Постанова

від 23.07.2013 по справі 910/6313/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа№ 910/6313/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від Прокуратури: Лиховид О.С. - прокурор відділу;

від апелянта: Маленко О.М. - представник;

від позивача: Фрідман О.О. - представник;

від відповідача 1: Телицька В.А. - представник;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-К» та Київської міської ради

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 17.05.2012 р.

у справі № 910/6313/13 (судя Підченко Ю.О.)

за позовом Заступника прокурора в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консультаційна компанія «Гарєр»

про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу нежилих приміщень

Керуючись ст.101,103,105 ГПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту комунальної власності м. Києва Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр" .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2013 року позовні вимоги задоволено, саме:

- визнано недійсним п. 142 додатку до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1073/3905 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" щодо включення нежилих приміщень загальною площею 432,5 кв.м. на вул. Хрещатик, 30 у м. Києві до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації.

- визнано недійсним договір № 388 купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 432,5 кв.м. на вул. Хрещатик, 30 літ. А у м. Києві, який укладено 22.01.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Київська міська рада завернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду фактичним матеріалам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Київська міська рада зазначає, суд першої інстанції визнав, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства, в межах повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з дотриманням порядку, встановленим Регламентом Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.06.2006 №14/14. Проте, як зазначає апелянт суд дійшов неправильного висновку в частині поширення дії «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» на спірний об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30 -А.

Відповідач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.01.2008 року №388 вбачається, що будинок за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 30 - А є пам'яткою архітектури місцевого значення. Оскільки Головне Управління охорони культурної спадщини листом № 9862 від 25.12.2007 року відмовилось від права привілейованої купівлі об'єкта приватизації та надало згоду на його відчуження. Нежилі приміщення по вулиці Хрещатик, 30-А в м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1760 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку визначеного категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення.

Апелянт зауважує, що законодавчих обмежень щодо приватизації об'єктів культурної спадщини місцевого значення законодавство України не містить, а тому дія Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вказане спірне приміщення не є об'єктом культурної спадщини національного значення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-К» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду фактичним матеріалам справи..

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ПРОПРІО-К» посилається на те, що судом першої інстанції не було застосовано п. 6 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідача 2 було ліквідовано на момент прийняття оспорюваного рішення.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано поновлення строків позовної давності заступнику прокурора.

Розпорядженнями голови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 у справі № 910/6313/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-К» та Київської міської ради було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.07.2013.

В судове засідання представник відповідача 2 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вислухавши думку представників Прокуратури, апелянта, позивача та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

Прокуратурою м. Києва в 2012 році було проведено перевірку щодо законності приватизації приміщення, загальною площею 432,5 кв. м. розташованого на вул. Хрещатик, 30 у м. Києві.

Рішенням Київською міської ради від 08.02.2007 року № 62/723 затверджено Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки та визначено у додатку 4 до цього рішення Перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації. На підставі рішення Київською міської ради від 25.10.2007 року № 1072/3905 були внесені зміни до рішення Київською міської ради від 08.02.2007 року № 62/723 та доповнено вказаний Перелік іншими об'єктами, що підлягають приватизації, зокрема, нежилими приміщеннями площею 432,5 кв.м. розташованих на вул. Хрещатик, 30 у м. Києві (п. 142 Переліку, об'єкти групи "А", що підлягають приватизації на аукціоні).

Як свідчать матеріали справи, 22 січня 2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр" укладено договір купівлі-продажу спірного майна від № 388.

Прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 25.10.2007 у частині приватизації нежилих приміщень, а також зазначений договір купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів, рішень органів місцевого самоврядування, недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

- Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

- Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч. 3 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Частиною 1 статті 59 названого закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

До виключної компетенції рад віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, згідно пункту 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.

Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію").

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли, зокрема, є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005 (який втратив чинність 23.09.2008) заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Рішенням Київського міськвиконкому від 21.01.1986 № 49 затверджено перелік пам'ятників архітектури місцевого значення, до якого під охоронним № 166 включено будинок Міністерства енергетики і електрифікації, 1953 року побудови, на вул. Хрещатик, 30 (на час приватизації вул. Хрещатик, 30 літ. А). На момент прийняття оскаржуваного рішення правовідносини у сфері охорони культурної спадщини регулювались Законом Української РСР " Про охорону і використання пам'яток історії та культури".

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Таким чином, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр", як Покупцем договору від 22.01.2008 року, останній купив спірне майно, яке належало територіальній громаді м. Києва на праві власності.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту комунальної власності м. Києва Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр" щодо:

· визнання недійсним п. 142 додатку до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1073/3905 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" щодо включення нежилих приміщень загальною площею 432,5 кв.м. на вул. Хрещатик, 30 у м. Києві до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації;

· визнання недійсним договору № 388 купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 432,5 кв.м. на вул. Хрещатик, 30 літ. А у м. Києві, який укладено 22.01.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консультаційна компанія "Гаєр" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія критично відноситься до висновків, викладених в апеляційних скаргах, оскільки Законом України «Про тимчасову заборону приватизацію памяток культурної спадщини» який набрав чинності 23.02.2005 р., заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації було затверджено Законом України від 23.09.2008 р. № 574-V, який набрав чинності 17.10.2008 р., а пунктом 3 Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про тимчасову заборону приватизацію пам'яток культурної спадщини».

Таким чином у період з 23.02.2005 р. по 17.10.2008 існувала заборона приватизації пам'яток культурної спадщини.

Правомірність такого висновку підтверджується постановою Верховного Суду України від 14.10.2008 р. у справі Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії до Головного управління комунальної власності м. Києва, третя особа- Київська міська рада, про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яка згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 11.02.13 у справі № 5011-48/950-2012.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.01.1986 р. № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» вбачається, що будинок по вул.. Хрещатик 30-А, в якому знаходиться спірне майно, було включено до Переліку пам'ятників архітектури місцевого значення.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» (чинному на момент прийняття рішення від 21.01.1986 р. № 49) перелік пам'яток місцевого значення затверджується виконавчими комітетами обласних, міських Рад народних депутатів.

Таким чином, Київською міською радою народних депутатів відповідно до наданих їй повноважень правомірно було включено будинок по вул.. Хрещатик, 30-А в м. Києві до Переліку пам'ятків архітектури місцевого значення.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», який набрав чинності 12.07.2000 р., встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури» визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Доказів виключення будинку по вул. Хрещатик, 30-А в м. Києві із Переліку пам'ятників архітектури місцевого значення матеріали справи не містять, таким чином на нього поширювалася дія Закону «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Стосовно зауважень апелянтів про задоволення заяви прокурора про відновлення строку позовної давності слід зазначити, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Колегія погоджується з висновками місцевого суду, що прокурором доведено наявність поважних причин щодо пропуску строку позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту у відповідності до ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Щодо доводів апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-К» стосовно припинення провадження у справі у зв'язку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консультаційна компанія «Гарєр» то слід зазначити, що перший відповідач Київська міська рада, яка є стороною договору не ліквідована, а тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційних скарг, оскільки доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи, апелянти не надали суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-К» та Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2013 р. у справі № 910/6313/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2013 року по справі № 910/6313/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6313/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.