Постанова

від 23.07.2013 по справі 810/3556/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року справа № 810/3556/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Іванов Д.О.,

за участю:

представника позивача - Кибальник Я.М.,

представника відповідача 1 - Гайдая В.Ф.,

представника відповідача 2 - Кошового С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайф" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання відшкодувати з Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 2 768 457,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що товариство сформувало податковий кредит, визначило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заявило її до відшкодування. За результатами перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, згідно з якими зменшив заявлену суму бюджетного відшкодування. У подальшому ці податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані судом, постанова суду набрала законної сили в березні 2012 року. Крім цього, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012 року судові рішення були залишені без змін. Однак, не зважаючи на те, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування підтверджено судовими рішеннями, податковий орган припускається протиправної бездіяльності та не надає органам державної казначейської служби висновок про суми податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню на користь позивача. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просив суд визнати таку бездіяльність незаконною та зобов'язати відповідачів відшкодувати суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України на його користь.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що за відшкодуванням сум податку позивач до податкової служби не звертався, а тому визнавати бездіяльність відповідача не можна. Крім цього, заявлені позивачем вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, проти позову в частині інтересів казначейства заперечував, зазначивши, що в нього відсутні підстави для виплати позивачу суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки він не отримував від органу податкової служби висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайф" подало до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року та розрахунок сум бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податків у банку.

Посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області і проведено виїзні позапланові перевірки ТОВ "Еколайф" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податкових деклараціях за листопад та грудень 2007 року.

За результатами перевірок складені акти № 481/23-2/31856409 від 11.03.2008 року та акт № 710/23-112/31856409 від 17.04.2008 року, на підставі яких Васильківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.03.2008 № 0000182340/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 160 416,00 грн., та рішення від 23.04.2008 року № 0000272340/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 608 041,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2008 № 0000182340/0, від 23.04.2008 року № 0000272340/0 позов задоволено, зазначені податкові повідомлення рішення скасовані. При цьому, суди дійшли висновку, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суми 1 160 416,00 грн. та 1 608 041,00 грн. Цю ж позицію судів ухвалою від 02.08.2012 року підтримав і Вищий адміністративний суд, залишивши Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року без змін.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що пов'язані з виникненням у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 768 457,00 грн., судом у даній справі не досліджувались, оскільки ці обставини встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, що набрали законної сили.

На сьогоднішній день Васильківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області не надає органам державної казначейської служби висновок про суми податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року регулювались діючими на час їх виникнення законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", а з 1 січня 2011 року в частині повноважень податкового органу - відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні за змістом норми закріплені у статті 200 Податкового кодексу України.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналогічні норми містяться у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2007 року і вчинив для цього усі передбачені законом дії, що підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили.

Суд враховуючи, що адміністративне судочинство, відповідно до вимог статті 2 КАС України, існує саме для всебічного захисту прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, на підставі статті 11 КАС України, вирішив вийти за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку належним захистом інтересів позивача буде стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року.

Проте, суд вважає, що вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено в судовому засіданні, позивач не звертався до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Головного управління Державного казначейства України у Київській області про відшкодування податку на додану вартість.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф" задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф" (код ЄДРПОУ 31856409) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року в сумі 2 768 457 (два мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф" (код ЄДРПОУ 31856409) сплачений ним судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 липня 2013 р.