Ухвала

від 02.10.2014 по справі 810/3556/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/60991/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П. при участі секретаря Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року

у справі № 810/3556/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайф»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби,

Головного управління Державного казначейства України у

Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити

певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайф» (надалі також - позивач, ТОВ «Еколайф») звернулося до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач-1, ДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Київській області (надалі також - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання відшкодувати з Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 2 768 457,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Еколайф» задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Еколайф» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року у сумі 2768457 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - без змін.

Відповідач-1 в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року і прийняти рішення,яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Приймаючи судові рішенні та задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем до ДПІ подано податкові декларації з податку на додану вартість разом із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до декларації) та розрахунком суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (додаток 3 до декларації) за листопад та грудень 2007 року, в яких зазначено суму бюджетного відшкодування, яку просив перерахувати на рахунок позивача.

В силу положень підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідачем на виконання наведених положень проведено виїзні перевірки ТОВ «Еколайф» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податкових деклараціях за листопад та грудень 2007 року, за результатами яких складено акти від 11 березня 2008 року №481/23-2/31856409 та від 17 квітня 2008 року №710/23-112/31856409, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2008 року №0000182340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1160416 грн., та від 23 квітня 2008 року №0000272340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1608041 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2012 року, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 20 березня 2008 року №0000182340/0 та 23 квітня 2008 року №0000272340/0, що свідчить про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1160416 грн. та 1608041 грн.

З урахуванням вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, обставини, що пов'язані з виникненням у ТОВ «Еколайф» права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2768457 грн. та правомірністю його формування, фактично встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, що набрала законної сили.

Статтею 200 Податкового кодексу України , який набрав чинності з 1 січня 2011 року, передбачений порядок відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) та строки його проведення.

При цьому, в силу пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивачем доведено факт надання до податкового органу відповідних податкових декларацій за листопад та грудень 2007 року, при цьому відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення відповідного бюджетного відшкодування за наданими позивачем документами в повному обсязі. За таких обставин, зазначена позивачем в податкових деклараціях сума, яка не відшкодована на час розгляду справи в суді, в розмірі 2768457 судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно стягнута з Державного бюджету України.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко