Ухвала

від 18.07.2013 по справі 826/4404/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4404/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представника позивача Петренка А. В., представника відповідача Никоненко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 року № 0003932240, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ентрі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року № 0003932240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ентрі» з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за липень 2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ентрі»:

1. ч.5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними в правочинах, здійснених ТОВ «ПСВ Тернар Логік» при продажу товарів (послуг) ТОВ «Ентрі». Послуги по вказаних правочинах не були отримані в порушення ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

2. п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2011 р. на загальну суму податку на додану вартість на суму 312 167,00 гривень, що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, і, як наслідок, призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 312 167,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт від 07.03.2013 року № 660/2240/24268144 щодо порушення позивачем податкового законодавства (а. с. 11-22 Т. 1) та винесено податкове повідомлення - рішення від 22.03.2013 р. № 0003932240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390209,00 грн., в тому числі за основним платежем -312167,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 78042,00 грн. (а. с. 23 Т. 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Довідки АБ № 329543 З ЄДРПОУ товариство з обмеженою відповідальністю зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності у 1996 році з наступними видами діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; установлення та монтаж машин і устаткування; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; інша діяльність у сфері технологій і комп'ютерних систем; консультування з питань комерційної діяльності й керування; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

Відповідно до свідоцтва № 39036290 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.05.2003 р. позивач має статус платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 07.03.2013 р. № 660/2240/24268144 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ентрі» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ Тернар Логік» за договором від 04.01.2011 р. № 1/28, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Так між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та ТОВ «Ентрі» укладено договір поставки від 04.01.2011 р. № 1/28 (а. с. 69-72 Т. 1), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних у цьому договорі позивачу товар (товари), а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за них грошову суму, визначену в прайс-листах (прейскурантах), та/або у виставлених рахунках-фактурах, та/або у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до Розділу 13 договору ТОВ «ПСВ Тернар Логік» має статус платника податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100317627).

Як вбачається з інформації, розміщеної на веб-сайті Державної податкової Служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ПСВ Тернар Логік» анульовано 31.10.2012 р. (адреса сторінки - http://minrd.gov.ua/anulir).

На виконання умов договору ТОВ «ПСВ Тернар Логік» виписало ТОВ «Ентрі» податкові накладні: від 29.07.2011 р. № 159, від 28.07.2011 р. № 154, від 26.07.2011 р. № 146 ; від 25.07.2011р. № 140; від 21.07.2011 р. № 126; від 19.07.2011 р. № 113; від 13.07.2011 р. № 94; від 08.07.2011 р. № 76; від 07.07.2011 р. № 71; від 05.07.2011 р. № 50.

На оплату послуг за договором ТОВ «Ентрі» виписало ТОВ «ПСВ Тернар Логік» рахунки-фактури: від 29.07.2011 р. № ТL -110729/05, від 28.07.2011 р. № ТL-110728/02; від 26.07.2011 р.№ ТL-110726/02; від 25.07.2011 р. № ТL-110725/02, від 21.07. 2011 р. № ТL-110721/01; від 19.07.2011 р. № ТL-110719/02; від 13.07.2011 р. № ТL-110713/01; від 08.07.2011 р. № 110708/02; від 07.07.2011 р. № ТL-110707/08; від 05.07.2011 р. № ТL-110705/04.

Рух активів між позивачем та ТОВ «ПСВ Тернар Логік» підтверджується банківськими виписками: від 01.08.2011 р. № 4 ; від 28.07.2011 р. № 3; від 29.07.2011 р. № 3; від 28.07.2011 р. № 34 від 25.07.2011 р.№ 8; від 26.07.2011 р. № 3; від 22.07.2011 р. № 8; від 25.07.2011 р. № 8; від 20.07.2011 р. № 8; від 21.07.2011 р. № 8; від 18.07.2011 р.; від 20.07.2011 р. № 8; від 11.07.2011 р.

Згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ «ПСВ Тернар Логік» поставило протягом липня 2011 р. ТОВ «Ентрі» комп'ютерну техніку, відповідно до видаткових накладних: від 29.07.2011 р. № TLN -110729/05 на суму 25 952,10 грн.; від 28.07.2011 р. № TLN -110728/02 на суму 163 501,68 грн.; 26.07.2011 р. № TLN -110726/02 на суму 315 115,26 грн. ; від 25.07.2011 р. № TLN -110725/02 на суму 132 810,90 грн.; від 21.07.2011 р. № TLN -110721/01 на суму 191 323,86 грн.; від 19.07.2011 р. № TLN -110719/02 на суму 176 527,80 грн.; від 13.07.2011 р. № TLN -110713/01 на суму 99 532,80 грн. ; від 08.07.2011 р. № TLN-110708/02 на суму 144 343,62 грн.; від 07.07.2011 р. № TLN - 110707/08 на суму 225 035,70 грн. ; від 05.07.2011 р. № TLN - 110705/04 на суму 398 859,36 грн.

Із задекларованого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) вбачається 40 штатних робітників. Зокрема, позивачем надано наказ № 14-к від 01.05.2005 р про прийняття на роботу заступника директора та інженера по експлуатації електромереж та техніки безпеки.

Відповідно до сертифікату відповідності № 970699 Серія ДЗ виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державна система сертифікації УкрСЕПРО товари позивача відповідають всім обов'язковим вимогам ДСТУ 4113-2002, ГОСТ 26329-84, ГОСТ 29191-91 р.5, ГОСТ-29216-91 р.2.

На підтвердження реалізації товарів від ТОВ «Ентрі» позивачем надано довіреності на отримання матеріальних цінностей: від 09.08.2011 р. № 16, від 11.08.2011 р. № 19, від 11.08.2011 р № 194, від 19.08.2011 р. № 2274, від 05.08.2011 р. № 1204, від 19.09.2011 р. № 1009, від 08.09.2011 р. № 636, від 06.09.2011 р. № 95, від 05.09.2011 р. № 2412, від 26.08.2011 р. № 600, від 23.08.2011 р. №227, від 09.08.2011 р. № 138, від 11.08.2011 р. № 32, від 08.08.2011 р. № 94, від 02.08.2011 р. № 2056, від 30.08.2011 р. № 38, від 30.08.2011 р. № 37, від 30.08.2011 р. № 276, від 10.08.2011 р. № 271, від 15.08.2011 р. № 80, від 10.08.2011 р. № 2157, від 10.08.2011 р. № 12ААВ № 532490, від 14.10.2011 р. № UN-0000150, від 28.09.2011 р. № 95, від 04.08.2011 р. № 95, від 08.08.2011 р. № 110, а також видаткові накладні № 25902 від 09.08.2011 р. , № 25967 від 16.08.2011 р., № 25960 від 11.08.2011 р., № 26030 від 19.08.2011 р., № 25938 від 05.08.2011 р., № 26149 від 19.09.2011 р., № 26122 від 08.09.2011 р., № 26133 від 07.09.2011 р., № 26103 від 06.09.2011 р., № 25955 від 31.08.2011 р., № 26051 від 26.08.2011 р., № 26036 від 19.08.2011 р., № 25909 від 11.08.2011 р., № 25922 від 08.08.2011 р., № 25906 від 02.08.2011 р., № 25851 від 29.07.2011 р., № 26088 від 31.08.2011 р., № 26087 від 31.08.2011 р., № 26080 від 30.08.2011 р., № 25962 від 10.08.2011 р., № 25983 від 15.08.2011 р., № 25966 від 10.08.2011 р., № 25933 від 10.08.2011 р., № 26361 від 14.10.2011 р., № 26265 від 28.09.2011 р., № 25864 від 04.08.2011 р., № 25925 від 08.08.2011 р.

Наявність складських приміщень підтверджена договором оренди нежилого приміщення від 19.12.2002 р. № б/н, додатковою угодою від 03.01.2013 р. № б/н до договору оренди нежилого приміщення № б/н від 19.12.2012 р., платіжним дорученням на оплату послуг згідно зазначеного договору від 04.03.2013 р. № 166 на суму 24 000,00 грн., випискою за особовим рахунком 26007038735800 від 19.07.2011 р., рахунком-фактурою від 01.07.2011 р. № СФ-0000048, угодою по орендній платі від 01.07.2011 р. до договору оренди № б/н від 19.12.2002 р., актом здачі прийняття-робіт від 31.07.2011 р. № ОУ-0000048.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають необхідні реквізити.

В основу висновків про факт порушень та в обґрунтування правомірності винесення спірного повідомлення-рішення відповідач послався на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 25.01.2012 року № 238/23-4/37403219 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПСВ Тернар Логік» щодо підтвердження господарський відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, колегією суддів вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який вважає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність всіх необхідних для правильного вирішення справи первинних документів, що також містяться в матеріалах справи, перелічених вище.

Зокрема рух активів вбачається у реалізації товарів придбаних у контрагента; зв'язок між фактом їх придбання повністю узгоджується із видами діяльності платника податку, переліченими вище.

Щодо висновків в Акті перевірки щодо того, що укладений між позивачем та контрагентом правочин в розумінні ст. ст. 215, 234 ЦК України є нікчемними, а отже, недійсними з моменту його вчинення, колегія суддів зауважує наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 було звернуто увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Докази про визнання нікчемним договору поставки від 04.01.2011 р. № 1/28 між позивачем та контрагентом в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Натомість, висновок про нікчемність правочину зроблено відповідачем виключно на підставі акту ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 25.01.2012 року № 238/23-4/37403219.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ПСВ Тернар Логік» (31.10.2012 року) у позивача не було підстав уникати господарських відносин з даним контрагентом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 року № 0003932240 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Ключкович В. Ю.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.07.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.