Постанова

від 09.10.2013 по справі 925/670/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 925/670/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Автомен" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. у справі№ 925/670/13 Господарського судуЧеркаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акведук" доПриватного підприємства "Автомен" простягнення заборгованості за участю

- позивача:Суденко А.М. (довіреність від 05.08.2013р.) - відповідача:Попельнюх А.О. (довіреність від 24.09.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" (далі - позивач) просило стягнути із Приватного підприємства "Автомен" (далі - відповідач) 461575,00 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору поставки не оплатив частину постановленого йому товару (мінеральних добрив).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2013р. (суддя Курченко Н.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Остапенко О.М.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору поставки №028.05.12 від 22.05.2012р., укладеного між позивачем як постачальником та відповідачем як замовником, з урахуванням змін до нього додатковою угодою від 21.08.2012р., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 733 975,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №66 від 23 липня 2012р. на суму 114 300,00 грн., №68 від 31.07.2012р. на суму 114 300,00 грн., №73 від 21.08.2012р. на суму 296 075,00 грн., №79 від 14.09.2012р. на суму 122 000,00 грн., №80 від 21.09.2012р. на суму 87 300,00 грн., належними чином оформленими та підписаними уповноваженими особами сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Також позивачем були виставлені рахунки на оплату товару: - рахунок № АК000000078 від 24.07.2012р. на суму 114 300,00 грн. на оплату карбаміду в кількості 30 тонн; рахунок № АК000000081 від 31.07.2012р. на суму 114 300,00 грн. на оплату карбаміду в кількості 30 тонн; рахунок № АК000000087 від 21.08.2012р. на суму 296 075,00 грн. на оплату Суперагро NPK 15:15%15 в кількості 65 тонн.

Розрахунок за поставлений товар відповідачем був проведений частково, в сумі 272 400,00 грн., у зв'язку з чим відповідач має невиконане зобов'язання перед позивачем за договором по оплаті поставленого товару на суму 461 575,00 грн.

Суди попередніх інстанцій свої висновки про обґрунтованість позову мотивували тим, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором в частині оплати поставленого товару.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, обґрунтовані тим, що строк виконання зобов'язань по оплаті товару у договорі не встановлений, і позивач не надав суду доказів виставлення рахунків, які є єдиною підставою для проведення оплати. Також вказує, що товар позивачем фактично передавався ТОВ "Консьєрж сервіс", який до участі у справі залучений не був, зазначаючи що рішення судів стосуються прав і обов'язків цієї особи, яка не були залучені до участі в справі.

Разом з тим судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що за умовами п.4.1 договору відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 8 (вісім) календарних днів з моменту розгрузки товару на складі замовника. Також встановлено, що поставка відповідачу товару підтверджується вище переліченими видатковими накладними, належними чином оформленими та підписаними уповноваженими особами сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, як і встановлено виставлення позивачем вказаних вище рахунків відповідачу на оплату товару.

Також відсутні правові підстави вважати, що відповідач не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Так, в матеріалах справи наявні поштові відправлення рекомендованими листами на адресу відповідача, датовані поштовим відділенням 26.04.2013р., та 14.05.2013р. із зазначенням поштової адреси відповідача та з відміткою поштового відділення про їх повернення.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак відповідач належним чином повідомлявся судом про час і місце розгляду справи.

За вказаних обставин підстави для скасування судових рішень відсутні.

Крім того, при подачі касаційної скарги відповідачем не повністю було сплачено судовий збір, розмір якого повинен був відповідно до приписів підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" скласти 4615,75 грн. Натомість відповідач приклав до касаційної скарги квитанцію № QS18992955 від 23.07.2013р. про сплату судового збору в сумі 57,00 грн. Оскільки касаційна скарга за результатами розгляду залишається без задоволення, то відповідно до п.2.23. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7, несплачену суму судового збору належить стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Автомен" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. у справі Господарського суду Черкаської області №925/670/13, залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Автомен" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 4558 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 75 коп. судового збору за розгляд справи в касаційному порядку.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Черкаської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський