Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2а-7831/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К/9991/9080/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011

у справі № 2а-7831/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК "Фієста"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКК "Фієста" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.04.2010 позивач надіслав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

18.06.2010 позивач надіслав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідною розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2010 року.

10.06.2010 позивач надіслав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

24.06.2010 позивач надіслав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідною розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року.

20.07.2010 позивач надіслав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

22.07.2010 позивач надіслав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідною розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача за червень 2010 року.

20.08.2010 позивач надіслав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

09.08.2010 позивач надіслав відповідачу декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що так як надіслані позивачем декларації були заповненні всупереч Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, (були наявні помарки на печатці підприємства, наявність виправлень із застосуванням коректору), позивачеві було запропоновано виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову декларації, заповнені згідно затвердженого порядку. Так як недоліки не були усунуті позивачем, то подані декларації залишилися невизнаними контролюючим органом і неподаними.

Відповідно до вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Згідно вимог ч. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, письмове звернення до платника податків з пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), надсилається податковим органом поштою з повідомленням про його вручення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачеві письмових повідомлень про неприйняття спірних податкових декларацій поштою з повідомленням про їх вручення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що чинним законодавством України, зокрема положеннями ч. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлений вичерпний перелік підстав, за яких податковий орган має право не визнавати надану платником податку податкову звітність як податкову декларацію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податкові декларації, подані позивачем, містять обов'язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача, то відповідач необґрунтовано не прийняв подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011 у справі № 2а-7831/10/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011 у справі №2а-7831/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Л.І. Бившева

Н.Г. Пилипчук