Рішення

від 11.07.2013 по справі 922/2589/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р.Справа № 922/2589/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом ТОВ "Авилан", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - Щебликіна О.К. (керівник)

відповідача - Бабич О.Є. (дов. № 08-11/101/2-13 від 03.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Авілан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "М-1", загальною площею 622,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160.

Суд встановлює наявність наданих заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем самовільно побудовано нежитлову будівлю за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160, яким постійно користувався без будь-яких претензій з боку громадян, юридичних осіб або органів державної влади, місцевого самоврядування.

22 квітня 2013 року ТОВ "Харківське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на спірну будівлю. Загальна площа приміщень вказаної будівлі згідно паспорту БТІ складає 622,4 кв. м (призначення приміщення: "нежитлове приміщення").

Побудована Позивачем будівля (літера "М-1" згідно технічного паспорту) повністю відповідає будівельним, санітарно-епідеміологічним, протипожежним, архітектурним та іншим нормам, а також не порушує права власників сусідніх домоволодінь та інших об'єктів нерухомості, що підтверджується висновками "Технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "М-1" по вул. Академіка Павлова, 160 в м. Харкові", виконаного ТОВ "НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ", згідно якого встановлено наступне:

"За результатами проведення технічного обстеження самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "М-1", розташованої по вул. Академіка Павлова, 160 в м. Харкові приходимо до висновку, що вищезазначена нежитлова будівля, її несучі та огороджувальні конструкції, знаходяться в задовільному технічному стані (стан конструкцій - П). Будівля відповідає вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації.

Існуючі на момент обстеження внутрішні інженерні мережі підключені до зовнішніх мереж, працюють та знаходяться в задовільному технічному стані, і на час обстеження відповідають вимогам надійності і безпечності в експлуатації.

Конструктивні елементи та планування обстеженої будівлі в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним, та санітарно-гігієнічним вимогам, а також умовам, необхідним для прийняття об'єкту в експлуатацію."

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК Українии право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухомемайно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом визнання відповідного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Позивачем надано докази дотримання вимог, визначених п. 1 та 2 статті 344 ЦК України, а тому при вирішенні спору суд вважає за доцільне застосування п. 4 ст. 344 ЦК України, відповідно до якого право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, які би спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача з підстав заявлених останнім.

Керуючись статтями ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15,16, 20, 319, 321, 328, 375, 376, 392 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Авилан» (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, код ЄДРПОУ 38493523) право власності на нежитлову будівлю літ. «М-1», загальною площею: 622,4 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.