Ухвала

від 13.08.2015 по справі 823/825/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/37734/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013

у справі 823/825/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грано СВ"

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грано СВ" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Грано СВ" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Електро Промисловий Комплекс" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, з ТОВ "Ас Буд Груп" за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року та з ТОВ "Торгсистем бутсбах" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складений акт від 12.11.2012 року № 308/22-11/36037632.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та вимог п. 44.1, п. 44.6, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Українию.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем 12.10.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0005512301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 414751 грн. основного платежу та 171625 грн. штрафних санкцій, та від 26.11.2012 № 0005522301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 312508 грн.

Стосовно віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у грудні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, який був поданий у січні 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в акті перевірки не спростовує факт виникнення та існування господарських відносин між ТОВ "Грано СВ" та ТОВ "Електро Промисловий Комплекс" у грудні 2010 року.

На час виникнення у позивача права на податковий кредит був чинним Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За приписами ст. 15 вказаного Закону зазначений строк становить 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Зазначені норми аналогічні нормам п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Ця норма набула чинності разом з Податковим кодексом України з 01.01.2011 року. До цього Закон України "Про податок на додану вартість" не містив такого обов'язку платника податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у грудні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, який був поданий у січні 2012 року.

Стосовно господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Ас Буд Груп", ТОВ "Торгсистем бутсбах" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок ДПІ, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Ас Буд Груп", ТОВ "Торгсистем бутсбах", оскільки правочини, укладені позивачем з контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підт верджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Ас Буд Груп" і ТОВ "Торгсистем бутсбах" на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі 823/825/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі 823/825/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко