Постанова

від 25.07.2013 по справі 21/122, 21/121, 50/49, 50/51

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" липня 2013 р. Справа №21/122, 21/121, 50/49, 50/51

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.05.2013 року № 21/122, 21/121,50/49, 50/51 (суддя Головатюк Л.Д.)

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.

У справі № 21/122

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український банк

реконструкції та розвитку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-

будівельна компанія "Адоніс"

про розірвання договору 2 226 315,24 грн.

У справі № 21/121

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український банк

реконструкції та розвитку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-

будівельна компанія "Адоніс"

про розірвання договору 3 780 001,45 грн.

У справі № 50/49

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український банк

реконструкції та розвитку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-

будівельна компанія "Адоніс"

про розірвання договору

У справі № 50/51

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український банк

реконструкції та розвитку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-

будівельна компанія "Адоніс"

про розірвання договору

дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2013р. у справі № 21/121, 21/122, 50/49, 50/51 визнано незаконними дії старшого державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. щодо проведення опису і арешту підземних паркінгів та нежитлових приміщень, що знаходяться в будинку № 9, по вул. Княжий Затон в м. Києві. Зобов'язано державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. скасувати акти опису й арешту майна від 23.10.2012 серії 568/7 та від 22.11.2012 серії 568/7, якими безпідставно накладено арешт на майно, яке не належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс".

Не погоджуючись з ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню.

Представники боржника та ДВС в судове засідання не з'явилися, причина не відома. В матеріалах справі наявні поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали суду про призначення справи до розгляду, тому відповідно до приписів ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників боржника та ДВС.в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі № 21/122 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" 1 949 315,24грн. суму боргу; 50 682,20грн. суму інфляційних витрат; 22 911,13грн. суму 3% річних; 20 229,09грн. суму державного мита; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі № 21/121 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" 3 398 001,45 грн. суму боргу; 88 348,04грн. суму інфляційних витрат; 39 938,16грн. суму 3% річних; 25 500грн. суму державного мита; 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішеннями господарського суду м. Києва від 28.02.2011 по справах № 50/49, 50/51 було позов задоволено повністю.

05.12.2012 на адресу ТОВ "Інестиційно-будівельна компанія "Адоніс" (Скаржник) надійшла претензія ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" від 03.12.2012 (.

Як зазначено в претензії, старшим державним виконавцем ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян Оленою Грайрівною 23.10.2012 та 22.11.2012 було складено акти опису й арешту майна, яке належить ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" та іншим інвесторам будинку № 9, по вул. Княжий Затон в м. Києві. В результаті таких дій Державного виконавця, було описано та арештовано майно: підземні паркінги в будинку з наявністю паркомісць в нумерації з 75 по 172; нежитлові приміщення цокольного поверху, які складаються з семи приміщень та нежитлові приміщення першого поверху будинку в кількості чотирьох приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені виконавчі дії були проведені по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження № 1747/7 з примусового виконання вищезазначених рішень господарського суду.

ТОБ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс", як замовник будівництва будинку № 9, по вул. Княжий Затон в м. Києві, від імені інвесторів - власників описаного та арештованого майна звернулося до скаржника із вимогою про вчинення всіх можливих дій для скасування вищезазначених актів опису і арешту майна, оскільки за борги скаржника описано і арештовано майно, яке йому не належить.

ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" зазначив, що у разі невиконання вимог, зазначених в претензії, ним буде зроблено все можливе, щоб жоден інвестор більше не був залучений до співпраці зі скаржником. Дана проблема набуде розголосу, який негативно вплине на імідж та ділову репутацію скаржника, як інвестиційно-будівельної компанії.

Задовольняючи заяву господарський суд виходив з того, що дії Державного виконавця по проведенню опису і арешту майна, що не належить Боржнику (Скаржнику), негативним чином впливають на імідж останнього та принижують ділову репутацію. Скаржнику було надано вичерпну інформацію щодо наявного у нього майна та рахунків, розширений баланс та всі необхідні документи, що вимагалися Державним виконавцем. А також представник скаржника зазначив, що він не є власником будь-яких житлових чи нежитлових приміщень (у тому числі і паркінгу) в будинку № 9, по вул. Княжий Затон в м. Києві, а тому не може надати технічну документацію відносно даного майна. В матеріалах виконавчого провадження немає жодних підтверджень того, що описане і арештоване майно належить боржнику на праві власності, більш того, БТІ м. Києва неодноразово надавало відповідь на запит Державного виконавця, де зазначалося, що за Боржником (Скаржником) не зареєстровано на праві власності жодних об'єктів нерухомості, а зареєстровано об"єкт незавершеного будівництва по вул. Княжий Затон, 9 в м. Києві.

Крім того суд зазначив, що при складанні акту опису і арешту майна від 23.10.2012 та акту опису і арешту майна від 22.11.2012 Державним виконавцем допущено ряд порушень вимог до порядку складення та форми акту опису й арешту майна, що передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.

Заперечуючи проти ухвали позивач вказує на те, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про свідомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Вимога, щодо проведення виконавчих дій щодо опису та арешту була завчасно та належним чином направлена боржнику, та в матеріалах виконавчого провадження наявні докази про вручення йому даної вимоги. Боржник в своїй скарзі самостійно підтверджує те, що ним була отримана вимога державного виконавця щодо проведення опису та арешту,тобто Боржник знав про заплановані виконавчі дії та безпосередньо був присутній під час їх проведення, як наслідок у Боржника був строк у 10 днів з моменту проведення виконавчих дій для оскарження дій виконавця. При проведенні опису нежитлового приміщення цокольного та першого поверху будинку № 9 по вул. Княжий Затон в м. Києві 22.11.2012 Боржник особисто був присутній, про що свідчить підпис представника в акті державного виконавця. А відтак, строк оскарження даного акту опису та арешту майна від 22.11.2012 спливає 02.12.2012.

Посилання суду на те, що підпис, який міститься в акті опису та арешту не є підтвердженням того, що ця особа була саме представником Боржника, оскільки відсутня довіреність на представництво інтересів чи доказ знаходження цієї особи у трудових відносинах не відповідає справжнім обставинам справи та матеріалам виконавчого провадження, оскільки31.10.2012 Боржник за довіреністю, оформленою належним чином, здійснив ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження про, що свідчить особистий підпис представника в матеріалах провадження.

Посилання суду на те, що Боржнику стало відомо про порушено його право лише після отримання претензії від ТОВ «ЖБК «Адоніс» є штучним та таким, що здійснено лише з єдиною метою - поновити строк для оскарження дій виконавчої служби.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

При вирішенні справ про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням слід керуватись статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за N 489/20802 від 02.02.2012 року.

Виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням таких особливостей: у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів; розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Як встановлено місцевим судом, при складанні акту опису і арешту майна від 23.10.2012 та акту опису і арешту майна від 22.11.2012 Державним виконавцем допущено ряд порушень вимог до порядку складення та форми акту опису й арешту майна, зокрема п. 4 Інструкції, а саме не зазначено жодної відмінної ознаки кожного внесеного в акт предмета.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження". Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Відмова державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнана в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що ця вимога не порушувала інтересів стягувача й не ускладнювала виконання рішення.

У своєму рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 р. у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (справа N 1-7/2013) зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (статті 40, 57, 58, 62).

Разом з тим, незважаючи на відсутність правових підстав і документального підтвердження. Державним виконавцем арештовано та описано майно, яке не належить Боржнику (Скаржнику), в матеріалах виконавчого провадження немає доказів того, що описане і арештоване майно належить боржнику на праві власності, навпаки БТІ м. Києва неодноразово надавало відповідь про те, що за Боржником (Скаржником) не зареєстровано на праві власності жодних об'єктів нерухомості, а зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва по вул. Княжий Затон, 9 в м. Києві.

Між тим, об'єкт незавершеного будівництва є житловий комплекс, і відповідно до ст. 187 ЦК України, внесені в опис арештованого майна об'єкти не можуть бути відокремлені, а право володіння, користування, розпорядження підземними паркінгами та нежитловими приміщеннями до завершення будівництва і введення його в експлуатацію неможливо без згоди інвесторів (мешканців та власників приміщень), враховуючи що боржник є одним з інвесторів.

Не приймаються зауваження позивача про те, що боржником пропущений строк на звернення, оскільки акти опису та арешту майна містять вказівку на те, що при складанні опису був присутній директор ТОВ «Адоніс-сервіс», тоді як немає посилань на присутність представника ТОВ «ІБК «Адоніс», таким чином є правомірними висновки місцевого суду, що строк оскарження дій ВДВС почався 06.12.2012р.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 23.05.2013 року у справі № 50/49, 50/51, 21/121, 21/122 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Гончаров С.А.

Тарасенко К.В.