Рішення

від 23.12.2013 по справі 122/5459/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:122/5459/2012Головуючий суду першої інстанції:Кучеренко Н.В. № провадження:22-ц/190/7369/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І. суддів:Синельщікової О.В. Курської А.Г. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану її представником ОСОБА_7 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, третя особа ОСОБА_8,

в с т а н о в и л а :

В червні 2012року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, який в лютому 2013року після проведення у справі судово-медичної експертизи, було уточнено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.12.2010 року був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 3-х років позбавлення волі ОСОБА_8, який 07.06.2007 року, приблизно о 07 годині 45 хвилин, керуючи автобусом на маршруті «7 міськлікарня - Москільце», на кінцевій зупинці «7 міськлікарня» допустив випадіння позивачки з салону автобуса, внаслідок чого, їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент спричинення. Також вироком встановлено, що на момент спричинення шкоди позивачці, ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі, у зв'язку з чим, з останнього, як цивільного відповідача, на користь позивача вироком суду були стягнуті витрати на лікування і додаткове харчування станом на 07.12.2010р. Вирок суду вступив у законну силу та виконаний в цій частині.

Після винесення судом вироку, позивачці 28.02.2011 року встановлена третя група інвалідності у зв'язку зі втратою працездатності внаслідок спричинених їй тяжких тілесних ушкоджень. Позивачка неодноразово проходила лікування, потребувала та потребує додаткового харчування, на що витрачала кошти. Посилаючись на положення ст.ст. 1172, 1195, 1197 ЦК України, просить стягнути на її користь з відповідача: втрачений заробіток з моменту встановлення інвалідності 28.02.2011року в сумі 10 975 грн 68 коп; та стягувати щомісячні аналогічні платежі у подальшому у розмірі 457 грн. 32 коп., витрати, понесені позивачем на додаткове харчування, за період з 07.12.2010року по 20.02.2013 року у розмірі 14057,09 грн., а також стягувати їх щомісячно по 604, 50 грн. до моменту повної реабілітації; витрати, фактично понесені позивачем на придбання ліків та оплату медичних послуг з моменту постановлення судом вироку та по день звернення з позовом до суду у загальному розмірі 8217 грн. 83 коп, а також витрати, понесені позивачем за придбання санаторної путівки у розмірі 1512 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» на користь ОСОБА_6 шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я, у загальному розмірі 21723 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 44 коп., з яких: 7369 (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 29 коп. - витрати з придбання ліків (лікування); 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. - витрати на санаторне лікування, 12842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 15 коп. - витрати на додаткове харчування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати на проведення у справі експертизи у розмірі 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 81 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04.11.2013року виправлено описку у вищезазначеному рішенні суду. По всьому тексту рішення найменування відповідача вказано - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» замість невірно вказаного - Підприємство «Сімферопольська транспортна компанія». ( а.с.228)

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, що подана її представником ОСОБА_7, ставиться питання про зміну рішення суду і ухвалення по справі нового рішення про стягнення на її користь крім сум, стягнутих оскаржуваним рішенням, суми втраченого заробітку за період з 28.02.2011року по 20.02.2013року в розмірі 10975грн 68 коп. Стягувати на її користь щомісячно до повної реабілітації суму втраченого заробітку 457грн 32 коп та вартість додаткового харчування 604грн 50 коп., а всього щомісячно по 1061грн 82 коп.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за висновком комісійної судово - медичної експертизи їй визначена втрата професійної працездатності 30%, тому у відповідності до положень ч.1 ст.1195 ЦК України вона має право на відшкодування частини втраченого заробітку. Право на компенсацію втраченого заробітку залежить від факту втрати працездатності і ступеня втрати працездатності, а не від суми фактично недоотриманого заробітку. Вважає, що висновки суду в цій частині та в частині відмови в стягненні втраченого заробітку та вартості додаткового харчування до повної реабілітації, не засновані на законі.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду в частині стягнення коштів на додаткове харчування. Апелянт посилається на те, що довідка лікаря - дієтолога про потребу позивачки в додатковому харчуванні не є підставою для стягнення зазначених коштів. Вказана довідка не містить в собі інформації органів державної статистики щодо середніх цін на продукти харчування в торгівельній мережі. Крім того, вказана довідка, на думку апелянта, не була предметом вивчення комісійної експертизи, раціон, вказаний у довідці не був перевірений. Також апелянт вказує на те, що ч.1 ст.1195 ЦК України передбачено відшкодування витрат на посилене харчування, а не додаткове харчування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення втраченого заробітку, суд виходив із необґрунтованості цих позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності із ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.12.2010 року був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 3-х років позбавлення волі ОСОБА_8, який 07.06.2007 року, близько 07 годин 45 хвилин, керуючи автобусом в м.Сімферополі на маршруті «7 міськлікарня - Москільце», на кінцевій зупинці «7 міськлікарня» допустив випадіння позивачки ОСОБА_6 з салону автобуса, внаслідок чого, їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

Цим же вироком суду встановлено, що на момент спричинення шкоди позивачці, ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі. (а.с.3-4) Вирок суду вступив у законну силу.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Після винесення судом зазначеного вироку, позивачці 28.02.2011 року встановлена третя група інвалідності за загальною хворобою на строк до 28.02.2012року. З 01.03.2012року третя група інвалідності за загальною хворобою встановлена до 28.02.2014року. Позивачці протипоказана робота, пов'язана з психо - емоційними навантаженнями, відрядженнями (а.с.5, 6).

Відповідно до висновку №182 від 11.01.2013року комісійної судово-медичної експертизи, проведеної по справі, між стійкими остаточними явищами перенесеної травми 07.06.2007року та настанням інвалідності третьої групи у ОСОБА_6 є прямий причинний зв'язок. Визначена втрата загальної працездатності - 15%, професійної - 30%. ( а.с.63-71).

ЦК України не передбачає строк, з якого потерпіла особа має право на відшкодування шкоди, а тому відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України колегія суддів вважає за необхідне застосувати до вказаних правовідносин аналогію закону, оскільки подібні за змістом цивільні відносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності» (далі Закон).

Як визначено ст. ст. 21, 28, 34 Закону право на отримання потерпілим страхових виплат виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

З матеріалів справи убачається, що позивачці вперше встановлено 3 групу інвалідності МСЕК 28.02.2011 року, а тому з цього часу у неї виникло право на отримання відшкодування шкоди.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Звертаючись до суду, позивачка просила визначити її середній заробіток за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я, виходячи із середнього заробітку за три місяці 1524 грн 39 коп.

Згідно довідки про заробітну плату, середня заробітна плата позивачки за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я, становить 1524грн 39 коп = ( 1076, 16 + 1006,17 + 2490,84) : 3 ( а.с.10) Втрата професійної працездатності становить 30%, тобто розмір втрачено заробітку за один місяць складає: (1524,39 : 100 х 30) = 457грн 32 коп.

За період з часу встановлення третьої групи інвалідності 28.02.2011року по день ухвалення рішення Апеляційним судом 23.12.2013року проміжок часу становить 45 місяців 25 днів. Розмір втрачено заробітку за період з 28.02.2011року по 23.12.2013року складає 20960грн 50 коп (45 місяців 25 днів х розмір втрачено заробітку за один місяць 457грн 32 коп.)

Оскільки згідно довідки МСЕК дата чергового переогляду встановлена 28.02.2014року, то втрачений заробіток в сумі по 457грн 32 коп. слід стягувати до зазначеної дати щомісячно. ( а.с.6)

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що позивачка фактично не втратила заробіток, оскільки продовжує працювати на тій же посаді, виходячи з наступного. Позивачка просить відшкодувати їй шкоду, завдану ушкодженням здоров'я. Під поняттям «здоров'я» законодавець розуміє стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя ( ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Особливість шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті, і тому об'єктом відшкодування є не зазначена шкода, а майнові втрати, що зазнала позивачка внаслідок завдання такої шкоди. На розмір заробітку, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором, впливають факт втрати працездатності, середній місячний заробіток потерпілого і ступінь втрати професійної, а за її відсутності - загальної працездатності. Інші обставини не впливають на визначення розміру втраченого заробітку.

Що стосується рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення витрат на додаткове харчування, то колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині оскільки вважає, що позивачка не надала достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог щодо додаткового харчування на таких підставах.

Як встановлено ч. 1 ст. 1195 ЦК України потерпілий має право на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування.

Разом з тим, відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності» додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК.

Аналогічне роз'яснення по застосуванню вказаних норм Закону міститься у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до якого компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затверджений МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торгівельній мережі того місця, в якому їх придбали.

Частиною 2 ст. 1202 ЦК України також передбачено, що стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене на основі висновку відповідної лікарської експертизи.

З матеріалів справи убачається, що раціон, складений головним дієтологом МОЗ АР Крим, МСЕК не затверджувався, висновком судово-медичної експертизи не підтверджений. ( а.с. 7, 98, 177)

Таким чином, підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на додаткове харчування не встановлено і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Посилання позивачки на висновок №182 від 11.01.2013року комісійної судово-медичної експертизи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки комісійна судово - медична експертиза лише посилається на наявність довідки головного дієтолога МОЗ АР Крим, однак раціон, зазначений в довідці, експертною комісією не досліджувався. Крім того, цей раціон не затверджувався МСЕК. Також в матеріалах справи відсутня інформація органів державної статистики про середні ціни на зазначені в довідці продукти харчування в торгівельній мережі.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення витрат на додаткове харчування.

Що стосується рішення суду в частині стягнення витрат на придбання ліків та витрат на санаторне лікування, то в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції не перевіряється.

У відповідності до положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн 40 коп та на користь позивачки судові витрати на проведення експертизи у сумі 2 257 грн. 81 коп.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану її представником ОСОБА_7, та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013року в частині стягнення витрат на додаткове харчування та в частині відмови у стягненні втраченого заробітку скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний №30691999) на користь ОСОБА_6 суму втраченого заробітку за період з 28.02.2011 року по 23.12.2013 року в сумі 20 960 (двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний №30691999) на користь ОСОБА_6 щомісячно у відшкодування суми втраченого заробітку по 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 32 коп. до 28.02.2014 року.

В задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення витрат на додаткове харчування відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення витрат на придбання ліків в сумі 7 369 (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 29 коп.; витрат на санаторне лікування - 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний №30691999) на користь ОСОБА_6 судові витрати на проведення експертизи у сумі 2 257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн.. 81 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний №30691999) на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Курська А.Г.