постанова

від 22.07.2013 по справі 925/670/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 925/670/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Автомен"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 30.05.2013 року

у справі №925/670/13 (суддя - Курченко Н. М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Акведук", с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область,

до приватного підприємства „Автомен", м. Черкаси,

про стягнення 461 575,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Суденко А.М. - представник (дов. №1 від 17.04.2013р.);

від відповідача: Синельников Є.В. - представник (дов. б/н від 31.05.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВЕДУК" (надалі - ТОВ «АКВЕДУК») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Автомен» (надалі - ПП «Автомен») про стягнення 461 575,00 грн. боргу, мотивуючи вимоги неналежним виконанням зобов'язань по оплаті поставленого відповідачеві товару (мінеральних добрив) за договором №028.05.12 від 22.05.2012 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Автомен» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВЕДУК" 461 575,00 грн. заборгованості та 10 952,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на момент прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, а тому вимога про стягнення боргу є доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Автомен» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, розглядаючи справу припустився порушень норм матеріального та процесуального права, надав оцінку доказам з порушенням статті 43 ГПК України у зв'язку з чим дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. Так, зокрема, в скарзі скаржник наголошує на тому, що судом не дано належної оцінки пункту 4.1 договору, який передбачає оплату товару на протязі 8 календарних днів з моменту розгрузки товару на складі замовника. Не маючи доказів на підтвердження дати розвантаження товару на складі Замовника, що має бути підтверджуватись товарно-транспортними накладними, за відсутності доказів належного отримання відповідачем вимоги в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, а також рахунків на оплату, суд дійшов помилкового висновку про настання строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару. Крім того, суд розглянув справу за відсутності уповноважених представників відповідача, чим порушив право останнього на участь у розгляді справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Автомен» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Жук Г.А., Остапенка О.М. та призначено до розгляду на 15.07.2013 року.

15.07.2013 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.07.2013 року.

22.07.2013 року в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення господарського суду від 30.05.2013 року скасувати та постановити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.05.2012 року між ТОВ "АКВЕДУК" (в тексті договору - постачальник) та ПП "Автомен" (в тексті договору - замовник) було укладено договір поставки № 028.05.12, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а замовник оплатити і прийняти мінеральні добрива, що надалі іменуються "Товар", на умовах, викладених у цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.1.1 загальна кількість товару за договором складає: Карбамід ГОСТ марка «Б» - 1000,0 тонн.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 ціна даного договору за одну метричну тонну з урахуванням доставки до складу замовника: Карбамід ГОСТ - 3 810,00 грн., у тому числі ПДВ; загальна сума договору складає 3 810 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% (635 000,00 грн.).

За умовами п.4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 8 (Вісім) календарних днів з моменту розгрузки товару на складі замовника.

При цьому, підставою оплати є цей договір і рахунок, що є невід'ємною частиною договору. У рахунку постачальник вказує найменування, кількість товару, ціну за одиницю товару, загальну вартість партії товару (п. 4.2).

Відповідно до п.9.1 даний договір набирає чинності з моменту отримання постачальником заявки на підтвердження відвантаження товару і діє до повного виконання постачальником і замовником зобов'язань за даним договором.

Будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише тоді, коли вони зроблені письмово і належним чином підписані уповноваженими представниками обох сторін (п.9.3 договору).

Матеріали справи свідчать, що під час дії договору поставки № 028.05.12 від 22.05.2012 року сторони внесли до нього зміни, що стосувались ціни товару.

Так, 21.08.2012 року згідно Додатку № 2 до договору сторони внесли зміни до п.п. 3.1, 3.2, 3.3, згідно нової редакції якого ціна договору за одну метричну тонну з урахуванням доставки до складу замовника становить: Карбамід ГОСТ - 3 810,00, у т.ч. ПДВ 20%; Нітроамофос 16:16:16 - 4 555,00 грн.. у т.ч. ПДВ 20%; Амофос 12:52 - 6 100,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%; Селітра аміачна - 2 910,00 грн. у т.ч.ПДВ 20%.

Загальна сума договору складає 17 375 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% (п.3.2).

При зміні ціни та інших умов укладається додаткова угода до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.3).

Разом з цим сторони підписали специфікації до договору (а.с. 20,21).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевий господарський суд вірно визначив правову природу договору та зазначив в оскаржуваному рішенні, що договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за правовою природою є договором поставки, за яким, у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі статтею 712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 цього ж Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Cтаттею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 733 975,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №66 від 23 липня 2012 року на суму 114 300,00 грн., № 68 від 31.07.2012 року на суму 114 300,00 грн., № 73 від 21.08.2012 року на суму 296 075,00 грн., № 79 від 14.09.2012 року на суму 122 000,00 грн., № 80 від 21.09.2012 року на суму 87 300,00 грн., належними чином оформленими та підписаними уповноваженими особами сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб (а.с.15-18).

Також позивачем були виставлені рахунки на оплату товару:

- рахунок № АК000000078 від 24.07.2012 року на суму 114 300,00 грн. на оплату карбаміду в кількості 30 тонн;

- рахунок № АК000000081 від 31.07.2012 року на суму 114 300,00 грн. на оплату карбаміду в кількості 30 тонн;

- рахунок № АК000000087 від 21.08.2012 року на суму 296 075,00 грн. на оплату Суперагро NPK 15:15%15 в кількості 65 тонн (а.с.42-45).

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень №877 від 22.08.2012 року на суму 30 000,00 грн., №904 від 22.08.2012 року на суму 15 000,00 грн., №905 від 23.08.2012 року на суму 20 000,00 грн., №906 від 12.09.2012 року на суму 45 000,00 грн., №923 від 13.09.2012 року на суму 18 000,00 грн., №880 від 14.09.2012 року на суму 3 500,00 грн., №926 від 17.09.2012 року на суму 7 100,00 грн., №925 від 17.09.2012 року на суму 27 900,00 грн., №925 від 17.09.2012 року на суму 90 000,00 грн., №927 від 17.09.2012 року на суму 3 900,00 грн., №934 від 25.09.2012 року на суму 7 500,00 грн., бухгалтерської довідки ТОВ «АКВЕДУК» від 24.04.2013 року за №50/24-04, а також банківської довідки про рух коштів по рахунку № 26004455640001 ТОВ АКВЕДУК» вбачається, що розрахунок за поставлений товар відповідачем проведений частково, в сумі 272 400,00 грн., у зв'язку з чим ПП «Автомен» має невиконане зобов'язання перед позивачем за договором №028.05.12 від 22.05.2012 року по оплаті поставленого товару на суму 461 575,00 грн. (а.с.19, 41, 45-55).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки п.4.1 договору узгоджено здійснення замовником оплати товару на протязі 8 календарних днів з моменту розгрузки товару на складі замовника, позивач, не отримавши від відповідача оплати за поставлений товар у належному розмірі, направив 07.02.2013 року відповідачеві вимогу за № 1, якою запропонував здійснити у семиденний термін оплату за поставлені мінеральні добрива в сумі 461 575,00 грн., на яку відповідач відповіді не надав, вимогу не виконав, борг не сплатив.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач прийняв від позивача товар без зауважень та провів з останнім розрахунок частково, на переконання колегії суддів, місцевий суд правомірно виходив з того, що подані у справі докази свідчать про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а отже давали позивачеві правові підстави для стягнення боргу.

В апеляційній скарзі відповідач отримання вимоги заперечив, проте факт направлення такої рекомендованим листом на адресу боржника підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 11.02.2013 року (а.с.13,14).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не з'ясував моменту настання у відповідача обов'язку по оплаті отриманого товару з огляду на умови п.4.1 договору та фактичної відправки отриманого ним товару безпосередньо третій особі - ТОВ «Консьєрж сервіс», з яким у нього існують господарські відносини, колегія відхиляє, як безпідставні, оскільки право власності у відповідача на поставлену продукцію, в розумінні статей 334, 692 Цивільного кодексу України, виникло в момент її отримання за видатковими накладними без зауважень.

Таким чином, рішення відповідача не відвантажувати отриманий у ТОВ «АКВЕДУК» товар на власному складі у зв'язку з необхідністю його подальшої поставки третій особі, не впливає на обов'язок виконати належним чином зобов'язання за спірним договором перед позивачем.

Варто зазначити, що з матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень ПП «Автомен» вбачається, що часткова оплата відповідачем мінеральних добрив, поставлених позивачем здійснювалась на підставі рахунків № АК000000078 від 24.07.2012 року та № АК000000081 від 31.07.2012 року.

Наведене спростовує твердження апелянта про те, що рахунки на оплату поставленого товару позивачем не надавались.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, заінтересована особа, заявляючи про існування певних фактів, в обґрунтування пов'язаних з цим обставин, має подати відповідні докази.

У скарзі відповідач наголосив на тому, що єдиним та обов'язковим документом призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх перевезення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна.

Не заперечуючи факту отримання від позивача товару, відповідач, як учасник господарської операції за договором №028.05.12 від 22.05.2012 року, в свою чергу, примірників товарно-транспортних накладних на перевезення товару, не надав.

Щодо порушеного в апеляційній скарзі питання про розгляд місцевим судом справи у відсутність відповідача, що свідчить про недотримання судом принципу змагальності сторін, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. цієї постанови зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріали справи містять дані пошукового запиту з Єдиного державного реєстру за ідентифікаційним кодом відповідача станом на 26.04.2013 року, з яких вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 68 (а.с.26,27).

Ухвали про порушення провадження у справі №925/670/13 та про відкладення розгляду направлялись судом відповідачеві за вищевказаною адресою рекомендованими листами, однак були повернуті відділенням поштового зв'язку до Господарського суду Черкаської області за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, судом першої інстанції була дотримана процедура належного повідомлення сторін, зокрема, відповідача про час та місце розгляду справи №925/670/13, а тому доводи апелянта про порушення судом права останнього на участь у розгляді справи є надуманими.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга приватного підприємства «Автомен» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Автомен» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/670/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/670/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.