Ухвала

від 17.07.2013 по справі 709/688/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Чужі Ю.Г.

при секретарі - Саварина Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, управління держземагенства у Рахівському районі, Квасівської сільської ради Рахівського району, третя особа без самостійних вимог - Рахівська державна нотаріальна контора - про визнання недійсним доручення на дарування земельної ділянки, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання незаконним Державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення Квасівської сільської ради, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 Фрозіна звернулася в суд з даним позовом та, змінюючи позовні вимоги, остаточно просила суд: - поновити строк звернення до суду; - визнати недійсним доручення на дарування земельної ділянки, посвідчене Квасівською сільською радою Закарпатської області в реєстрі №05 від 19 лютого 2003 року від ОСОБА_5 на ОСОБА_4; - визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 27 лютого 2003 року, посвідчений Рахівським державним нотаріусом Пріц О.І. в реєстрі за №411 на ім`я ОСОБА_8; - визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку від 19 жовтня 2007 року серії ЯД №535678, площею 0,1500 га., за адресою Рахівський район, с.Кваси № 574, виданий Рахівським районним відділом земельних ресурсів; - визнати незаконним та скасувати рішення №238 IX сесії V- скликання Квасівської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області від 04 вересня 2007 року про погодження меж по сусідньому землекористуванню.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в листопаді 2008 року, їй стало відомо про наявність договору дарування земельної ділянки, посвідченого 27 лютого 2003 року на бланку серії ВАЕ № 636139 державним нотаріусом Рахівської районної державної нотаріальної контори Пріц О.І., за яким ОСОБА_4, яка на підставі доручення, посвідченого Квасівською сільською радою 19.02.2003 р., за реєстровим №05, діяла в інтересах ОСОБА_5 та подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га., призначену для обслуговування житлового будинку, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 007187. Доручення, на підставі якого діяла ОСОБА_4, позивач вважає недійсним, оскільки ОСОБА_9, який вказаний як особа, що підписала доручення за неписьменну ОСОБА_5, таке доручення не підписував, що підтверджується його нотаріально посвідченою заявою. Відтак є недійсним і договір дарування, укладений 27 лютого 2003 року. Крім того, на зворотній стороні бланку договору державним нотаріусом зроблено напис, який скрпілено печаткою Рахівської ДНК, згідно з яким нотаріусом зазначено, що: "В пункті 1 правильно читати 0,15 га, для ведення особистого підсобного господарства", і таке цільове призначення земельної ділянки також вказано і у Державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_3 Позивач вважає, що при посвідченні договору дарування та виготовленні оскаржуваного Державного акту було змінено цільове призначення земельної ділянки в порушення ст. 20 ЗК України. Рішення №238 IX сесії V-го скликання Квасівської сільської ради Рахівського району від 04 вересня 2007 року про погодження меж по сусідньому землекористуванню позивач вважає незаконним, оскільки таке було прийняте без її участі та з порушенням права користування земельною ділянкою, будинком та господарськими будівлями, а згідно акту земельно-узгоджувальної комісії Квасівської сільської ради від 11 червня 2010 року земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, площею 0,1500 га. знаходиться в іншому місці. Про порушення відповідачами по справі порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки позивачу стало відомо з довідки Квасівської сільської ради №256 від 03.02.2011 р., тому наведена обставина свідчить про те, що встановлений ст. 257 ЦК України строк для звернення до суду за захистом порушеного права нею пропущено з поважних причин, і просить такий строк поновити.

Рішенням Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року у задоволенні позові відмовлено.

Представником позивача на таке рішення подано апеляційну скаргу. Вважає, що суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2003 року секретарем Квасівської сільської ради було посвідчено доручення, відповідно до якого ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 (прізвище змінено внаслідок укладення шлюбу на ОСОБА_4, копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 січня 2011 року) ОСОБА_4 подарувати належну їй на праві приватної власності земельну ділянку гр. ОСОБА_3. Також уповноважили ОСОБА_4 представляти її інтереси у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та органами з питань пов`язаних із укладенням та належним оформленням договору дарування. За неписьменну ОСОБА_5, на її прохання та в її присутності, доручення підписав ОСОБА_9 (а.с.32). Позивач вказувала, що доручення ОСОБА_9 не підписував, на підтвердження чого подала нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_9 від 22.09.2011 р., в якій він стверджує, що 19.02.2003 р. доручення за неписьменну ОСОБА_5 не підписував (а.с.118). Судом першої інстанції таку заяву правомірно не було взято до уваги, оскільки ОСОБА_9 не був допитаний в судовому засіданні як свідок, клопотання про допит його в якості свідка позивачка та її представник не заявляли, а нотаріусом засвідчено справжність підпису в заяві, а не зміст заяви по суті. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки також не заявляв клопотання про допит ОСОБА_9 як свідка, а також ствердив, що клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в судовому засіданні суду першої інстанції не заявлялось, та не вважав за необхідне заявляти таке клопотання в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що доручення замість неписьменної ОСОБА_5 було підписано не ОСОБА_9 суду надано не було, а тому підстав для визнання такого доручення недійсним - немає.

27 лютого 2003 року Рахівським державним нотаріусом Пріц О.І. за реєстровим номером 411 було посвідчено договір дарування, укладений між ОСОБА_4 (ОСОБА_4) як представником дарувателя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 15 га., відповідно до виправлення - для ведення особистого підсобного господарства (а.с.9). Як зазначено у договорі, грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Рахівського районного відділу земельних ресурсів, складає 474 грн.30 коп., і відповідна довідка міститься в матеріалах справи (а.с.33).

Позивач вважає, що таким виправленням у договорі дарування було змінено цільове призначення подарованої земельної ділянки.

Відповідно до Державного акту серії ІУ-ЗК № 007187 від 13.01.1997 р. ОСОБА_5 належало 0,50 га., які були відведені одним масивом, із них 0,15 га. - для обслуговування житлового будинку, та 0,35 га. - для ведення особистого підсобного господарства, (а.с.8). На плані зовнішніх меж земельної ділянки у цьому акті, на підставі договору дарування від 27.02.2003, відмічено 0,15 га, що дарувались ОСОБА_3

Як вбачається з кадастрового плану та збірного кадастрового плану земельної ділянки, складеного при виготовленні „Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за договором дарування земельної ділянки гр. ОСОБА_3" (а.с.67, 70) на земельній ділянці, що подарована ОСОБА_3, не міститься жодних будівель, тому вказівка у оспорюваному договорі про дарування земельної ділянки із цільовим призначенням „для ведення особистого підсобного господарства" відповідає фактичному розташуванню земельної ділянки та її цільовому призначенню, а тому немає підстав вважати, що між сторонами договору не було досягнуто згоди щодо предмету договору. Обдарована прийняла в дар саме цю земельну ділянку. Таким чином підстав для визнання оспорюваного договору недійсним також немає.

Так само і немає підстав вважати, що земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться в іншому місці, оскільки розташування земельної ділянки відповідає тому розташуванню, яке було зазначено у Державному акті серії ІУ-ЗК № 007187 від 13.01.1997 р. при укладенні оспорюваного договору дарування.

Як встановлено судом першої інстанції та стверджено представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, між сторонами тривалий час існує земельний спір, тому Квасівською сільською радою, відповідно до передбачених ст. 158 ЗК України повноважень, прийнято рішення №238 від 04 вересня 2007 року „Про погодження межі землекористувача ОСОБА_3, мешканки АДРЕСА_1", яким погоджено межу по сусідньому землекористуванню із ОСОБА_1, довжиною 74,24 м., що відповідає матеріалам Технічної документації та розташуванню земельної ділянки, зазначеному у Державному акті серії ІУ-ЗК № 007187 від 13.01.1997 р. при укладенні оспорюваного договору дарування.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, та ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 304, п.1 ч. 1 307, 308, 313, п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді: