Ухвала

від 25.03.2009 по справі 3/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"25" березня 2009 р.                                                                            Справа  № 3/53

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми  «Пульхім»

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: директор Дем'янова Л.П.

від відповідача: представник Рудика С.Ю. (довіреність №26 від 12.09.2006 року

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пульхім»про визнання дійсною Угоди від 28.02.1998 року купівлі-продажу приміщення оздоровчого комплексу загальною площею 867,3 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Старицького, буд.37а, укладеної між ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ фірмою «Пульхім»та визнання права власності на вищевказане приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 28.02.1998 року укладено Угоду купівлі-продажу, згідно якої ТОВ фірма «Пульхім»продало, а ТОВ «Торгсервіс»придбало приміщення оздоровчого комплексу загальною площею 867,3 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Старицького, буд.37а.

Позивач вважає, що він  в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, а саме: перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 43902 грн. та прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за актом прийому-передачі від 28.03.1998 року.

При укладенні вказаної угоди сторони керувались вимогами діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР (від 1963 року), ст.153 якого передбачала, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Належна форма на той момент передбачала лише укладення угоди в письмовій формі. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між двома юридичними особами не було обов'язковим. Таким чином угода була укладена відповідно до вимог діючого на той момент законодавства. Приміщення оздоровчого комплексу належало на момент укладення договору   купівлі-продажу продавцю - ТОВ фірмі «Пульхім»на праві власності, що підтверджується довідкою КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 06.03.2009 № 284/1.

В 2008 році позивач звернувся до КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»з заявою про реєстрацію права власності на приміщення оздоровчого комплексу по вул.Старицького, 37а в м.Рівне. Листом від 27.11.2008 № 2669 КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»відмовило в реєстрації права власності посилаючись на ту обставину, що угода купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із вимогами з'явитись до нотаріуса для посвідчення угоди, проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Угоди купівлі-продажу від 28.02.1998 року, не з'явився до нотаріуса, на письмові вимоги позивача не відреагував.

Відповідач  письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні визнав  позовні вимоги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін,  вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

1928.02.1998 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульхім» (далі –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Торгсервіс»(далі –покупець) укладено Угоду купівлі-продажу (далі –Угода).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2 Угоди продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити об'єкт нерухомості: приміщення оздоровчого комплексу, яка знаходиться за адресою: м.Рівне вул. Старицького, буд.37а, загальною площею 867,3 кв.м..

Відповідно до наявного в матеріалах справи довідки №11 від 05.03.20098 року, виданої КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»згідно реєстрових книг станом до 09.01.1998 року на приміщення  оздоровчого комплексу загальною площею 867,3 кв.м. по вул.. Старицького, 37а було зареєстроване право власності за ТОВ фірмою «Пульхім»на підставі угоди купівлі-продажу від 25.02.1997 року та акту прийому-передачі від 25.02.1997 року.

На виконання умов угоди позивачем оплачено відповідачеві вартість приміщення в розмірі 43902,00 грн..

28.03.1998 року сторонами складено акт приймання-передачі об'єкту нерухомого майна за Угодою купівлі-продажу від 28.03.1998 року, з якого вбачається , що на підставі Угоди купівлі-продажу від 28.03.1998 року продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність об'єкт нерухомості: приміщення оздоровчого комплексу, яка знаходиться за адресою: м.Рівне вул. Старицького, буд.37а, загальною площею 867,3 кв.м..

Відповідно до п.1.3. Угоди право власності на придбане приміщення переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі. Вказане приміщення передавалось по балансовій вартості в сумі 43902 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 3.1. Угоди передбачено, що передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю в 10-ти денний термін з моменту підписання цієї Угоди та переходить у повну власність Покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.    

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст.153 ЦК УРСР встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.   

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, право власності  у позивача виникло з моменту передачі йому майна.

В 2008 році позивач звернувся до КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»з заявою про реєстрацію права власності на приміщення оздоровчого комплексу по вул.Старицького, 37а в м.Рівному. Листом від 27.11.2008 №2669 КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»відмовило в реєстрації права власності посилаючись на ту обставину, що угода купілі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 Таким чином, позивач позбавлений можливості набути та здійснювати право власності на нерухоме майно, у відповідності до діючого законодавства України.

Стаття 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недодержання сторонами договору вимог, встановлених статтею 657 ЦК, договір вважається не укладеним (ст. 640 ЦК) та нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК).

Позивач листом №4 від 18.02.2009 року звернувся до відповідача із пропозицією  з'явитись для нотаріального посвідчення правочину.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 220 Цивільного кодексу України встановлює, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

На момент розгляду справи по суті, відповідач не надав суду доказів розірвання чи зміни Угоди  купівлі-продажу приміщення; кошти, що були перераховані відповідачу позивачем згідно договору купівлі-продажу будівлі №01/03 від 19.03.2008 року, не повертав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне виконання договору, проте відповідач необґрунтовано ухиляється від нотаріального посвідчення Угоди купівлі-продажу від 28.03.1998 року, а тому позовні вимоги про визнання дійсною Угоди купівлі-продажу підлягають задоволенню.

На момент розгляду справи на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00189 від 11.11.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №183, позивач здійснює постійне користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування виробничих приміщень та оздоровчого комплексу.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні  вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу  залишаються за позивачем за його згодою.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити.

2. Визнати дійсною Угоду купівлі-продажу від 28.02.1998 року приміщення оздоровчого комплексу загальною площею 867,3 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Старицького, 37а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Пульхім»(код ЄДРПОУ 22586437) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»(код ЄДРПОУ 13983694).

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»(код ЄДРПОУ 13983694) право власності на приміщення оздоровчого комплексу загальною площею 867,3 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Старицького, 37а.          

                                      Суддя                                                                  Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «27» березня 2009 року