Ухвала

від 11.07.2013 по справі 823/825/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/825/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано СВ" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грано СВ", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 року № 0005512301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 586376 грн., в т. ч. 414751 грн. основного платежу та 171625 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 26.11.2012 року № 0005522301, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 312508 грн. та від 08.02.2013 року № 0000882301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 132559 грн. основного платежу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 26 листопада 2012 року № 0005512301. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 08 лютого 2013 року № 0000882301. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грано СВ", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 36037632, зареєстроване 14.07.2008р., перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100235950, виданого 19.07.2009р.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 06.11.2012 року № 1243 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Грано СВ" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Електро Промисловий Комплекс" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, з ТОВ "Ас Буд Груп" за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року та з ТОВ "Торгсистем бутсбах" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складений акт від 12.11.2012 року № 308/22-11/36037632.

У висновку акту перевірки вказано на порушення позивачем: вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та вимог п. 44.1, п. 44.6, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 312508 грн., в тому числі за 2-3 квартал 2011 року в розмірі 132559 грн., та за 2-4 квартали 2011 року в розмірі 179949 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 414751 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 143005 грн., за серпень 2011 року в сумі 115269 грн., за жовтень 2011 року в сумі 80044 грн. та за листопад 2011 року в сумі 76433 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012р. № 0005512301, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 414751 грн. основного платежу та 171625 грн. штрафних санкцій, та від 26.11.2012р. № 0005522301, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 312508 грн.

06.12.2012 року ТОВ "Грано СВ" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС у Черкаській області.

01.02.2013 року ДПС у Черкаській області своїм рішенням № 2234/10-210 частково задовольнила скаргу ТОВ "Грано СВ" та скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 26.11.2012 року № 0005522301 на суму 179949 грн., в решті вказані вище податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

08.02.2013 року ДПІ у м. Черкасах, за результатами розгляду вказаної вище скарги ТОВ "Грано СВ", прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000882301, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 132559 грн.

19.02.2013 року ТОВ "Грано СВ" оскаржило податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 26.11.2012 року та від 08.02.2013 року до ДПС України.

11.03.2013 року ДПС України своїм рішенням № 3893/6/10-211т скаргу ТОВ "Грано СВ" залишила без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації та реальність вчинених операцій та подальше використання товарів чи послуг в подальшій господарській діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у ТОВ "Грано СВ" наявні та були надані для перевірки всі договори, первинні облікові та податкові документи, з якими Податковий кодекс України, пов'язує право платника на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Щодо відносин з ТОВ "Електро Промисловий Комплекс" судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ДПІ у м. Черкасах в акті перевірки не спростовує факт виникнення та існування господарських відносин між ТОВ "Грано СВ" та ТОВ "Електро Промисловий Комплекс" у грудні 2010 року.

Разом з тим, податковий орган посилається на ту обставину, що ТОВ "Грано СВ" не мало права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у грудні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, який був поданий у січні 2012 року.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказане твердження відповідача, та як платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ст. 102 цього Кодексу має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом України, не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

На час складання наведених податкових накладних та подання до податкового органу податкових декларацій був чинним Закон України "Про податок на додану вартість", який встановлював об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного закону право на податковий кредит виникло у позивача у вищевказаних періодах.

На час виникнення у позивача права на податковий кредит був чинним Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За приписами ст. 15 вказаного Закону зазначений строк становить 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Зазначені норми аналогічні нормам п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Ця норма набула чинності разом з Податковим кодексом України з 01.01.2011 року. До цього Закон України "Про податок на додану вартість" не містив такого обов'язку платника податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у грудні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, який був поданий у січні 2012 року.

Щодо відносин з ТОВ "Ас Буд Груп" та ТОВ "Торгсистем бутсбах" судом першої інстанції встановлено, що проведеною перевіркою не заперечується факт укладання ТОВ "Грано СВ" з ТОВ "Ас Буд Груп" та ТОВ "Торгсистем бутсбах" господарських договорів, їх виконання та правильність оформлення документів по господарських операціях, обумовлених вказаними договорами.

Так з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Грано СВ" (довіритель) та ТОВ "Ас Буд Груп" (повірений) були укладені договори доручення від 01.01.2011 року № 0101 та від 01.10.2011 року № 0110.

Згідно з вказаними договорами ТОВ "Грано СВ" доручало ТОВ "Ас Буд Груп" здійснити пошук обсягів зернових культур врожаю 2010-2011 років для подальшого придбання ТОВ "Грано СВ" вказаних зернових культур у сільськогосподарських товаровиробників на зерносховищах та елеваторах.

ТОВ "Ас Буд Груп" взяло на себе зобов'язання забезпечувати своєчасну доставку вагонів по залізниці, проводити контроль по таруванню, зважуванню та пломбуванню вагонів, надавати допомогу по комплектуванню супровідних документів та просуванню вагонів до місця призначення.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначає, що виконання вказаних договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт, додатками до вказаних актів, які мають всі обов`язкові реквізити первинних документів, які вказані у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, на кожну поставку послуг, передбачених вказаними вище договорами, виписувалася податкова накладна, яка за своєю формою та змістом відповідає ст. 201 Податкового кодексу України.

31.08.2011 року між ТОВ "Грано СВ", ТОВ "Ас Буд Груп" та ТОВ "ЦС - ТАБ" було укладено договір уступки вимоги згідно з яким ТОВ "Ас Буд Груп" уступило своє право вимоги погашення ТОВ "Грано СВ" боргу за договором доручення від 01.01.2011 року №0101 ТОВ "ЦС - ТАБ".

Розрахунки між сторонами проведено, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Згідно положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця ( п.201.6 Податкового кодексу України).

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що наявні у ТОВ "Грано СВ" договори доручення, акти здачі-прийняття робіт, додатки до вказаних актів відповідають вимогам, визначеним Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що реальність господарських операцій ТОВ "Грано СВ" з ТОВ "Ас Буд Груп" підтверджена судовими рішеннями господарського суду Черкаської області, які набрали законної сили.

01.09.2011 року між ТОВ "Грано СВ" та ТОВ "Торгсистем бутсбах" було укладено договір купівлі -продажу згідно з яким позивач придбав ЗПП "Варта Універсал М" у ящиках з гофрокартону. Доставка вказаного товару здійснювалася транспортом продавця.

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, які мають всі обов'язкові реквізити первинного облікового документ, передбаченого ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні, які виписувалися на кожну партію поставлених ЗПП "Варта Універсал М" за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт поставки вказаного товару підтверджується журналом реєстрації довіреностей ТОВ "Грано СВ". Розрахунки між сторонами проведено, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Разом з тим, позивачем в суді апеляційної інстанції надані копії залізно-дорожніх накладних, які підтверджують транспортування придбаного у контрагентів товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач взагалі не досліджував реальність вказаних вище господарських операцій, а прийшов до висновку про їх фіктивність виходячи лише з даних звітності контрагентів позивача.

Однак, колегія суддів звертає увагу на той факт, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що, видані, належно оформлені видаткові та податкові накладні продавцем, що знаходилися в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку не дають податковому органу підстав для висновку про неправомірне включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0005512301 та від 08.02.2013 року № 0000882301 прийняті державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби безпідставно.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0005522301 суд першої інстанції правомірно в цій частині відмовив в задоволенні позову

Так, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на той факт, що відповідно до пп. 60.1.3 п.60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення рішення відкликається якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового-повідомлення рішення. Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України). Відтак, податкове повідомлення рішення від 26.11.2012 року № 0005522301 вважається відкликаним в силу закону.

Посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, так як п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України чітко встановлена заборона надсилання повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 липня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.