Рішення

від 09.07.2013 по справі 122/5459/2012

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/5459/2012

09.07.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарях - Гумбатовій А.М., Чічуа Г.А., Кульневій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, третя особа ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.12.2010 року був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 3-х років позбавлення волі ОСОБА_3, який 07.06.2007 року, близько 07 годин 45 хвилин, керуючи автобусом, на конечній зупинці «7 міськлікарня - Москільце» допустив випадіння позивача з салону автобуса, внаслідок чого, позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент спричинення. Також вироком суду встановлено, що на момент спричинення шкоди позивачу, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі - Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія», у зв'язку з чим, з останнього, як цивільного відповідача, на користь позивача вироком суду були стягнуті витрати на лікування і додаткове харчування станом на 07.12.2010р. Вирок суду вступив у законну силу, виконаний в цій частині.

Після винесення судом вироку, позивачу 28.02.2011 року встановлена третя група інвалідності у зв'язку зі втратою працездатності внаслідок спричинених їй тяжких тілесних ушкоджень. Позивач, як вказує, неодноразово проходила лікування, потребувала та потребує додаткового харчування, на що витрачала кошти. Посилаючись на положення ст.ст. 1172, 1195, 1197 ЦК України, позивач, звертаючись первісно до суду, просила стягнути на її користь з відповідача: втрачений заробіток з моменту присвоєння інвалідності та по день звернення до суду у загальному розмірі 12195,20 грн., та стягувати щомісячні аналогічні платежі у подальшому у розмірі 726,73 коп.; витрати, понесені позивачем на додаткове харчування, за період з 07.12.2010р. та по день звернення до суду у розмірі 9450,6 грн., а також стягувати їх щомісячно по 497 грн. 40 коп. з моменту звернення до суду і в подальшому; витрати, фактично понесені позивачем на придбання ліків та оплату медичних послуг з моменту постановлення судом вироку та по день звернення з позовом до суду у загальному розмірі 6393,73 грн., а також витрати, понесені позивачем за придбання санаторної путівки у розмірі 1512 грн.

Після проведення у справі судово-медичної експертизи, позивачем уточнені позовні вимоги.

Так, розмір заявленого до стягнення втраченого заробітку, станом на 20.02.2013р., зменшився до 10975,68 грн., а сума даного щомісячного платежу - до розміру 457 грн. 32 коп.; збільшена сума витрат, фактично понесених позивачем на придбання ліків та оплату медичних послуг з моменту постановлення судом вироку та по день уточнення позовних вимог - до 8217 грн. 83 коп.; збільшена сума витрат на додаткове харчування позивача за період з 07.12.2010р. по 20.02.2013 року у розмірі 14057,09 грн., а також щомісячних платежів до 604, 50 грн. Вимоги щодо стягнення витрат позивача за санаторне лікування у розмірі 1512 грн. - не змінилася.

Ухвалою суду від 21.05.2013 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники за договором - ОСОБА_4 і довіреністю - ОСОБА_5 підтримали уточнені позовні вимоги, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» за довіреністю - Решитов Е.М. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав повністю, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, що не підтверджені належними доказами.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи розглядом не заявляв.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.12.2010 року був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 3-х років позбавлення волі ОСОБА_3, який 07.06.2007 року, близько 07 годин 45 хвилин, керуючи автобусом, на конечній зупинці «7 міськлікарня - Москільце» допустив випадіння позивача з салону автобуса, внаслідок чого, позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент спричинення. Також вироком суду встановлено, що на момент спричинення шкоди позивачу, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі - Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія», у зв'язку з чим, з останнього, як цивільного відповідача, на користь позивача вироком суду були стягнуті витрати на лікування і додаткове харчування станом на 07.12.2010р. (а.с.3-4).

Вирок суду вступив у законну силу, виконаний в цій частині.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Після винесення судом цього вироку, позивачу 28.02.2011 року встановлена третя група інвалідності за загальною хворобою (а.с.5, 6).

Відповідно до висновку №182 від 11.01.2013р. комісійної судово-медичної експертизи, проведеної в рамках даної цивільної справи, між стійкими остаточними явищами перенесеної травми 07.06.2007р. та інвалідністю третьої групи ОСОБА_1 є прямий причинний зв'язок, визначена втрата загальної працездатності - 15%, професійної - 30%. Крім того, згідно до цього висновку, ОСОБА_1 в теперішній час нуждається в санаторно-курортному лікуванні неврологічного профілю, а також додатковому харчуванні з моменту травми (2007) до моменту повної реабілітації (зняття діагнозу) (а.с.63-71).

При цьому, у суду відсутні підстави сумніватися в достовірності даного висновку, оскільки він був в повному обсязі обґрунтовано підтверджений в судовому засіданні експертом ОСОБА_7, у зв'язку з посиланнями представника відповідача в судовому засіданні на невідповідність висновку вимогам закону. Доводи представника відповідача про неправильність проведення експертизи та висновків експертів, таким чином, не знайшли свого підтвердження у суді. Тому, вищезазначений доказ прийнятий судом в якості належного та достовірного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходить з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Так, позивачем надані суду належні підтвердження щодо понесених нею витрат з придбання ліків (лікування), відповідно до наданих епікризів (94, 95, 96, 97), та супутні з ними предмети (вата, спирт, шприці, смотрові перчатки й т.ін.) на загальну суму 7369,29 грн. (а.с.124-132, 99, 100).

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на санаторне лікування у розмірі 1512 грн. за 2011 рік (а.с.8, 9, 92, 93), адже необхідність санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 підтверджена висновками експерта (а.с.71).

Також підтверджено експертним висновком, що ОСОБА_1 необхідно додаткове харчування (а.с.71), при цьому, з моменту травми до моменту її повної реабілітації. Про необхідність такого харчування йшлося ще при розгляді судом відповідної кримінальної справи. Суду надавалася відповідна довідка дієтолога, яка також була предметом розгляду суду та експерта. Однак, суд стягує витрати на таке харчування за період з 07.12.2010р. по 06.06.2012 року за довідкою головного дієтолога МЗ АРК №2684 від 29.10.2010р. (а.с.98), що становить суму у розмірі 8953, 20 грн. (18 місяців Х 497,40 грн. = 8953, 20 грн.), а також за період з 27.12.2012р. по 09.07.2013р. (по день розгляду справи судом) за довідкою головного дієтолога МЗ АРК №4359 від 27.12.2012р., у сумі 3888, 95 грн. (604,50 грн. Х 6 місяців + (13 днів Х 20, 15 грн.) = 3888, 95 грн. При цьому, судом не застосовується в розрахунку період з 07.06.2012 року по 26.12.2012 року, оскільки за цей період відповідної довідки дієтолога суду не надано, адже період дії первісної довідки закінчився 06.06.2012 року, а нової почався з 27.12.2012 року. Щодо суми розрахунку, то позивачем заявлялося до стягнення по первісній довідці сума у розмірі 8959,14 грн. із застосуванням щомісячного розміру витрат 497,73 грн., однак, відповідно до довідці дієтолога, дані щомісячні витрати складають суму у 497,40 грн., що і застосовано судом, у зв'язку з чим, загальна сума до стягнення незначно, але зменшилася. Отже повний розмір витрат на додаткове харчування, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 8953, 20 грн. + 3888, 95 грн. = 12842, 15 грн.

Доводи представника відповідача щодо того, що дані витрати не підтверджені належними доказами, то, суд, погоджуючись з поясненнями представника позивача про неможливість надання таких щоденних квитанцій з огляду на мізерність кількості таких продуктів, стягує такі витрати, у тому числі, виходячи із закріплених у цивільному законодавстві принципів розумності та справедливості.

Щодо стягнення щомісячних платежів позивачу на додаткове харчування у подальшому, то суд відмовляє, адже період їх стягнення повинен бути чітко встановленим та обґрунтованим. Висловлювання лікаря - дієтолога та експерта «до повної реабілітації» не може бути судом застосовано, оскільки не є зрозумілим та чітко визначеним з огляду на значення у сенсі норм цивільного законодавства. Коли та за яких обставин відповідач може дізнатися про «повну реабілітацію» (зняття діагнозу) позивача та припинити виплати - позивачем не вказується, адже інформація про стан здоров'я є інформацією, яка містить медичну таємницю. Тому, зобов'язувати відповідача за даних обставин здійснювати на користь позивача щомісячні виплати з таким чітко невизначеним періодом - правових підстав судом не вбачається, крім того, призведе до порушення прав відповідача.

Одночасно, позивач не позбавлена можливості у подальшому звернутися до суду з відповідним позовом щодо стягнення фактично понесених витрат на додаткове харчування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення втраченого позивачем у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробітку, суд виходить наступного.

Як пояснила в судовому засіданні позивач та підтвердила належними доказами, вона працює у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту АРК на посаді начальника відділу (а.с. 10). З моменту завдання шкоду здоров'ю, вона у зв'язку фізичним станом на менш оплачувану посаду не переводилася, її середній загальний заробіток не зменшився, тобто, позивач має той самий заробіток, та не втратила його внаслідок ушкодження здоров'я. При цьому, диспозиція статті 1195 прямо зазначає, що відшкодовується та частина заробітку, яка реально втрачена внаслідок ушкодження здоров'я. Сам по собі факт інвалідності, за ст.1195 ЦК України, не є підставою для автоматичного відшкодування втраченого заробітку. Наявність шкоди, у даному випадку, законом безпосередньо пов'язується з фактом реальних понесених особою втрат у заробітку.

Позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з отриманням інвалідності вона була якимось чином обмежена у своїй професійній діяльності, тобто, що вона у зв'язку з отриманням інвалідності була переведена на іншу роботу у зв'язку з тим, що вона не може виконувати роботу за фахом, також не надано доказів того, що позивач була переведена на неповний робочий час чи неділю, тобто, з суті позову не надано належних та достовірних доказів зменшення професійної працездатності, внаслідок чого, був втрачений заробітку.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та її представників щодо того, що втрата заробітку безпосередньо пов'язана з тим, що позивач позбавлена можливості краще виконувати свою роботу, рухатися по кар'єрній дробині, отримувати більший дохід, адже належних та достовірних доказів того, що через стан здоров'я у позивача погіршилися показники роботи, їй відмовлено у зайнятті більш вищої посади або в додатковому доході, суду не надано. Доводи позивача щодо того, що керівництво місця роботи, співчуваючи їй, не застосовує до неї негативні впливи, щоб вона могла отримувати достойний дохід для поправки свого здоров'я, суд вважає неспроможними, з тих же причин.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сплачених позивачем внесків на добродійність та комісії Банку за такі послуги (а.с.14, 118-123, 132), оскільки стягнення таких витрат ч.1 ст.1195 ЦК України не передбачено.

Аналогічно не підлягають стягненню витрати позивача, понесені нею на придбання в аптеках ліків або предметів, які напряму не відносяться до переліку тих, які вказані у її виписних епікризах, а саме: вітаміни, сосудісті (а.с.125), витрати на профілактичне лікування (а.с.128), адсорбенти, комбіспазм, но-шпа, доларен, седавіт (а.с.130).

Відповідно ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати за проведення у справі комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 2257,81 грн. (а.с.129), та на користь держави судовий збір у розмірі 229 (п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 6, 1166, 1172, 1195 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 11, 27, 30, 60, 61, 82, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, третя особа ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний код №30691999) на користь ОСОБА_1 шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я, у загальному розмірі 21723 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 44 коп., з яких: 7369 (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 29 коп. - витрати з придбання ліків (лікування); 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. - витрати на санаторне лікування, 12842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 15 коп. - витрати на додаткове харчування.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний код №30691999) на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення у справі експертизи у розмірі 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 81 коп.

Стягнути з Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний код №30691999) на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АРК у десятиденний строк.

Суддя: Н. В. Кучеренко